Таким чином, по-перше, внутрішні інвестиції не можуть відчутно вплинути на українську економіку у зв’язку з їх недостатніми обсягами: вони становлять 8,1% ВВП, що є значно нижчім від рівня 19 – 25% ВВП, який, згідно з світовою практикою, є оптимальним для стабільного економічного розвитку країни. По-друге, високий інвестиційний ризик в Україні зумовлює незначну довіру західних підприємців. Ті ж з іноземних інвесторів, хто вже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми і завдання своїх українських партнерів [14,74].
Незважаючи на певні позитивні середовищні фактори, Україна на сьогодні є інвестиційно непривабливою навіть порівняно з найближчими країнами Східної Європи. Такі висновки підтверджуються результатами різних експертних оцінок. Відмінною ознакою є падіння інвестиційного рейтингу нашої держави, поряд з поліпшенням економічного становища її потенціальних конкурентів на світових ринках (багатьох центрально - та східноєвропейських країн).
Детальний аналіз структурної перебудови економіки України перехідного періоду дає підстави зробити такі висновки:
1. Важливим досягненням економічної науки є встановлення зв`язку між структурою економіки та її ефективністю. Структурна ефективність економіки має статичну та динамічну складові – відповідно ефективність існуючої структури та ефективність структурних змін. Структурні зміни настільки ефективні, наскільки швидко вони призводять до виникнення бажаних економічних структур. Суть структурних перетворень полягає в тому, що підприємства наділяються функціями самоуправління виробництва і для цього їм створюються умови. Завданням цих перетворень є виробництво ВВП загалом і на душу населення, в якому переважатимуть продукти кінцевого призначення відповідно до потреб населення та імпорту.
2. Найбільш визначальними структурними зрізами для окремо взятої національної економіки є: галузевий, технологічний, відтворювальний, інституційний, зовнішньоекономічний. Вивчення тенденції розвитку світового господарства дозволяє виявити напрямки змін в економічній структурі, що дозволяють слідувати оптимальним пропорціям та найбільше сприяють соціально-економічному розвитку в сучасних умовах. В зв`язку з недостатністю можливостей ринкового механізму забезпечити структурні зміни, що відповідають сучасним прогресивним напрямкам, особливо в країнах з перехідною економікою, існує необхідність участі держави в процесі структурної перебудови економіки в формі структурної політики. Функції структурної політики полягають в координації всіх напрямків економічної політики, що чинять прямий вплив на структурні зміни в економіці та наданні економіці початкового імпульсу, необхідного для подолання негативних структурних змін. Концепція пріоритетів структурної політики пов`язана з цілеспрямованим збудженням ланцюгової реакції, що посилюється ринковим механізмом та прискорює позитивні структурні зміни в економіці.
3. Найслабкішим напрямком реформ в перехідних економіках став технологічний напрямок: їх технологічна структура на сьогоднішній день знаходиться переважно в межах третього технологічного укладу і для впровадження сучасних постіндустріальних технологій в більшості перехідних економік немає навіть мінімальних заділів.
4. Неможливість наздогнати постіндустріальний світ зумовлена тим, що методи мобілізації, які визначають суть будь-якого “наздоганяючого” розвитку, не придатні для творчості вільних особистостей, що є основою постіндустріального соціуму. Сучасне постіндустріальне суспільство може скластись лише шляхом гармонійного господарського прогресу, що йде паралельно зі змінами соціальних відносин та мотивів людської діяльності, і не може бути побудованим по плану, попередньо розробленому державою.
5. Масштаби кризи в Україні на початку 90-х років виявились чи не найбільшими серед перехідних економік, хоча стартові умови для ринкових перетворень були щонайменше не гірші, ніж в інших країнах соціалістичного блоку та республіках СРСР. Динаміка структурних зрушень в промисловості України являла собою негативну тенденцію перетворення ресурсоспоживаючої економіки в ресурсозабезпечуючу, в якій швидко збільшувалася частка матеріало- та енергомістких галузей, що виробляли проміжну продукцію, й стрімко скорочувалася частка галузей, що виробляли кінцеву продукцію, і насамперед товари народного споживання. Зміни в зовнішньоекономічній структурі економіки України характеризують становлення і розвиток сировинно-експортної моделі, притаманної слабкорозвиненим країнам. Наростання технологічного консерватизму, відторгнення базисних інновацій призвели до того, що в 90-ті роки ХХ ст. тенденція відставання України від розвинених країн в освоєнні п`ятого та шостого технологічних укладів набула характеру технологічної деградації економіки. Основними причинами несприятливої динаміки змін структурної перебудови в Україні є пробуксовка механізму переливу капітальних ресурсів між секторами, що зумовлено нерозвиненістю інфраструктури та низьким рівнем розвитку конкурентних відносин.
