Споживча вартість - категорія вічна, однак при товарному виробництві вона набуває суспільного характеру.
Мінова вартість - здатність товару обмінюватись на інші товари у певних пропорціях. Мінова вартість, що виражена в грошах, називається ціною товару.
В основі мінової вартості лежить внутрішня властивість товару - вартість.
Товари розрізняються як споживчі вартості, але в них є спільна риса - вони є продуктом праці. Навіть якщо мова йде про продукти природи, перетворення їх на товар потребує витрат праці, тому опосередковується працею.
Праця, яка втілена в товарі має двоїстий характер: з однієї сторони її можна розглядати як конкретну працю, з іншої - як абстрактну.
Конкретна праця - це набір конкретних операцій, праця в її корисній формі. Конкретна праця створює споживчу вартість.
Абстрактна праця - праця як витати фізичної та духовної енергії людини. Саме в такому розумінні праця дозволяє порівнювати товари. Абстрактна праця створює вартість товару.
Величина вартості товару визначається кількістю робочого часу, витраченого на його виробництво. Однак індивідуальні витрати у різних виробників відрізняються. Тому вартість товару визначається суспільно-необхідними витратами праці. Це середні витрати праці, які необхідні для виробництва товару при суспільно-нормальних умовах виробництва, при середньому рівні умілості й інтенсивності праці.
Величина вартості залежить не лише від маси витраченої праці, але й від її складності та продуктивності. Складна (кваліфікована) праця в одиницю часу створює вартість більшу, чим проста.
Фактори, які впливають на величину вартості.
Інтенсивність праці - це напруженість праці. Вона збільшує кількість й загальну вартість виготовленої продукції, але вартість одиниці продукції залишається незмінною.
Продуктивність праці - збільшує кількість виготовленої продукції, але загальна вартість продукції залишається незмінною. При цьому ціна одиниці продукції зменшується.
Товарне виробництво підпорядковане дії закону вартості. Закон вартості - закон, який регулює розвиток товарного виробництва на основі обміну товарів у відповідності до втіленої в них абстрактної суспільно необхідної праці.
Закон вартості виконує такі функції:
стихійно регулює виробництво товарів та послуг, а також розподіляє ресурси між галузями.
стимулює розвиток продуктивних сил, підвищення продуктивності праці й зниження витрат виробництва.
спричиняє диференціацію виробників, забезпечує розвиток виробників, які мають витрати нижчі ніж нормальні й усуває виробників з витратами вищими ніж нормальні.
В економічній науці немає єдиної точки зору стосовно визначення вартості товару. Існують різні теорії вартості, які або зводять вартість товару напряму чи опосередковано до витрат праці (трудова теорія вартості, теорія витрат виробництва), або шукають інші альтернативні джерела вартості (теорія трьох факторів виробництва, теорія граничної корисності, неокласична теорія вартості).
Трудова теорія вартості. Це одна з перших концепцій вартості, основи якої були закладені представниками класичної політекономії В. Петі, А. Смітом, Д. Рікардо. У цій теорії вартість товару визначається витратами праці на його виробництво. Всі товари являються результатами праці, тому праця є тим спільним, що дозволяє порівнювати усі товари. Найбільшого розвитку трудова теорія вартості набула в працях К. Маркса, який усунув протиріччя що були у представників класичної школи, доповнив її вченням про двоїстий характер праці й теорією додаткової вартості.
Теорія витрат виробництва. Ця концепція розвивається на початку ХІХ століття (Дж. Миль, Дж. Мак-Куллох). Поширення її пов’язане з розвитком крупного машинного виробництва, у якому наряду з працею робітника використовуються машини. Відповідно до цієї концепції, вартість товару зводиться до витрат виробництва, тобто витрат на засоби виробництва й оплату праці. Виходячи з цього ціни товарів визначаються цінами на елементи витрат.
Теорія трьох факторів виробництва. Виникнення цієї теорії приходиться на першу половину ХІХ ст. й пов’язане з іменами французьких економістів Ж.Б. Сея й Ф. Бастіа. На їх думку, у створенні вартості приймає участь не лише праця, а й інші фактори виробництва: капітал і земля. Кожний з факторів створює відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, земля - ренту, а капітал - процент. Тому вартість товару являє собою вартість використання трьох факторів виробництва - праці, землі і капіталу й дорівнює сумі заробітної плати, ренти і проценту.
