Смекни!
smekni.com

Формування трудових ресурсів в Україні (стр. 3 из 5)

Впливає на формування трудових ресурсів сім’я. Адже сімейне виховання – це одна із форм суспільного виховання. Чим органічніше вони, „зливаються”, тим глибше співпадають прагнення сім’ї, її ідеалів з цілями і намірами суспільства і суспільного виховання, тим надійніше майбутнє дитини, ї життєві твердження і трудові дороги. [838]. Надмірна опіка батьків, родичів, близьких– один із бар’єрів, адже вона викликає пасивність, інертність і в кінці-кінців навіть невміння мислити аналізувати, приймати рішення, вибирати свою дорогу, тобто відчувати себе громадянином з певними правами та обов’язками[840]. Соціальні об’єкти цих чотирьох сфер повністю „покривають” фази формування, розвитку і реалізації особистості і її робочої сили, охоплюючи всі сфери життєдіяльності людини.

Немало важливим фактором є обізнаність, знання, - знання вимог праці: чи буде вона ручною, чи з використанням механічного, автоматизованого обладнання? Необхідно також знати, яких спеціальних здібностей потребує обрана професія і чи немає вона певних медичних протипоказань[842].

Життєва мета людини, без сумніву, не зводиться лише до ситного і комфортного життя. Глибока криза управлінні сьогодні – це передусім криза людських відносин, напівголодна людина самовиражається зовсім не по тим правилам, не тими методами, які характерні для цивілізованого суспільства. Тим не менше найвища ціль людини заключається у втіленні свого справжнього призначення, самореалізації, самовираженні, інакше кажучи, самоуправлінні. Життя показує, що реалізація потенціалу індивіда в значній мірі залежить від ситуації. Звідси необхідність створення можливостей для самореалізації працівників і прояв ними своїх потенційних здібностей, тобто для самоуправління. Ефективність підприємства як системи залежить в першу чергу від головного виду його ресурсів – людини.

Цілеспрямованість як закономірність поведінки притаманне людині і займає головне місце у формуванні його конкретних вчинків та дій. Ціле напрямлена поведінка людини в соціальному оточенні є його генетично обумовленою необхідністю. Саме цілеспрямованість є першим основоположним принципом формування ефективного управління будь-якою соціальною системою. Воно являє собою процес виявлення чи встановлення цілей соціального об’єкта з доведенням до всіх взаємодіючих елементів системи. Крім того, безцільного управління в природі не існує.

3. Трудові ресурси в світі

В останні десятиліття і США, в багатьох країнах Західної Європи і в Японії затверджується новий погляд на робочу силу як на один із ключових ресурсів економіки. Він відображає реальне підвищення ролі людського фактору у виробництві, збільшення залежності виробництва від якості, мотивації і характер використання робочої сили в цілому і окремо кожного робітника. В економіці США це виражається, з одного боку, в підвищенні вимог до робочої сили, з другого – в збільшенні витрат на розвиток людських ресурсів з боку держави і особливо приватного бізнесу.

Конкуренція представляє одну з найбільш глибоких по змісту й ефективно діючих на соціально-економічний розвиток суспільства категорій у світі ринкової цивілізації.

Успіх на національному і міжнародному ринках у різних технологічних сферах і галузях господарства завжди спирається на високу якість живої праці.

Особливо слід зазначити, що в міру поширення науково-технічного прогресу і розвитку його усе більш складних форм, творча творча роль трудових ресурсів у підвищенні конкурентних можливостей економіки безупинно зростає. А разом з цим затверджується високий соціальний і економічний рівень зрілості суспільства, його культура і добробут населення [9,51].

Разом з ростом НТП і безпосередньо під його впливом конкурентні зростають можливості трудових ресурсів

У процесі формування трудових ресурсів, як елемента продуктивних сил, економіка разом з установами утворення і виховання закріплюють у людині навички і свідомість особливої значимості в трудовій діяльності здатності до економічної конкуренції.

У кожній країні, де панує ринкова економіка, відзначається досить високий і найчастіше зростаючий рівень витрат ВНП на утворення. Саме ця обставина у вирішальній мері сприяє підвищенню потенціалу загальної ефективності трудових ресурсів і, зокрема , зростанню конкурентноздатності, що виявляється в процесі праці при вдосконаленні якості вироблених товарів і послуг.

Середній рівень витрат на утворення всіх ступенів у названих країнах у першій половині 90-х років складав приблизно 3,5-4,0% ВНП.

Найбільш вагомі показники відзначені в США (4,9%), Великобританії ( 6% ) , Фінляндії ( 7 ,3%) , Данії і Швеції (5,5%), а також в Угорщині (5%).

Важливо відзначити, що витрати на вище утворення в більшості країн неухильно підвищуються. З 1980 по 1992 р. частка ВНП на вище утворення виросла в Канаді і Франції на 17%, у Данії й Угорщині - на 20%, в Іспанії - на 40%, у Швеції - на 71%, у Фінляндії - на 320%[3,56].

