Зміст
Вступ
Розділ I. Сутність поняття «Вільна економічна зона»
1.1 Визначення поняття – спеціальна або вільна економічна зона
1.2 Функції вільних економічних зон. Макроекономічні цілі та локальні задачі
1.3 Класифікація видів вільних економічних зон
Розділ II. Фінансові аспекти створення вільних економічних зон
Висновки
Вступ
Багато які країни зверталися і звертаються до нетрадиційних методів активізації своєї участі у міжнародному розподілі праці. Одним уз напрямків стимулювання розвитку виробництва, зростання валютних надходжень, покращення платіжного балансу та одержання доступу до нових та новітніх технологій є утворення вільних економічних зон (ВЕЗ). Вони повинні бути з особливим юридичним та митним статусом. Подібні зони створюють сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Ці умови охоплюють різноманітні податкові, митні, валютно-фінансові та інші преференції, які надають право іноземним фірмам безмитно ввозити машини, устаткування, технології, сировину і матеріали, напівфабрикати, створювати експорт виробництва, переводити значну частину одержаного прибутку за межу митного кордону вільної економічної зони. Складність даної проблеми полягає в тому, що вільні економічні зони повинні вписуватися в національну економічну систему і в той же час, бути привабливими для зарубіжних інвесторів.
Важливою задачею функціонування вільних економічних зон є створення передумов для поступового поширення із зони на економіку навколишнього регіону і всієї країни найбільш ефективних елементів ринкового механізму, який використовується для стимулювання та прискорення процесу вдосконалення системи управління, який проходить в країнах з перехідною економікою. До числа таких країн відносять і Україну. Тому створення вільних економічних зон є досить доцільним для перебудови економіки та виходу України на міжнародний рівень.
У даній роботі вивчалися питання пов’язані з формуванням, функціонуванням вільних економічних зон, їх класифікацією, видами та чинниками, які впливають на їх створення.
Розділ 1. Сутність поняття «вільна економічна зона»
1.1 Визначення поняття - спеціальна або вільна економічна зона
Особливості формування політики відкритої економіки в Україні і створення вільних економічних зон складаються виходячи з безпрецедентних умов, які виникли на перехідному етапі трансформації економічних відносин. В Україні, як і в інших державах, які виникли на території колишнього СРСР, ці процеси за багатьма параметрами значно відрізняються від процесів, які відбуваються в інших країнах, де механізми ринкових відносин є звичайними у соціально-економічному розвитку (наприклад, США, Західна Європа), або де державна політика «відкритих дверей» сприяла глибокому залученню національної економіки у процес створення вільних економічних зон (наприклад, Китай).
Разом з тим, світовий досвід функціонування таких зон свідчить про те, що до їх формування треба підходити виключно зважено, всебічно і об'єктивно оцінивши всі позитивні і негативні наслідки їх діяльності. А тому економісту, який спеціалізується в галузі підприємницької діяльності необхідно володіти певним обсягом знань у цій галузі економічної науки.
Слід також мати на увазі, що вивчення даного курсу спирається на знання студентами основ підприємницької діяльності, міжнародних економічних відносин.
Починається вивчення курсу з визначення поняття — вільна економічна зона. В економічній літературі Зустрічаються різні формулювання її сутності. Наведемо визначення, яке дали експерти ООН: це обмежені регіони, які характеризуються такими основними рисами:
· в них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімальному рівні), на ввіз та вивіз устаткування, вихідних і проміжних матеріалів, а також готової продукції на експорт при максимальному спрощенні всіх процедур, обумовлених експортно-імпортними операціями;
· існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг конвертуємої валюти в умовах загальної свободи міжкраїнових фінансових трансакцій;
· держава надає загальні гарантії від конфіскації іноземної власності і надає зареєстрованим у зоні фірмам широке коло пільг та привілеїв.
У Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» наводиться таке визначення: «Спеціальна (вільна) економічна зона уявляє собою частину території України, у якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони впроваджуються пільгові, митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб» (Див.Додатки). Разом з тим, визначається, що статус, строк і територія спеціальної економічної зони встановлюються Верховною Радою України, шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.
1.2 Функції ВЕЗ. Макроекономічні цілі та локальні задачі
Після визначення сутності ВЕЗ слід перейти до розгляду цілей і задач їх формування, що проявляється в їх функціях.