Теорія граничної корисності. Ця теорія набуває широкого поширення у другій половині ХІХ ст. Особливо повно вона розвинена в працях представників австрійської школи: К. Менгера, Ф. Візера, Э. Бем-Баверка. У цій концепції вартість визначається не витратами на виробництво, а суб’єктивними оцінками покупців. У свою чергу суб’єктивна цінність товару залежить від двох факторів: від наявного запасу даного блага (рідкості) і від міри насичення потреби у ньому. Таким чином, вартість товару визначається не просто його корисністю, а граничною корисністю. Гранична корисність - це те додаткове задоволення, яке приносить споживання іще однієї, додаткової одиниці товару. Цінність товару визначається граничною корисністю останньої (граничної) одиниці товару. Із збільшенням кількості товару його гранична корисність, а значить і його цінність знижується.
Неокласична теорія. Ця теорія розроблена представниками неокласичного напрямку (А. Маршалл) й набула найбільшого поширення у сучасній західній економічній науці. Прихильники цієї теорії вважають, що не існує ніякої внутрішньої властивості товару - вартості. Існує лише зовнішня властивість - ціна, яку товари отримують на ринку в процесі обміну. Ціна товару визначається чотирма факторами: корисністю, попитом, пропозицією і витратами виробництва.
Гроші - це одне з найвеличніших досягнень людства. Їх виникнення пов’язують з 7-8 тис. до н. е., коли у древніх племен з’явився обмін одних продуктів на інші. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші.
Згодом роль грошей починають виконувати дорогоцінні метали завдяки своїм властивостям:
рідкісність - забезпечувала високу і стабільну ціну;
портативність - невелика кількість втілює велику вартість;
однорідність - однакові за вагою шматки металу мають однакову вартість;
подільність - під час поділу не втрачають своєї цінності;
стійкість до впливів зовнішнього середовища - не підлягають корозії псуванню, тощо;
ковкість - легкість чеканки монет.
В економічній науці виділяються дві основні концепції походження грошей:
Раціоналістична концепція - виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу. Раціоналістичну концепцію започаткував ще Аристотель.
Еволюційна концепція - виникнення грошей є результатом розвитку товарно-грошових відносин, в процесі якого із загальної товарної маси виділяється один товар, найбільш придатний для виконання функціональної ролі грошового товару. Засновниками цієї концепції стали основоположники класичної політекономії А. Сміт і Д. Рікардо, а розвинена вона була К. Марксом.
Процес виникнення грошей відображається у розвитку історичних форм вартості. Ці форми демонструють те, що використовувалось у процесі розвитку товарних відносин в ролі еквіваленту товарообміну. Виділяють такі чотири форми вартості.
Проста, випадкова або одинична: x товару А = y товару В. Обмін носить одиничний характер, роль еквіваленту виконують випадкові товари.
Повна або розгорнута форма вартості: x товару А = y товару В, або = z товару С, або = q товару D, або = n товару E. Еквівалентами в обміні є численні товари, мінові пропорції мають регулярний характер.
Загальна форма вартості: х товару А, y товару В, z товару С, q товару D... = n товару Е. Безлічі товарів відповідає один товар - загальній еквівалент.
Грошова форма вартості: х товару А, y товару В, z товару С, q товару D, n товару Е = гроші. Роль загального еквіваленту виконує особливий товар - гроші.
У процесі розвитку товарообміну гроші постійно еволюціонували. На перших етапах роль грошей виконували певні споживчі продукти, які мали важливе значення для населення тієї чи іншої країни. (Наприклад, в античних народів худоба, у Київській Русі хутра). Це були товарні гроші. Вони наряду з тим, що використовувались як гроші, завжди могли використані як споживчий товар за прямим призначенням.
Згодом виникають металеві гроші. Вони використовуються спочатку у вигляді зливків, а потім починають чеканити монету. Перші монети з’являються в VII ст. до н.е. у Лідії (територія сучасної Турції).
Значно пізніше виникають паперові гроші - це такі гроші, які заміщують в обігу певну кількість повноцінних грошей. Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н. е. У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, появились у Європі й згодом стали основним замінником повноцінних грошей.
Для сучасної економіки характерні кредитні гроші. Це такі гроші, які являють собою боргові зобов’язання суб’єктів економіки і завдяки цьому виконують роль знаків вартості в обігу. Першою формою таких грошей став вексель. Згодом виникають банкноти - боргові зобов’язання (векселі) банків. Сучасні гроші - це боргові зобов’язання центрального банку.