У Росії витрати на розвиток утворення в масштабі країни в останні роки практично відсутні. Виділюваних з бюджету на школи і вузи засобів майже вистачає на комунальний зміст будинків навчальних закладів, заробітну плату педагогічному персоналу і стипендії студентам, при тім, що і ті й інші виплачуються з багатомісячними запізненнями.

Здатність до конкурентної діяльності трудових ресурсів у Росії, так само як у індустріально-развинутих країнах, формується за принципом триступінчастого механізму, але навряд чи можна сказати, що вона йде в Росії, як і на Заході, по наростючої, скоріше навпаки.

Рівень навчання в нашій середній школі, оцінюється поки що міжнародними організаціями як дуже високий, що ми схильні відносити до значної уваги держави до процесу навчання, особливо в міських середніх школах у 60-70-х роках і гарній підготовці вчителів.

За даними Міжнародної асоціації наші школярі знають математику і природничі науки в цілому краще, ніж американські і більшість європейських дітей. Загальний рівень знань російських школярів у світовий табелі про ранги знаходиться приблизно на дев'ятому місці слідом за Болгарією, випереджаючи Францію

Друга ступінь у Росії, як і в інших країнах, включає придбання знань в училищах по підготовці кваліфікованих робітників, а також у середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, в аспірантурі. Рівень знань випускників подібних навчальних закладів у нашій країні і їхній конкурентний потенціал на цій стадії нижче, ніж у випускників аналогічних західних навчальних закладів. Більш того, вони менш підготовлені до сумлінної творчої праці, чим наші випускники середньої школи. [9,52].

Справа в тім, що в Росії на студентів занадто великий згубний вплив виробничої практики, що проходить, мимо їхньої волі, як правило, на технологічно відсталих, з погляду світових стандартів, підприємствах при поганій організації праці. На студентів лягає печатка як правило вкрай низкою професійної потенції майбутньої роботи.

Авторитетний міжнародний класифікатор - Світовий економічний форум (СЕФ), за яким коштує велика група ведучих національних і міжнародних науково-дослідних центрів, додаючи особливе значення в системі утворення викладанню мов, математики і наукових дисциплін, ставить нашу країну на 22 місце в "світовий табелі про ранги" слідом за Тайванем, але в переди Швеції, Данії і деяких інших високорозвинених держав.

Разом з тим, з урахуванням негативного впливу в Росії виробництва на процес навчання і загальний рівень освітньої підготовки молоді, СЕФ не занадто високо оцінює рівень загального утворення національної робочої сили Росії, відводячи їй серед інших країн усього лише 37 місце.

Трудові ресурси в Росії практично просто не знають, що таке активна конкурентна боротьба на національному і світовому ринковому рівні. Їхній потенціал конкурентних можливостей, будь те робітник, інженер, технік, технолог, директор заводу і т.д., найчастіше можна оцінювати як нульовий. З "нульовим" чи близьким до нього конкурентним потенціалом трудових ресурсів Росії, що багато в чому носить штучний характер, як наслідок, зокрема , украй слабкого керування економікою на всіх її рівнях, погодиться мізерна і нерегулярна годинна оплата робітників в обробній промисловості Росії, що за даними СЕФ займає у світовій ієрархії 45 місце. Ця оплата не забезпечує прожиткового мінімуму ні працюючому, ні його родині.[9,57].

За даними МОП, у країнах Азії до категорії безробітних відноситься приблизно 4% усієї робочої сили. Кількість неповністю зайнятих оцінюється у розмірі 40%, у тому числі в містах ¼. Майже 9/10 частково зайнятих і 2/3 безробітних припадає на сільську місцевість. Ці показники свідчать про „демографічний вибух”.

Високі темпи приросту населення країн, які розвиваються, зумовлюють збільшення частки економічно активного населення. Більше того, тут великий вплив того фактора, що 34% складають люди у віці до 15 років. Це визначає необхідність подолання повного або часткового безробіття.

Очікуване збільшення економічно активного населення (трудових ресурсів) у країнах третього світу до 1,9 млрд. Осіб у 2000 році зобов’язало до кінця століття створити майже 1 млрд. Робочих місць, що для більшості країн на сучасному етапі є непосильним завданням. За даними МОП, для задоволення потреби у зайнятості й ліквідації безробіття до 2025 року треба щороку створювати додатково 50 млн. Робочих місць, в тому числі 40 млн. у країнах, які розвиваються [476].

У країнах Західної Європи різко впала народжуваність. А отже і природній приріст. Трудові ресурси регіону складають більше 12 млн. осіб. У сфері виробництва найбільше зайнятих в Данії - 21% [489].

У країнах Центральної Європи трудові ресурси становлять близько 56%. Переважна більшість зайнята в промисловості – 40-50%. Тут в сучасних умовах зайнятість трудових ресурсів стає першою з важливих проблем. Рівень безробіття складає 5-15% і залежить від інтенсивності реформування господарства [4124].