При формуванні зон важливо визначити, якими показниками можна вимірювати їх досягнення. Це можуть бути показники експорту, зайнятості, створення підприємств, передачі технології чи модернізації промисловості.
Але треба мати на увазі, що на практиці багато зон не виправдали сподівань своїх засновників, подекуди все закінчилось цілковитим провалом.
Приклади класичних невдач на етапах планування і розробки проекту:
- невдалий вибір місця для зони (наприклад, слабко розвинений регіон з поганими дорогами та авіаційним сполученням);
- недостатня увага до базової інфраструктури, наприклад, телекомунікації та забезпечення електроенергією;
- слабкі організаційні зв'язки між керівництвом зони та різними державними органами (Міністерством фінансів. Митним управлінням та ін.) підтримка яких необхідна для розвитку зони.
На основі аналізу діяльності цілого ряду зон можуть бути зроблені такі висновки:
o зони ніколи не розвиваються згідно з початковим планом, свідчення цього — перетворення ряду зон у промислові монокультури, а не у добре збалансовані та високодиверсифіковані промислові парки, які передбачалося зробити;
o економічні та соціальні переваги зони, які звичайно служать виправданням для її створення у більшості випадків не відповідають початковим розрахункам.
А тому вважається, що запорукою успішного розвитку зон є не стільки якість початкового планування чи уточнення основних економічних оцінок проекту, стільки подальша здатність керівництва зони (або уряду) пристосування до змінного середовища, розробити гнучкий та ефективний механізм оцінок та розв'язання проблем.
Якщо врахувати всі ці зауваження зони можуть мати такі довгострокові переваги:
• модернізуючий вплив їх на господарство приймаючої країни;
• можливість експериментувати з політичними інструментами, які не використовувались в інших секторах економіки;
• їх здатність полегшувати перехід від закритої до відкритої економіки.
Будь-яка держава, що йде на утворення ВЕЗ на своїй території визначає законом порядок утворення і ліквідації, а також механізм функціонування ВЕЗ.
При цьому переслідуються, перш за все загальнонаціональні, макроекономічні цілі: економічні, науково-технічні і соціальні.
Цілі створення ВЕЗ:
1. Економічні цілі
· Залучення іноземного та національного капіталу завдяки спеціальним пільговим економічним механізмам, стабільній законодавчій базі та спрощенню різних організаційних процедур.
· Використання переваг міжнародного географічного розподілу і міжнародного обігу капіталу для розширення експорту готових виробів регіонального імпорту та створення імпровізованого механізму виробництва.
· Ліквідація монополій зовнішньої торгівлі через подання доступу до різних форм зовнішньоекономічної діяльності всім підприємствам і організаціям ВЕЗ.
· Зростання валютних надходжень в бюджет країни та регіонів.
2. Науково технічні цілі.
· Залучення передових, зарубіжних та вітчизняних технологій.
· Прискорення інноваційних та запроваджу вальних процесів.
· Залучення зарубіжних вчених та спеціалістів.
· Підвищення ефективності використання потужностей та інфраструктури конверсійних комплексів.
3. Соціальні цілі.
· Прискорення розвитку інших регіонів за рахунок концентрації у межах зон обмежених національних ресурсів.
· Підвищення зайнятості населення, створення нових робочих місць, боротьба з безробіттям.
· Задоволення потреб населення у високоякісних товарах народного споживання, насичення внутрішнього ринку.
Це особливо характерно для країн, що розвиваються, у яких ВЕЗ покликані сприяти прискоренню темпів економічного зростання, освоєнню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами, тощо.
В індустріально розвинутих країнах створення БЕЗ спрямовано на подолання застою в окремих галузях промисловості, банківської і страхової справи.,
Поряд з макроекономічними цілями створення ВЕЗ покликано вирішувати і локальні задачі окремих регіонів:
• сприяти розвитку відсталих у економічному відношенні регіонів;
• забезпечувати більш повну зайнятість робочої сили у ВЕЗ та прилеглих регіонах;
• залучення іноземних інвестицій;
• організацію у ВЕЗ таких виробництв, продукція яких могла б йти на експорт, не ущемляючи місцеві підприємства;
• спільна підготовка фахівців;
• спільна діяльність у галузі рекреації і туризму тощо.
В економічний літературі пропонуються деякі концептуальні підходи до формування вільних економічних зон у нових державах Східної Європи. Виділяються два концептуальні підходи: