- обґрунтовано методичні підходи до визначення ефективності використання виробничого капіталу з урахуванням вартості землі, ступеня перенесення вартості і структури капіталу, економічних інтересів власників капіталу, користувачів землі і майна та держави, як учасника процесу формування і використання виробничого капіталу в сільському господарстві;
удосконалено:
- класифікацію виробничого капіталу в сільському господарстві доповненням її ознаками біологічності, матеріальності та обліковості;
- систематизацію та оцінки впливу факторів на ефективність використання виробничого капіталу в сільському господарстві через поділ їх за значимістю на чотири групи, що включають системи показників: перша група – використання основного капіталу та ділової активності підприємства; друга – забезпеченості землі іншими факторами виробництва; третя - забезпеченості трудовими ресурсами та їх використання; четверта група – рівень інвестиційної забезпеченості сільського господарства;
- наукове обґрунтування прогнозу відтворення та використання виробничого капіталу в умовах збереження багатоукладності у сільському господарстві;
набули подальшого розвитку:
- погляди на сучасні тенденції функціонування виробничого капіталу, що утворюють методичну й аналітичну базу для виявлення закономірностей формування і використання виробничого капіталу в сільському господарстві з урахуванням регіональних особливостей, специфіки галузі та реорганізаційних процесів, а також характеризується недостатніми темпами нагромадження капіталу, різними організаційно-правовими формами господарювання і власності, зростанням вартості основного і оборотного капіталу та скороченням чисельності працюючих, що зумовлює різний рівень ефективності його використання;
- обґрунтування основних напрямів підвищення ефективності використання виробничого капіталу на основі застосування трирівневої системи заходів і дотримання пропорційності міжгалузевих відносин;
- пропозиції щодо подальшого розвитку ринку виробничого капіталу усуненням перепонів, що стримують становлення повноцінних ринкових відносин на основі формування дохідності та підвищення ліквідності його складових, забезпечення збалансованості вигод суб’єктів з різною правомочністю;
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження сприятимуть удосконаленню процесу формування та підвищенню ефективності використання виробничого капіталу в сільському господарстві. Вони можуть бути використані при прогнозуванні виробничого капіталу сільськогосподарських підприємств. Застосування запропонованих методичних підходів дозволяє дослідити ефективність використання виробничого капіталу їх власниками та користувачами, а також визначити шляхи її підвищення. Результати дослідження були використані у навчальному процесі Кіровоградського національного технічного університету (довідка № 21-38/21-1338 від 14.05.2007р.), прийняті до впровадження управлінням агропромислового розвитку Знам’янської районної державної адміністрації Кіровоградської області (довідка № 238 від 3.05.2007 р.) і Кіровоградською обласною сільськогосподарською дорадчою службою (довідка № 27 від 29.05.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Одержані в дисертаційному дослідженні наукові результати, висновки і пропозиції щодо активізації процесів формування та підвищення ефективності використання виробничого капіталу в сільському господарстві отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювались на наступних міжнародних, всеукраїнських та інших наукових конференціях: Міжнародний Форум молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка, 19-20 травня 2005 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Кіровоград Кіровоградський національний технічний університет, 2-3 червня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція молодих учених, аспірантів, магістрів та студентів “Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва” (м. Харків Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, 11-12 квітня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Європейська наука ХХІ століття – 2007” (м. Дніпропетровськ, 16 травня 2007 р.).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,5 друкованого аркуша, з них 6 – у фахових виданнях загальним обсягом 3,4 друкованого аркуша.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 201 сторінці комп’ютерного тексту, в ній 80 таблиць, 11 рисунків та 19 додатків. Список використаних джерел включає 170 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У першому розділі “Теоретичні та методичні засади формування й використання виробничого капіталу в сільському господарстві ” узагальнено теоретичні засади та особливості формування і використання виробничого капіталу в сільському господарстві.
