Глобальною проблемою національного ринку праці є його функціонування в умовах набуття Україною членства у СОТ, у тому числі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості в Україні іноземців з позиції визначення їх місця у соціумі країни.
Перебіг подій, які відбуватимуться на ринку праці у 2009 році, буде зумовлений як соціально-економічними перетвореннями в країні у рамках набуття Україною членства у СОТ, так і функціонуванням економіки країни в умовах світової фінансової кризи. Інтенсифікація національного ринку праці призведе до скорочення як неефективних, так і конкурентоздатних робочих місць, вивільнення працівників. Підвищення попиту на робочу силу на підприємствах може очікуватись лише за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції або збільшення обсягів виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг). Проблеми, внаслідок негативного впливу фінансово-економічної кризи на стан ринку праці:
- зменшення чисельності населення віком 15-70 років, зайнятого економічною діяльністю, до 20,4-20,3 млн. осіб;
- зростання рівня безробіття, визначеного за методологією МОП, до 8,5-9,0% економічно активного населення віком 15-70 років.
За останніми оприлюдненими даними Держкомстату України, чисельність зайнятого населення в середньому за І півріччя 2008 року, порівняно з періодом 2007 року, збільшилась на 241,9 тис. осіб та сягнула 21,1 млн. осіб. Рівень зайнятості населення зріс з 58,5% до 59,6%. Зростання рівня зайнятості відбулося як серед міського населення (з 57,2% до 58,3%), так і серед мешканців сільської місцевості (з 61,4% до 62,6%).
Чисельність безробітних скоротилася на 66,6 тис. осіб і склала 1,4 млн. осіб. Рівень безробіття населення, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), скоротився до 6,2% економічно активного населення (проти 6,6% - у І півріччі 2007 року). Серед безробітних 72,5% складали мешканці міської місцевості (1,0 млн. осіб), решта - сільські жителі (384,8 тис. осіб). Зниження рівня безробіття відбулося як серед міського (з 6,9% до 6,6%), так і сільського (з 5,8% до 5,5%) населення. Цей показник був нижчим, ніж в середньому по таких країнах Євросоюзу, як Португалія (7,6%), Угорщина, Німеччина, Польща (7,7%), Іспанія (10,0%) та Словаччина (10,5%).
За даними моніторингів, які здійснює державна служба зайнятості, у 2008 році відбулося стрімке зростання чисельності незайнятих осіб, які зверталися до центрів зайнятості.
За станом на 16 грудня 2008 року чисельність осіб, які шукали роботу через державну службу зайнятості становила 806,8 тисяч і щомісячно зростала приблизно на 112,0 тисяч. Найвищий приріст незайнятих громадян спостерігався у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Полтавській, Харківській областях.
При цьому слід зазначити, що звільнення працівників відбувалося в основному за ст.36 п.1 КЗпП України (за згодою сторін).
Серед вивільнених працівників переважають такі професії: машиніст крана, інженер, економіст, слюсар-ремонтник, водій, електромеханік, електрослюсар, бухгалтер, машиніст конвеєра.
Слід відзначити, що серед осіб, які реєструвалися в центрах зайнятості, питома вага громадян, звільнених з причин скорочення чисельності працівників, коливалася у різні місяці 2008 року від 1,8% до 3%, зокрема за перший тиждень грудня вона становила лише 2,0% від загальної чисельності громадян, зареєстрованих в центрах зайнятості.
Отож, ринок праці зазнав двох основних втрат в умовах фінансової кризи економіки:
- зменшення реальної заробітної плати;
- збільшення рівня безробіття.
У 2010 році ситуація на ринку праці починає дещо вирівнюватися.
У січні 2010 року чисельність людей, які звернулися до центрів зайнятості, зменшилась, порівняно з груднем 2009 року, на 129,3 тис. осіб і становила 157,5 тис. осіб.
Крім того, уповільнились темпи зменшення кількості вакансій. Якщо наприкінці 2009 року кількість вакансій, заявлених роботодавцями в службу зайнятості, в середньому за добу скорочувалась на 2 тисячі, то наприкінці січня 2010 року – лише на 500 одиниць. У лютому кількість актуальних вакансій у базі даних державної служби зайнятості майже не змінюється [5].
Державна служба зайнятості здійснює всі заходи сприяння зайнятості, передбачені чинним законодавством. Виплата допомоги по безробіттю здійснюється у повному обсязі, без затримок.
Мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб становить 500 гривень; для незастрахованих – 360 гривень.
Навіть у наявних умовах у січні 2010 року державною службою зайнятості було працевлаштовано 39,3 тис. осіб, 40,3 тис. безробітних проходили профнавчання (під безпосереднє замовлення роботодавців), брали участь в оплачуваних громадських роботах – 10,1 тис. осіб. Тобто, в умовах економічної напруги держава здійснює регулювання ринку праці з метою покращення соціальної ситуації в країні [3].
Необхідно відмітити, що в умовах кризи економіки державне регулювання ринку парці посилюється. Пріоритетність державної політики, спрямованої на компенсацію чи обмеження негативних соціальних наслідків кризових явищ, видається безсумнівною, зважаючи як на важливість цього процесу для підтримання соціальної та політичної стабільності, так і на необхідність збереження трудового потенціалу та соціального капіталу нації.
На відміну від попередніх років соціальні пріоритети мають бути реалізовані в умовах негативних показників економічної динаміки, що спонукає до концентрації ресурсів та зусиль навколо найсуттєвіших напрямів. Відтак пріоритетами найближчого періоду мають стати[2]:
- розробка Державної програми попередження масового звільнення працівників підприємств;
- розробка системи заходів, що стимулюють перехід робітників на вакантні місця в інших підрозділах підприємства (організації), в тому числі – інших населених пунктах та регіонах країни; спрямовані на скорочення робочого дня без зменшення чисельності робітників; впровадження інших гнучких форм зайнятості;
- вдосконалення інструментарію заохочення населення України до само зайнятості, запровадження комплексу стимулів створення нових робочих місць в приватному секторі економіки шляхом зменшення загального оподаткування фонду заробітної плати до 20-25 %, розширення повноважень місцевих органів влади у заохоченні підприємств до створення нових робочих місць;
- запровадження практики угод між підприємствами та регіональними центрами зайнятості щодо можливостей пріоритетного працевлаштування працівників, вивільнених внаслідок запровадження підприємствами технологій, які підвищують продуктивність праці та вимагають зменшення чисельності зайнятих;
- впровадження системи заходів щодо утворення на підприємствах цільових фондів зайнятості для фінансування процесів вивільнення, перерозподілу та перекваліфікації кадрів;
- сприяння підвищенню мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, стимулювання створення робочих місць на селі,
- сприяння переселенню безробітних громадян та членів їх родин до трудодефіцитних регіонів, зокрема сільської місцевості, із встановленням фінансової допомоги родинам, що переїжджають;
- впровадження розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі – за кордоном, на основі укладення відповідних міждержавних угод);
- внесення до Державного бюджету України на 2009 рік змін щодо запровадження громадських робіт загальнодержавного значення, фінансованих коштами як державного бюджету, так і централізованих позабюджетних фондів.
Держава повинна врегулювати рівень безробіття, починаючи з законодавчої основи.
Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.
На жаль, і сьогодні бачимо, що ознаки депресивності українського ринку праці за законами інерції "переповзли" в 2010 р. Скорочення утричі попиту на робочу силу з одночасним зменшенням можливостей створення робочих місць — такою є реакція ринку праці України на світову фінансову кризу в 2010 р. і це лише "верхівка айсберга", бо досі дають про себе знати більш глибокі й тривалі протиріччя у сфері зайнятості, які накопичувалися десятиліттями, насамперед — поглиблення професійно-кваліфікаційного дисбалансу. Ринок праці України ще й нині чекає позитивних сигналів макроекономічного оздоровлення.
У цих умовах діяльність державної служби зайнятості була спрямована на максимальне посилення співпраці з роботодавцями. За минулий рік на замовлення 188 тис. роботодавців було укомплектовано 629 тис. вакансій, або 52,6%. Тривалість укомплектування вакансій у розрізі регіонів коливалася від п'яти до 11 днів. У першому кварталі поточного року чисельність громадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості, становила 137,5 тис. осіб. Протягом січня—березня на замовлення 46,3 тис. роботодавців було укомплектовано 41,2% вакансій.
Разом з тим ще тривалий час ми змушені бути налаштованими на те, що будь-яка робота, навіть тимчасова і навіть у режимі неповної зайнятості, є кращим засобом для виживання, ніж відсутність її взагалі.