Вступ
Розвиток інвестиційної діяльності підприємств у період становлення ринкової економіки
Висновки
Література
Інвестиції означають відмовлення в поточному споживанні з метою збільшення споживання в майбутньому. Ті нації, що споживають значну частину своїх доходів, інвестують порівняно мало і для них характерні помірні темпи економічного росту. Нації, що споживають незначну частину своїх доходів, інвестують значні засоби і тому їм властиві високі темпи росту економіки і продуктивності праці. Споживання й інвестиції є важливими визначальними загального обсягу виробництва і зайнятості. Коли сприятливий податковий чи режим збільшення розмірів ринку дають поштовх до збільшення обсягу інвестицій, зайнятість і обсяги виробництва швидко збільшуються. Якщо обсяг інвестицій зменшується унаслідок впливу несприятливих факторів – обсяг виробництва і зайнятість скорочуються.
Для того, щоб визначити роль інвестицій у розвитку й ефективному функціонуванні економіки, розглянемо два поняття - валові і чисті інвестиції.
Валові інвестиції являють собою загальний обсяг инвестируемых засобів у визначеному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів. Чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у визначеному періоді.Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тім чи іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій складає негативну величину (тобто якщо обсяг валових інвестицій менше суми амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу і як наслідок - зменшення обсягу продукції, що випускається, (така ситуація характеризує державу, "проедающее свій капітал"). Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це означає відсутність економічного росту, тому що виробничий потенціал залишається при цьому незмінним.
Розвиток інвестиційної діяльності підприємств у період становлення ринкової економіки
Рівень інвестиційної активності і діапазон інвестиційної діяльності компаній і фірм значною мірою визначають їхню ефективну діяльність у довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів розвитку і підвищення конкурентноздатності в умовах переходу до ринкової економіки.
Оскільки інвестиції, на відміну від витрат по виробничій діяльності, звичайно є довгостроковими вкладеннями, вони повинні вироблятися в руслі загальної стратегії компанії і враховувати очікувані економічні умови, перспективи для специфічної чи галузі сегмента ринку, де працює компанія, конкурентноздатність компанії.
Якщо виробничі потужності підприємства використовуються не цілком, фірми мають відносно невисоку потребу в нових заводах, устаткуванні, будинках, тобто обсяг інвестицій невеликий. Фірми інвестують у тому випадку, якщо інвестиції дають додатковий доход (наприклад, у виді розширення продажів).
Збільшення перемінних витрат приводить до збільшення обсягу готової продукції, реалізованої продукції, прибутку лише до визначеного рубежу, за яким додаткова продукція й економічний ефект, одержувані від подальшого нарощування витрат, починають знижуватися. Для виправлення ситуації необхідний стрибок постійних витрат, тобто інвестиції.
Основна задача – вибрати при наявних обмежених фондах ті інвестиції, що обіцяють дати бажаний рівень прибутковості при прийнятному ступені ризику.
Фірми вважають за доцільне інвестувати засобу, якщо:
а) чистий прибуток від вкладення засобів більше чистого прибутку від приміщення засобів на банківський депозит;
б) рентабельність інвестицій більше рівня інфляції;
в) рентабельність проекту з урахуванням фактора часу більше рентабельності інших проектів;
г) рентабельність активів підприємства після здійснення проекту збільшиться (чи не зменшиться) і в будь-якому випадку перевищить середню розрахункову ставку по позикових засобах;
д) проект відповідає генеральної стратегічної лінії підприємства.
Фактори, що впливають на обсяги інвестицій досить численні. Розглянемо лише основні з них.
Насамперед, обсяг інвестицій залежить від розподілу одержуваного доходу на споживання і заощадження. В умовах низьких середньо-душових доходів основна їхня частина витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення їхньої частки, що направляється на заощадження, що служать джерелом інвестиційних ресурсів. Отже, ріст питомої ваги заощаджень викликає відповідний ріст обсягу інвестицій і навпаки.
Значний вплив на обсяг інвестицій робить очікувана норма чистого прибутку. Чим вище очікувана норма чистого прибутку, тим відповідно вище буде й обсяг інвестицій і навпаки.
Істотний вплив на обсяг інвестицій робить також ставка позичкового відсотка. У процесі інвестування використовується не тільки власний, але і позиковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового відсотка, то за інших рівних умов інвестування виявиться ефективним. Тому ріст ставки позичкового відсотка викликає зниження обсягу інвестицій і навпаки.
