Реферат на тему:
«Предмет і метод вивчення національної економіки»
Національна економіка виступає цілісною системою організації господарської діяльності, що обмежена державними кордонами.
Національна економіка є продуктом тривалої історичної еволюції, вона формується в результаті поглиблення суспільного поділу праці, базується на економічному і політичному суверенітеті та забезпечує реалізацію національних економічних інтересів.
Об’єктом вивчення національної економіки є господарські соціоекономічні та природні процеси і явища, що відбуваються в економіці. Суб’єктами національної економіки є фірми домогосподарства, держава, підприємці. Предметом національної економіки є система законів і закономірностей, що регулюють процеси, явища які відбуваються в господарській практиці. Як наукова дисципліна національна економіка є системою знань про закони функціонування національного господарства в процесі дослідження національної економіки використовуються загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Серед загальних використовують діалектичний, структурно-функціональний підходи, абстрагування, індукції, дедукції.
Основним методом вивчення національної економіки є метод макроекономічного моделювання. Важливим питанням методології даної науки є необхідність поєднувати кількісний і якісний аналіз, що дозволяють визначити якісні характеристики процесів, що відбуваються в національній економіці, визначити їх динаміку та з’ясувати фактори які впливають на взаємозв’язки між елементами національного господарства. Таке поєднання дозволяє створювати нові макромоделі, що характеризують національну економіку, та виявляти нові функції, які відображають взаємозв’язки між ендогенними і екзогенними змінними в національній економіці. Всі моделі які використовуються в національній економіці розрізняють за наступними ознаками:
1. За формою представлення моделі:
- логічні,
- графічні
- економіко-математичні
- табличні
2. За періодом дослідження:
- короткострокові,
- довгострокові
3. За ступенем відкритості економіки:
- відкриті
- закриті
4. В залежності від врахування часових змін:
- статистичні
- динамічні (моделі)
5. За цільовою функцією:
- рівноважні,
- не рівноважні.
Національна економіка виконує такі функції:
1. Гносеологічну або теоретико-пізнавальну - полягає у визначенні суті економічних явищ і процесів та обґрунтуванні нових тенденцій і моделей у розвитку національної економіки.
2. Практична функція – полягає у розробці рекомендацій до використання інструментів макроекономічної політики
3. Прогностична – полягає у прогнозуванні стратегії розвитку економіки в цілому чи окремих галузей.
Сутність і компоненти національної економіки
Національна економіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічної системи та власні особливості та принципи розвитку які виявляються в наступних формах:
1. власний економічний потенціал (ресурси)
2. наявна структура господарського комплексу та галузей економіки
3. внутрішні чинники соціально-економічного розвитку
4. особливості програмування та прогнозування економічних процесів
5. особливості забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації та інтеграції світу.
Сучасна національна економіка будь-якої країни базується на закономірностях змішаної соціально-економічної системи, але враховує національні особливості функціонування такої моделі.
Національна економіка не може виникати на початкових етапах розвитку людства для цього необхідне формування системо утворюючих ознак нації, а саме:
1. наявність спільної території проживання та життєдіяльності. (територіальна цілісність).
2. Наявність державної влади, державних інституцій.
3. Спільне економічне життя, що характеризується єдиним внутрішнім ринком, спільною діяльністю та єдиними фіскальною і грошовими системами.
4. Суверенітет, як верховенство держави у вирішенні внутрішніх проблем та її незалежність у зовнішніх відносинах
5. Національна ідеологія і свідомість
6. Спільна культура, мова, ментальність, традиції
Основними ознаками національної економіки як єдиного господарського механізму є наступні:
1. єдина мета функціонування, забезпечення сталого економічного зростання;
2. формування структури національної економіки (така структура є певним співвідношенням між галузями економіки і господарським комплексом, що відображають стан суспільного поділу праці). Виділяють декілька рівнів в структурі національної економіки:
- мікроекономіка;
- мезоекономіка (галузева економіка)
- макроекономіка
3. Наявність механізмів саморегулювання і саморозвитку. До них відносять ринкове, державне і корпоративне регулювання.
4. Організаційно-функціональні взаємозв’язки між елементами економічної системи, тобто всі складові національної економіки пов’язані економічними зв’язками, виробничими силами і відносинами.
