Приватні особи поставляти інвестиційному процесу гроші різними способами, наприклад розміщати гроші на ощадні рахунки, купувати акції й облігації, страхові поліси, здобувати різного роду майно. Вибір фінансових інструментів - нерідко дуже непроста задача, і він залежить від того, які мети ставить перед собою індивідуальний інвестор. Попит приватних осіб на кошти приймає головним чином форму позик для фінансування покупки майна, звичайно житлових будинків і автомобілів. Хоча здається, що обсяг цього попиту в цілому дуже великий, у своїй сукупності приватні особи - чисті постачальники грошей, інакше кажучи, вони дають інвестиційному процесу більше, ніж беруть у нього. Оскільки держава і компанії є чистими покупцями коштів, роль індивідуальних інвесторів у наданні грошей для фінансування економічного росту і розвитку дуже значима.
Як правило, попит на інвестиції формує предприниматели, а нагромадження пропонує населення. Стан макроекономічної рівноваги характеризується повним задоволенням інвестиційного попиту з боку нагромаджень. При можливості дисбалансу убік інвестиційного попиту (ситуація, характерна для сучасного економічного розвитку України ) існує імовірність виникнення небезпечних для економічного розвитку явищ: недостатній обсяг нагромаджень зменшує розміри інвестицій, що у свою чергу стримує розширення виробництва. Крім цього, усе велика частина доходів використовується для збільшення поточного попиту. У результаті спостерігається ріст цін і розкручування інфляційного процесу, поглиблюються диспропорції в процесі відновлення основних фондів.
У ще одній несприятливій ситуації, тобто перевищенні нагромаджень над попитом, існують можливості зростання виробництва на основі активізації інвестиційної діяльності. Однак у результаті зниження цін на товари не виключається імовірність промислового спаду і росту безробіття. При рівновазі нагромаджень і попиту інвестиційний попит і реальні потоки інвестицій можуть також не збігатися.
Давши визначення інвестиціям, визначивши основних учасників інвестиційного процесу й описавши взаємодію попиту та пропозиції інвестицій, я вважаю за необхідне розглянути таке поняття як інвестування. Інвестуванням називається процес приміщення грошей у спеціально обрані фінансові інструменти з метою збільшення їхньої цінності й одержання позитивного доходу. Позитивна величина доходу означає доход у реальному численні, тобто скоректований на темп інфляції.
Протягом тривалого часу Україна з населенням у 52 млн. буде потенційно привабливим ринком для інвестування для того, щоб у майбутньому мати можливість для експорту з України в сусідні країни СНД. Порівняно низька вартість робочої сили на Україні і можливість близького розташування постачальників до основних виробників створюють додаткові можливості для залучення іноземних інвестицій. Але незважаючи на всі ці переваги обсяг надходжень на Україну не великий. Який же вихід? Для залучення інвестицій необхідно сформувати співробітництво між державою, регіоном і підприємством; потрібно створити спеціальне агентство, що буде координувати всю діяльність по просуванню і керуванню проектами по залученню інвестицій. Ці агентства звичайно фінансуються всіма сторонами, співробітники яких часто працюють у цих агентствах на непостійній основі. У тих випадках, коли окремі підприємства самі виходять на інвесторів, агентство надає необхідну допомогу цим підприємствам. Необхідно пам'ятати, що тільки при загальній взаємодії і взаєморозумінні можливі позитивні зрушення на інвестиційному ринку України.
У законодавстві України немає поняття "проект". У світовій практиці, найбільш узагальнюючим відображенням якої є практика Всесвітнього Банку, під проектом розуміється комплекс взаємозалежних заходів, призначених для досягнення визначених цілей протягом заданого періоду часу і при встановленому бюджеті. Цей комплекс повинний бути описаний так, щоб довести необхідність і доцільність витрати матеріальних, інтелектуальних і фінансових ресурсів для реалізації проекту.
Таким чином, під інвестиційним проектом варто розуміти пакет документів, у яких описані умови реалізації і зміст комплексу взаємозалежних заходів, призначених для досягнення визначених цілей, однієї з який обов'язково є одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту від інвестицій протягом заданого періоду часу і при установлених фінансових обмеженнях.
Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах.
Реальні інвестиції - це вкладення засобів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні.
Інвестиційні проекти, метою яких є розробка і впровадження нових технологій, "ноу-хау" і інших інновацій, що забезпечують розвиток виробництва, називаються інноваційними проектами.
Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення засобів у різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значиму частку займають вкладення засобів у цінні папери.
Прямими інвестиціями називається особиста участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні засобів. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.
Непрямі інвестиції - це інвестування, опосредствуемое іншими обличчями (інвестиційними чи іншими фінансовими посередниками).
Під короткостроковими інвестиціями розуміються звичайно вкладення капіталу на період, не більш одного року (наприклад, короткотермінові депозитні вклади, покупка короткострокових ощадних сертифікатів і т.п.).
Довгостроковими інвестиціями називаються вкладення капіталу на період понад один рік. Цей критерій прийнятий у практиці обліку, але як показує досвід, він вимагає подальшої деталізації. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) понад 5 років.
Під приватними інвестиціями розуміються вкладення засобів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності.
Державними інвестиціями називаються вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади і керування за рахунок засобів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових засобів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових засобів.
Під іноземними інвестиціями розуміються вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами.
Спільні інвестиції – це вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни й іноземних держав.
Під інвестиціями усередині країни (внутрішніми інвестиціями) мають на увазі вкладення засобів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних границях даної країни.
Під інвестиціями за рубежем (закордонними інвестиціями) розуміють вкладення засобів в об'єкти інвестування, розміщені за межами територіальних границь даної країни (до цих інвестицій відносяться також придбання різних фінансових інструментів інших країн – акцій закордонних компаній, облігацій інших держав і т.п.).
По масштабі інвестиційні проекти розрізняються: малі (проекти вартістю до 10 млн амер. доларів), середні (проекти вартістю від 10 до 50 млн амер. доларів), великі (проекти вартістю від 50 до 100 млн амер. доларів), дуже великі (проекти вартістю більш 100 млн амер. доларів).
По складності інвестиційні проекти розділяють на монопроекты (окремий проект визначеного виду і масштабу), мультипроекты (комплексні проекти, що складаються з декількох монопроектов), мегапроекты (комплексні проекти розвитку регіонів, секторів економіки, що складаються з декількох монопроектов і мультипроектов, об'єднаних однією метою).
По якості розрізняють проекти звичайної якості і бездефектні проекти, до якості яких пред'являються підвищені вимоги.
По характері і сфері діяльності виділяють промислові, соціальні, економічні, організаційні інвестиційні проекти і проекти дослідження і розвитку.
Промислові проекти націлені на випуск і продаж нових продуктів і зв'язані, як правило, з будівництвом споруджень, будинків, удосконаленням технологій, розширенням присутності на ринку і т.д.
Проекти дослідження і розвитку зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробці програмних засобів обробки інформації, нових матеріалів, конструкцій і т.д.
Організаційні проекти націлені на реформування системи керування, створення нової організації, проведення конференцій і семінарів.
Економічні проекти мають своєю метою приватизацію державних підприємств, розвиток ринку капіталу, реформування системи оподатковування й інших макроекономічних перетворень.
Соціальні проекти зв'язані з реформуванням системи соціального захисту, охорони здоров'я, подоланням наслідків природних, екологічних і соціальних потрясінь і інших факторів соціального характеру.
Більшість капіталовкладень незалежний друг від друга, тобто їх можна розглядати як портфель альтернатив. Аналіз і висновки по кожному рішенню в цьому випадку відносно незалежні від минулих і майбутніх капіталовкладень.
Взаємовиключні інвестиції – це інвестиційні проекти, що конкурують між собою по цілям чи ж в умовах строгого ліміту витрат, коли здійснення інвестицій неможливо через прийняття інших проектів.
Тип інвестицій, що стосується послідовних витрат, чинених на додаток до первісного вкладення (наприклад, капіталовкладення в будинки й устаткування містять додаткові майбутні витрати на підтримку їхній у робочому стані, удосконалення і часткову заміну протягом декількох наступного років). Такі майбутні витрати варто розглядати вже на першій стадії ухвалення рішення.