Предмет і метод економічної теорії
Зміст
Тема 1. Предмет і метод економічної теорії
1. Історичні етапи розвитку економічної думки
2. Предмет економічної теорії
3. Методи економічних досліджень
4. Економічні закони, принципи і економічні категорії
5. Функції економічної теорії
Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства
1. Суть і класифікація економічних потреб. Закон зростання потреб
2. Процес виробництва. Виробничі можливості суспільства
3. Основні фактори виробництва
Тема 3. Економічна система суспільства
1. Сутність та типи економічних систем
2. Виробничі відносини, їх сутність та види
3. Власність, її сутність та місце в економічній системі
Тема 4. Форми організації суспільного виробництва
1. Суть і риси натурального господарства
2. Товарна форма організації суспільного виробництва
3. Товар і його властивості
4. Величина вартості товару. Закон вартості і його функції
5. Теоретичні концепції вартості товару
Тема 5. Гроші
1. Історичні етапи розвитку грошових відносин
2. Суть і функції грошей.
3. Грошовий обіг та його закони
4. Грошова система, її структура та типи
Тема 6. Ринок: суть, функції та умови формування
1. Суть і функції ринку
2. Структура ринку. Класифікація видів ринку
3. Інфраструктура ринку
4. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага
5. Конкуренція та її місце в ринковій економіці
6. Монополізм, його суть і форми прояву. Антимонопольна політика держави
7. Функції держави в ринковій економіці
Тема 7. Підприємство і підприємництво
1. Суть підприємництва та умови його існування
2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
3. Організаційно правові форми підприємницької діяльності
4. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види
5. Малі підприємства і їх місце та роль в економіці
Тема 8. Витрати та результати діяльності підприємства
1. Кругообіг та обіг капіталу підприємства
2. Капітал підприємства та його структура
3. Витрати суспільства та підприємства
4. Форми доходу підприємства. Валовий дохід підприємства та його розподіл
Тема 9. Основи теорії відтворення
1. Суть, основні риси та типи відтворення
2. Економічне зростання, його суть та фактори
3. Економічний цикл і його фази
4. Малі, середні та довгі цикли
5. Антициклічні заходи держави
Тема 10. Відтворення і зайнятість трудових ресурсів
1. Відтворення робочої сили
2. Ринок робочої сили, як форма регулювання відтворення трудових ресурсів
3. Безробіття, його суть, причини і форми
Тема 11. Фінансово-кредитна система в ринковій економіці
1. Фінансова система країни та її структура
2. Податки та податкова система
3. Державний бюджет та бюджетна політика
4. Кредит, як форма функціонування грошових фондів
Тема 12. Тенденції розвитку світового господарства
1. Виникнення, суть і основні тенденції розвитку світового господарства
2. Форми міжнародного співробітництва
3. Міжнародні економічні організації
Тема 13. Міжнародна фінансова система
1. Міжнародна валютна система і її еволюція
2. Валютний ринок та валютний курс
3. Фінансування міжнародних економічних зв`язків
З моменту виникнення людства господарська, економічна діяльність стала невід’ємною складовою його життя. Від правильного раціонального ведення господарства часто залежало виживання не лише окремої людини, а й цілих народів і держав. Тому людей цікавило: яким чином влаштована економіка, як правильно вести господарство, як надбати, зберегти та примножити багатство? Елементи економічних знань з’явились ще в стародавні часи. Особливого розквіту економічна думка досягла в античному світі у вченнях Ксенофонта, Платона, Аристотеля. Однак економічні вчення не виділялись в самостійну науку, а були складовою частиною релігійних, філософських та інших вчень. Поштовхом для виникнення економічної теорії як самостійної науки стало зародження і розвиток капіталізму. Вона зароджується в середні віки й пройшла такі основні етапи розвитку.
Етап 1. Меркантилізм (XV - XVII ст.). Поширення меркантилізму пов’язане з розвитком торгівлі й виникненням торгового капіталу, а також зміцненням та зростанням ролі європейських держав. Це знайшло відображення в особливостях поглядів меркантилістів. Однією з головних проблем для меркантилістів було примноження багатства держави, нації. Багатство ж ототожнювалось з грошима, золотом. Чим більше золота в країні - тим вона багатша. Оскільки притік золота в країну давав експорт, то меркантилісти вважали, що багатство створюється у сфері торгівлі. Звідси й назва течії (від італійського mercante - торговець, купець). Задля примноження багатства держави, меркантилісти виступали за державне регулювання економіки, перед усім через політику протекціонізму - обмеження імпорту, заборона вивозу грошей. Основні представники меркантилізму: У. Стаффорд, Т. Мен, Г. Скаруффі, А. Монкретьєн, І. Посошков. Меркантилісти здійснили вагомий вклад у розвиток економічної науки: вони розвинули ідею грошового і торгового балансу, номіналістичну та металістичну теорію грошей, ідею державної економічної політики. Французький меркантиліст А. Монкретьєн у 1615 р. дав назву економічній науці - політична економія.
Етап 2. Класична політекономія (XVII - XIX ст.). Даний етап пов’язаний із розвитком капіталізму у сфері виробництва. Він представлений школою фізіократів у Франції (Ф. Кене, А. Тюрго) і класичною школою в Англії (У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо). Заслугою представників класичної політекономії стало перенесення аналізу у сферу виробництва. Вони вважали, що багатство створюється не в сфері торгівлі, а у виробництві. Однак фізіократи продуктивним вважали лише сільське господарство. На їх думку лише сільське господарство створює новий продукт, а отже, примножує багатство суспільства. Промисловість лише видозмінює його форму тому є непродуктивною. На відміну від фізіократів, представники класичної політекономії продуктивним вважали будь яке виробництво, як сільськогосподарське, так і промислове й виступали за сприяння його розвитку. Умови розвитку виробництва й збільшення багатства народів класики вбачали у розвитку економічної свободи, лібералізації ринків й відмові від державного втручання в економічну діяльність. Тому виступали з критикою меркантилізму. Представники класичної школи намагались виявити об’єктивні закони економічного розвитку, заклали основу наукового методу економічної науки, перед усім, абстрактно-теоретичного, сформулювали основний теоретичний і понятійний апарат те заклали основні напрямки розвитку економічної науки.
Етап 3. Охоплює (XIX - XX ст.). Зрілий капіталізм та його протиріччя викликали появу двох основних напрямків розвитку економічної науки: прагматичного і пролетарського. Прагматична економічна теорія - основну увагу зосереджує на проблемах найбільш ефективного використання обмежених ресурсів, обмежується описом функціональних зв’язків, не проникаючи в глибинну сутність економічних явищ. З 30-х років ХІХ ст. вона стала домінуючим напрямком. Засновники: Т. Мальтус, Дж. Мілль, Ж.Б. Сей. До цього напрямку належать А. Маршалл, Дж.М. Кейнс, Ф. Хайєк, П. Самуельсон. Головна заслуга даного напрямку - це розробка теорії ринку, дослідження механізмів його функціонування, а також механізмів здійснення державної економічної політики. Пролетарська політекономія. Основоположники - К. Маркс, Ф. Енгельс. Основний об’єкт вивчення - економічні відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва. Увагу зосереджено на протиріччях капіталістичного способу виробництва й зроблено висновок про невідворотний перехід до соціалізму. Даний напрямок суттєво вплинув на суспільно-політичний розвиток держав, трансформацію їх соціально-економічних систем.
Етап 4. Сучасний етап. Відбувається зближення двох напрямків, основане на поєднанні позитивних сторін прагматичної (аналіз функціональних зв’язків) і марксистської політекономії (вивчення соціальних проблем). Тут представлені такі основні напрямки:
економічний лібералізм. Не визнають необхідності державного втручання в економіку;
економічний дирижизм. Обґрунтовують необхідність системного регулювання економіки;
інституціоналізм. Вважають рушійними силами економічного прогресу позаекономічні фактори (психологія, право й т.п.);
марксизм;
неолібералізм. Обґрунтовують необхідність поєднання державного регулювання й принципів вільної конкуренції;
кейнсіанство. Обґрунтовують необхідність державного регулювання процесів відтворення;
неокласицизм. Допускають часткове втручання держави в економіку, але лише з метою забезпечення свободи дій ринкових сил;
монетаризм. Це найбільш впливова течія неокласицизму, яка віддає перевагу регулюванню сфери грошового обігу.
З огляду на різноманітність і багатогранність економічної діяльності людини, різноманітними і багатогранними є проблеми, які досліджуються економічною наукою, а також і аспекти їх розгляду. Тому в економічній науці немає одного загальноприйнятого визначення предмета дослідження. Для різних шкіл і напрямків економічної науки характерне своє розуміння предмета. Економічна теорія виникає як наука про багатство. Природа багатств народів та фактори, що на нього впливають були предметом дослідження для меркантилістів і класичної політекономії. Предметом економічної теорії можна також вважати економічні закони, яким підпорядкований розвиток економіки. Таке аспект дослідження характерний і для класичної політекономії і для марксизму. Марксистська економічна теорії вважає предметом дослідження виробничі відносини, які виникають між людьми у процесі виробництва. Деякі школи (інституціоналізм) предметом дослідження роблять різноманітні інститути, що визначають економічну поведінку людей та функціонування економіки. Предметом економічної теорії є і поведінка економічних суб’єктів у тих чи інших умовах, а також принципи, на яких ґрунтується прийняття рішень економічними суб’єктами по найбільш ефективному використанню обмежених ресурсів. Такий аспект характерний для основних течій сучасної західної економічної теорії. Очевидно, що з розвитком економіки, буде розвиватись і предмет економічної теорії, з’являтимуться все нові й нові його визначення.