5. Цілісність економіки – вона забезпечується наявністю стійких і повторюваних економічних відносин, виробництва, розподілу, обміну і споживання.
6. Відкритість національної економіки - вона визначається станом розвитку ринкового механізму і виявляється у міжнародних відносинах.
Ефективність національної економки залежить від рівня розвитку продуктивних сил, виробничих відносин та наявних інститутів держави і ринку.
Сталість розвитку національної економіки залежить від її ресурсного потенціалу до якого в сучасних умовах належать не тільки традиційні фактори, але й нові фактори, які визначають здатність економіки розвиватися у напрямку досягнення постіндустріальної стадії. Такими факторами вважають новітню техніку, технологію інформацію і знання.
Основою будь-якої національної економіки є її соціально-економічна система, яка характеризується співвідношенням економічних та неекономічних методів і форм регулювання господарського життя. До основних складових регулювання відносять державне і ринкове, які в процесі розвитку доповнюються соціальним і корпоративним контролем.
Для національної економіки України стратегічними пріоритетами є формування інноваційної моделі розвитку, вступ до ЄС. Забезпечення сталого економічного зростання, соціальна переорієнтація економічної політики. Для досягнення стратегічних цілей необхідне завершення інституційних перетворень та завершення розпочатих реформ.
Моделі національної економіки
Модель національної економіки формується на основі економічної системи, як форми організації суспільного господарства та враховує власні специфічні особливості кожної економіки на певному етапі. Основними елементами моделі виступають продуктивні сили, господарський механізм, соціально економічні відносини, техніко-економічні відносини. Всі економічні системи класифікують за наступними ознаками:
1. За типом власності на засоби виробництва. Класифікація відповідає формаційному підходу.
2. За структурою господарського механізму: ринкова економіка, неринкова економіка.
3. За ступенем індустріально-економічного розвитку: до індустріальні, індустріальні, постіндустріальні.
4. За рівнем розвитку соціально-економічних відносин та способом управління економічною діяльністю.
- чисту ринкову економіку;
- командну економіку (державний соціалізм);
- змішана економіка;
- традиційна економіка.
Традиційна економіка характеризується переважанням приватної власності, низьким рівнем розвитку, залежним характером соціально-економічного розвитку, переважанням сировинної складової і обмеженим технологічними процесом. В таких економіках низька продуктивність праці, за рахунок використання застарілих засобів виробництва, значний державний борг, значна роль держави і силових структур в економіці, такі країни є постачальниками сировини і матеріалів для світової економіки і в значній мірі залежні від зовнішнього фінансування. Сучасні змішані економіки поєднують ринкові методи регулювання на мікро рівні та переважно державне та корпоративне управління на макрорівні. Всі сучасні змішані економіки мають свої специфічні особливості, які визначаються вихідним умовами формування та обраним співвідношенням міждержавними і ринковими методами регулювання. Більшість сучасних національних економік розвиваються у напрямку формування нової моделі змішаної економіки, яку вчені назвали «економікою узгоджень».
Така економіка є результатом раціонального поєднання ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративного впливу, що в цілому виявляється в появі механізмів переважно характеру узгоджень. Такі механізми за думкою вчених зможуть вирішити проблему нестабільності економічної системи на макро і мікро рівні, через оптимальне поєднання цілей суб’єктів національної економіки.
Національну економіку представляє сукупність всіх галузей господарських комплексів, регіонів країни та історично-сформована в межах певної території система суспільного відтворення.
Ефективність функціонування цих складових можна оцінити через аналіз загальноекономічних пропорцій розвитку. Ці пропорції визначають співвідношення між сукупним попитом і пропозицією, між матеріальною і нематеріальною сферами. Між 1 та 2 підрозділами суспільного виробництва.
Крім загальноекономічних розрізняють галузеві, міжгалузеві територіальні та зовнішньоекономічні пропорції. В цілому пропорції суспільного відтворення є співвідношенням матеріально-речових факторів виробництва і робочої сили та галузями суспільного відтворення. І частинами суспільного продукту. Для оцінки пропорцій відтворення аналізують чотири групи показників:
1. Показники обсягу національного виробництва його структури і динаміки.