Наукові погляди на економічну сутність категорії “капітал” в економічній теорії різняться. Меркантилісти капіталом вважали гроші, джерелом отримання доходів – торгівлю. Фізіократи розглядали капітал як ресурси, а джерелом доходів – землеробство. Пояснюючи існуючий капіталістичний устрій, К. Маркс пов’язував отримання доходу з експлуатацією робітників, джерелом отримання доходів вважав працю. У його теорії на перше місце висувається розуміння капіталу як суспільних відносин. Капітал – це вартість, що породжує додану вартість. У радянські часи капітал розглядався у формі виробничих фондів. Тому капітал є загальною для усіх економічних систем категорією.
За результатами досліджень встановлено, що виробничий капітал – це одна з форм капіталу, яка функціонує безпосередньо у сфері виробництва, а тому є продуктивною. Головна функція виробничого капіталу полягає у створенні основної маси додаткового продукту, а його функціонування є окремою стадією кругообігу капіталу.
Враховуючи, що категорія капіталу в сільському господарстві України відносно нова, виникла внаслідок переходу на ринкові засади економіки та стосується багатьох власників і користувачів землі та майна, у процесі досліджень для практичного застосування запропоновано нове поняття “виробничий капітал у сільському господарстві ”, а також сутнісні загальні та специфічні ознаки, які слід відобразити в його визначенні: вартісна природа, різноманітність видів, участь у процесі сільськогосподарського виробництва, суб’єкти власності та їх правомочність, здатність приносити дохід, наявність землі та біологічних активів у складі капіталу, ліквідність і здатність до трансформації в інші форми капіталу.
Як багатоаспектна економічна категорія виробничий капітал у сільському господарстві потребує систематизації різних підходів та удосконалення його класифікації. На основі загальної класифікації капіталу запропоновано поділ виробничого капіталу в сільському господарстві за такими дванадцятьма ознаками: джерелом виникнення, національною ознакою, формами власності, ступенем перенесення вартості, організаційно-правовою формою, біологічністю, матеріальністю, участю у виробничому процесі, роллю у процесі створення доданої вартості, відображенням в обліку, відповідністю правовим нормам і видами ресурсів.
Виробничий капітал у сільському господарстві України функціонує в умовах, що впливають на рівень його ефективності, зокрема це: багаточисельність суб’єктів власності, що утворюють повністю демонополізовану систему сільськогосподарського виробництва; перехід конкретних правомочностей на землю і майнові об’єкти до різних суб’єктів власності, що зумовлює нерівномірність розподілу доходів на капітал; залежність від природно-кліматичних умов і сезонності виробництва; несприятливий характер міжгалузевих відносин; прояви монополізму на ринках інвестиційних ресурсів і сільськогосподарського виробництва; нерозвиненість кооперативних та інтеграційних зв’язків; висока вартість фінансового капіталу; підвищення рівня натуралізації виробництва за рахунок зростання частки виробництва в особистих селянських господарствах; наявність резервів розвитку сільськогосподарського виробництва на основі екстенсивних факторів відтворення; функціонування ринку земельного капіталу лише через орендні відносини та обмежені можливості купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Суб’єктами процесів формування та використання виробничого капіталу є власники підприємства, його менеджмент і держава. Враховуючи, що ефект від використання виробничого капіталу для окремих учасників сільськогосподарського виробництва різний, з метою його оцінок необхідно застосовувати спеціальні методичні підходи. У зв’язку з цим в оцінках показника ефекту з точки зору менеджменту запропоновано використовувати прибуток після оподаткування, власників капіталу – суму прибутку до використання та орендної плати, а держави – суму прибутку до оподаткування та орендної плати. В оцінках ефективності з точки зору держави вартість виробничого капіталу збільшувалася на суму державної підтримки. У якості основного показника ефективності використання виробничого капіталу обрано норму прибутку на функціонуючий капітал. До системи додаткових показників ефективності використання виробничого капіталу включено розмір отриманого ефекту та валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, 100 грн. основного капіталу, 100 грн. основного і оборотного капіталу, 100 грн. виробничого капіталу. Запропонована система дає можливість повної оцінки ефективності капіталу та може бути використана сільськогосподарськими підприємствами різних форм господарювання.