Ключовими факторами інфляції витрат у 2004 – 2007 роках стало зростання ціни на енергоносії та номінальної заробітної плати. У собівартості виробництва ці статті витрат становлять близько 30%, а вартість енергоносіїв і номінальної зарплати за рік збільшилась на 64%. Зокрема, за звітами Міністерства вугільної промисловості, собівартість вугілля у 2004 – 2007 роках зросла відповідно на 29, 28, 21 і 31%. Ціна імпортного газу зросла з 6,4% у 2005 році до 63,8% у 2006 році, бензину – з 2,4% у 2005 році до 39% у 2007-му, дизпалива – з 11% у 2005 році до 45% у 2007-му.
Для розрахунку кількісного впливу цих факторів вчені економісти провели економічний аналіз. Основними видами енергоносіїв в Україні є вугілля, частка якого в собівартості вітчизняної продукції становить близько 1,9%, імпортний газ – близько 2%, бензин – 1,3-1,9%, дизпаливо – 1,8-2,3%, мазут – 0,1-0,3% (дані зведені у таблиці 1).
За собівартість вітчизняної продукції взято різницю між валовим випуском товарів і послуг та отриманим фінансовим результатом до оподаткування. Атомна енергія не бралась до уваги через відсутність даних щодо підвищення цін на сировину. Інфляція витрат за рахунок зростання цін на енергоносії шляхом множення частки витрат на цей вид палива у структурі собівартості продукції в попередньому році на показник зростання цін на нього; було враховано бажання бізнесу отримувати певний зиск від здійснення своїх підприємницьких функцій, що дорівнює середньому показнику норми рентабельності за витратами, що склалася у 2000 – 2003 роках на рівні 4%, тобто були відсутні ознаки існування інфляції попиту.
Таблиця 1. Визначення інфляції витрат у 2003 – 2007 роках в Україні
| Рік | Валовий випуск продукції, млрд грн | Собівартість продукції, млрд грн | Ціни | Споживання | Інфляція за рахунок зростання цін на енергоносії, % | Зростання мінімальної зарплати, % | Оплата праці найманих працівників, млрд. Грн. | Інфляція за рахунок зростання номінально зарплати, % | Інфляція витрат, % | ||||||||
| Вугілля, грн./т | Імпортний газ, дол. США/1000м3 | Бензин, тис. грн./т | Дизпаливо, тис. грн./т | Мазут, тис. грн./т | Вугілля, лн.. т | Імпортний газ, млрд. т | Бензин, млн. т | Дизпаливо, млн. т | Мазут, млн. т | ||||||||
| 2003 | 604 | 584 | 166 | 47,0 | 3,0 | 2,6 | 1,2 | 63 | 53 | 3,6 | 5,2 | 0,8 | - | 19,5 | 122 | - | - |
| 2004 | 810 | 765 | 214 | 55,0 | 3,3 | 3,1 | 1,2 | 67 | 53 | 3,7 | 5,6 | 0,7 | 1,6 | 27,7 | 157 | 5,8 | 7,4 |
| 2005 | 996 | 931 | 273 | 58,0 | 3,4 | 3,5 | 2,1 | 66 | 52 | 3,7 | 5,1 | 0,7 | 1,0 | 44,9 | 217 | 9,1 | 10,1 |
| 2006 | 1202 | 1125 | 329 | 95,0 | 3,8 | 3,7 | 2,3 | 64 | 51 | 4,4 | 5,5 | 1,1 | 1,8 | 25,1 | 265 | 5,7 | 7,5 |
| 2007 | 1616 | 1494 | 432 | 130 | 5,3 | 5,4 | 4,2 | 71 | 49 | 5,0 | 6,0 | 1,5 | 3,1 | 31,1 | 353 | 7,1 | 10,2 |
Отримані результати засвідчили досить помірний вплив зростання вартості енергоносіїв на інфляцію. Але застосування методики розрахунку методики дослідження впливу зростання заробітних плат на інфляційні процеси є не зовсім коректними, оскільки ґрунтується на припущенні, що заробітна плата розглядається як незалежна зміна, а це не відповідає дійсності. Повністю незалежним від інфляції попиту є ціни на імпортний газ, тоді як заробітна плата здатна реагувати на збільшення монетарної бази. Тобто реальний вплив зростання заробітних плат на інфляційні процеси є меншим через існування зворотних зв’язків. Водночас при розрахунку інфляційних процесів не було враховано ряд інших складових собівартості випуску – імпорт товарів і послуг, що використовується у виробничому процесі та надані послуг, який не залежить від внутрішнього номінального попиту. Але учені вважають, що наведені результати адекватно відображають показники інфляції витрат, які спостерігалися б у разі відсутності інфляції попиту. Зокрема, у 2004 році інфляція витрат становила 7,4% (менше від фактичної на 4,9%), у 2005-му – 10,1% (менше на 0,2%), у 2006-му – 7,5% (менше на 4,1%), у 2007 році – 10,2% (на 6,4% менше від фактичної).
Якщо вивчати складові доданої вартості у структурі номінального обсягу реалізації товарів і послуг, які реагують на диспропорції у темпах зростання попиту і пропозиції, то можна судити про домінування факторів інфляції попиту над інфляцією витрат. Зростання внутрішнього попиту понад спроможність вітчизняних товаровиробників покривати його відповідно товарною масою надає їм можливість установлювати рівень рентабельності за витратами вище рівня, який би спостерігався за відсутності надмірного попиту, конкурувати один з одним за робочу силу шляхом підвищення заробітної плати і водночас із самими найманими працівниками з приводу розподілу новоствореної валової доданої вартості. Враховуючи те, що збільшення рентабельності за витратами – це збільшення плати підприємцю за організацію виробництва, що здійснюється підвищенням ціни на готову продукцію виходячи із співвідношення між попитом на продукцію й тим обсягом продукції виробництва, який підприємець і його конкуренти спроможні організувати, вчені дійшли висновку, що надзвичайно різке збільшення рентабельності за витратами починаючи із 2004 року зумовлено зростанням внутрішнього попиту.