Серед факторів, що роблять істотний вплив на обсяг інвестицій, слід зазначити також і передбачуваний темп інфляції. Чим вище цей показник, тим у більшому ступені буде знецінюватися майбутній прибуток від інвестиції і відповідно менше стимулів буде до нарощування обсягів інвестицій, особливо при довгостроковому інвестуванні.
При аналізі пропозиції інвестування можна розглянути наступні групи факторів місця здійснення інвестиції:
а) собівартість виробництва в країні і характеристика можливих ринків збуту продукції, що аналізуються відповідно до галузі інвестування;
б) витрати відстані, що разом з географічною відстанню включають психологічну різницю між країною інвестора і країною інвестування;
в) державне регулювання, що охоплюють установлення податків і тарифів, а також державну політику стосовно запланованої інвестиції;
г) фактори ризику інвестування, що аналізують інвестиційне середовище як самої країни, так і стосовно інших можливих країн інвестування.
Напрямок діяльності інвесторів по шляху, що у найбільшій мері відповідає національним економічним інтересам України,- найважливіша умова ефективного залучення іноземних інвестицій для розвитку української економіки. Причина виникнення даної проблеми - існування деяких об'єктивних протиріч між інтересами іноземних інвесторів і національних інтересів України.
Інвестиційна стратегія - поняття дуже ємне. Воно включає всі те, що візьме до уваги інвестор, коли оцінює, наскільки сприятливі чи несприятливі в тій чи іншій країні умови для вкладення капіталу, включаючи ідеологію і політику, економіку і культуру. У ході аналізу він приводить ці несхожі параметри до загального знаменника, що втілюється в показнику інвестиційного ризику. Ніж гірше інвестиційний клімат у країні, тим вище інвестор оцінює свій підприємницький ризик, тим вище витрати для страны-риципиента по залученню закордонних внесків. Отже, для країни, що приймає інвестиції, стан інвестиційного клімату зовсім не абстракція, він має своє грошове вираження, у якому обчислюються матеріальні утрати внаслідок низької ефективності іноземних капіталовкладень.
Моделювання інвестиційного клімату приймаючою стороною є важливим елементом діяльності по виробленню обґрунтованої стратегії зовнішньоекономічних зв'язків. По-перше, воно дає системне представлення про фактори, що впливають на іноземного інвестора. По-друге, надає можливість глибше оцінити ситуацію в країні. По-третє, дозволяє усвідомити мотивацію поводження іноземного портнера. Усе це представляється особливо важливим в умовах нашої країни, де залучення іноземного капіталу ставить перед державними органами задачі, що їм не приходилося вирішувати раніш.
Україна, як суверенна держава, початок самостійний формувати власну економічну політику з часу проголошення незалежності в 1991р. Основні напрямки цієї політики базуються на принципах демократії, волі підприємництва і відкритості для інтеграції у світове економічне співтовариство.
Термін "інвестиції" має кілька значень. Він означає покупку чи акцій облігацій з розрахунком на деякі фінансові результати; їм позначаються також реальні активи, наприклад, машини, що вимагаються для виробництва і продажу деякого товару. У самому широкому змісті інвестиції забезпечують механізм, необхідний для фінансування, росту і розвитку економіки країни. Простіше говорячи, інвестиції - це будь-який інструмент, у який можна помістити гроші, розраховуючи чи зберегти помножити їхня вартість і забезпечити позитивну величину доходу. Вільні кошти - не інвестиції, тому що цінність грошей може бути "з'їдена" інфляцією і вони не можуть забезпечити ніякого доходу.
У цілому, інвестиційна діяльність - це механізм зведення разом тих, хто пропонує гроші з тими, хто пред'являє попит.
Більшість компаній незалежно від типу має потребу у великих засобах для підтримки своєї діяльності. Як і в держави, їхні фінансові потреби поділяються на довго- і короткострокові. Для реалізації довгострокових цілей компаніям потрібні гроші на будівлю заводів, придбання устаткування і споруджень, для розробки нових продуктів. Короткострокові потреби виникають у зв'язку з необхідністю забезпечення товарних запасів, покриття дебіторської заборгованості й інших поточних витрат. Для фінансування коротко- і довгострокових нестатків компанії випускають у звертання найрізноманітніші боргові цінні папери й акції. Коли ж у них виникає тимчасовий надлишок коштів, вони пропонують гроші іншим. На ділі багато великих компаній здійснюють активні і складні стратегії керування наявними і є головними покупцями цінних паперів. Але подібно державі компанії в цілому є чистими покупцями коштів.