6. Попри безперспективність “наздоганяючого” розвитку для досягнення постіндустріальних структурних змін, на сьогоднішній день для України та інших перехідних економік іншої альтернативи не існує: зробити крок в постіндустріальну економіку можна лише за умови досягнення рівня високорозвиненого індустріального господарства. Таким чином, потрібна комплексна довгострокова стратегія освоєння ключових виробництв нових V и VI технологічних укладів, здатних зростати випереджаючими відносно масштабів світового ринку темпами, вираженими двозначними числами; необхідно генерувати інвестиційний та інтелектуальний потенціал, достатній для глибокого структурного оновлення економіки на основі впровадження найновіших досягнень НТП.
1. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посіб. / За ред. IB. Багрової. - К.: "Центр навчальної літератури". - 2004. - С 168-169.
2. Бень Т., Семенова Т. Методичні основи оцінки нових технологій // Економіка України. - 2005. - № 6. - С.47 – 51.
3. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки в умовах глобалізації та інформатизації // Економіка України. - 2005. - № 9. - С. 19 – 28.
4. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема інвестицій // Економіка України. - 1999. - № 12. - С.53.
5. Вірван Л.А. Иностранное инвестироввание в економику Украины // Діловий вісник, 2004. - №5 (120). - с.16-17.
6. Гаврилюк О. Iмiдж i конкурентоспроможнiсть України в глобальнiй економiцi // Український промисловець. - 2000. - №6. - С.12-15.
7. Геєць В. Соціогуманітарні складові переспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні // Економіка України. – 2000. - № 1. - с.4-6.
8. Геєць В. Соціогуманітарні складові переспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні // Економіка України. – 2000. - № 2. - с.4-5.
9. Гош О. Ринок як засіб відродження перехідної економіки України // Економіка України. – 2005 – № 12 – С.75-82.
10. Даниленко А.А. Ефективність прямих іноземних інвестицій у промисловість України // Фінанси України - 2006 - №6 - С.115-121
11. Дергачев В.А. Зарубежные модели «зкономического чуда» Украденный социализм или капитализм с человеческим лицом - Одесса Лотос. 1994 - 53с.
12. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. и доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 214 с.
13. Кваснюк Б. Структурна перебудова економіки та її ресурси // Економіка України. - 2004. - № 10. - С.18 – 27.
14. Кістерський Л., Скребцов І., Липова Т. Ефективність міжнародної допомоги Україні // Економіка України. - 2004. - № 5. - С.74 – 81.
15. Кістерський Л.Л., Бурляй А.Б., Липова Т.В. План Маршалла для України // Стратегічна панорама. - 2000. - № 3 - 4. - С.90 – 97.
16. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури. Видавництво «АртЕк», 2002. - 436 с.
17. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5-те вид. – К.: Знання, 2004. – 406 с.
18. Крисоватий А.І. Фіскальні засади соціально-орієнтованої економіки ринкового типу // Фінанси України. – 2000. - № 12. – с.78-81.
19. Куценко В. Соціально-економічна модифікація в контексті побудови соціальної держави в Україні // Економіка України. – 2004. – № 11. - с.77-85.
20. Лымарь Е.Е. Рыночная инфраструктура как фактор макроэкономического равновесия // Проблемы равновесия экономических систем в условиях трансформации: Материалы межвуз. науч. -практ. конф., Харьков, 27 апр. 2001 г. / Нар. укр. акад. - X., 2001. - С.39-41
21. Макогон Ю. Україна на зовнішніх ринках, перспективи // Економіка України - 2005 - №4 - С.72-80