Таблиця 2. Вплив зростання рентабельності за витратами на інфляцію в Україні у 2000 – 2007 роках
| Рік | Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, млрд. грн. | Рентабельність за витратами, % | Частка прибутку у ВВП, % | Інфляція за рахунок зростання рентабельності понад 4% | Оплата праці найманих працівників, млрд.. грн. | Частка оплати праці у ВВП, % |
| 2000 | 13,9 | 3,9 | 8,2 | - | 57,8 | 42,3 |
| 2001 | 18,7 | 4,2 | 9,2 | - | 71,9 | 42,3 |
| 2002 | 14,6 | 3,0 | 6,5 | - | 86,4 | 45,7 |
| 2003 | 19,6 | 3,4 | 7,3 | - | 103,1 | 45,7 |
| 2004 | 44,6 | 5,8 | 12,9 | 1,8 | 122,2 | 45,6 |
| 2005 | 64,4 | 6,9 | 14,6 | 2,8 | 157,5 | 49,1 |
| 2006 | 76,3 | 6,8 | 14,0 | 2,7 | 216,8 | 48,8 |
| 2007 | 121,4 | 8,1 | 17,1 | 4,0 | 265,4 | 49,7 |
Згідно даних таблиці 2 у 2000 – 2003 роках максимальна рентабельність за витратами становила 4,2%. Проте починаючи з 2004 року норма рентабельності різко зростає: у 2004 році – з 3,4% до 5,8%, у 2005-му – до 6,9%, у 2006-му – до 6,8%, у 2007 році до 8,1%. Це підтверджує припущення щодо реакції товаровиробників на надмірне зростання внутрішнього попиту підвищенням норми рентабельності. Збільшення рентабельності за витратами відбувається за рахунок збільшення ціни. Виходячи з того, що збільшення норми рентабельності у 2004 – 2007 роках – це похідна від надмірних зовнішніх надходжень, а збільшення інфляції відбувається за рахунок збільшення норми рентабельності за витратами можна визначити вплив збільшення номінального попиту на інфляцію, визначивши різницю у відсотках між фактичним номінальним обсягом реалізації товарів і послуг та номінальним обсягом реалізації, який спостерігався б у разі збереження рентабельності 2000 – 2003 років на рівні 4%. Розрахована вченими економістами інфляція внутрішнього попиту у 2004 році становила 1,8%, у 2005-му – 2,8%, у 2006-му – 2,7, у 2007 році – 4% (таблиця 3). Розрахунки проведені по даним Держкомстату України.
Якщо порівняти показники інфляції попиту, визначеної на основі збільшення рентабельності за витратами, та інфляції попиту як різниці між фактичною інфляцією та інфляцією витрат, можна зробити висновок, що вони різняться. Інфляція попиту, визначена як різниця між фактичною інфляцією та інфляцією витрат, за останні чотири роки в середньому перевищує інфляцію попиту, визначену за допомогою рентабельності, на 1,1%. Такі відмінності пояснюються як запізніла реакція суб’єктів господарювання на збільшення витрат так і неврахуванням інших складових собівартості, що зменшило показник інфляції витрат і, відповідно, збільшило інфляцію попиту.
Таблиця 3. Показники інфляції попиту, розраховані за різними методиками, %
| Рік | Зростання цін за рахунок росту рентабельності за витратами понад 4% | Різниця між фактичною та інфляцією витрат |
| 2004 | 1,8 | 4,9 |
| 2005 | 2,8 | 0,2 |
| 2006 | 2,7 | 4,1 |
| 2007 | 4,0 | 6,4 |
| Середнє арифметичне | 2,8 | 3,9 |
При розгляді динаміки розподілу валової доданої вартості між суб’єктами економічних відносин вчені економісти дають характеристику випереджальному характеру зростання прибутків від звичайної діяльності поряд із заробітною платою найманих працівників як основний фактор активізації інфляційних процесів. Одним із ключових факторів інфляції у попередні роки була невідповідність між темпами зростання заробітної плати і продуктивності: за період з 2001 по 2007 роки реальна заробітна плата зросла у 2,9 рази, тоді як продуктивність праці – лише у 1,7 рази. Різниця між цими показниками формує додатковий внутрішній попит на товари й послуги, не забезпечені товарною масою. Але при цьому потрібно враховувати, що зростання заробітної плати відбувалося через можливість в умовах неконтрольованого внутрішнього попиту за рахунок підвищення цін на продукцію. І інша частина валової доданої вартості – фінансові результати до оподаткування – зростали набагато швидше. За період з 2001 – 2007 роки співвідношення зростання обсягу фінансових результатів до номінальної заробітної плати становило відповідно 6,5 та 4,3 рази; з 2003 по 2007 роки – 6,2 та 2,9 рази, що в середньому за рік становить 1,6 та 1,3 рази відповідно. Частка прибутку у ВВП за останні чотири роки зросла на 10%, тоді як частка заробітної плати - на 4%. Також потрібно брати до уваги, що продуктивність праці залежить не лише від зусиль найманих працівників, а й від забезпечення власниками виробництва відповідних умов для зростання продуктивності: використання високотехнологічного обладнання і сучасних технологій. Тому деяке перевищення темпів зростання заробітної плати (за рахунок підвищення заробітних плат у державному секторі та мінімальних заробітних плат) є стимулом для власників виробництва впроваджувати високопродуктивне устаткування й підвищувати продуктивність праці.