з дисципліни
«Планування діяльності підприємства»
Зміст
Вступ
1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві ...5
2. Розрахунок основних планових показників ………………………..……17
2.1 План виробництва та матеріально-технічного забезпечення ………….19
2.2 Праця і заробітна плата ……………………………………………………23
2.3 Комплексні витрати ………………………………………………………..29
2.4 Собіватрість та прибуток ………………………………………………….33
Висновки та пропозиції ……………………………………………………….49
Список використаної літератури
ВСТУП
З метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів та їх витрачанням у процесі господарської діяльності здійснюється планування діяльності державних підприємств.
Фінансовий план є орієнтиром у фінансовій роботі підприємств, який характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для господарської діяльності.
В цілому, план (від лат. planum – рівне місце, площина) – попередньо визначений порядок, послідовність здійснення певної програми, виконання роботи, проведення заходів тощо.
Поняття „планування діяльності підприємства" має два значення.
Перше значення – економічне, з точки зору загальної теорії підприємства. Друге – контрольно-управлінське, яке визначає планування як одну з функцій керівництва підприємства, спроможність передбачити майбутнє підприємства та використати таке передбачення.
Наведені значення планування тісно пов’язані між собою. Можливість планування, як певний вид діяльності, передбачена функціями підприємства, визначена загальними засадами господарювання. Застосування планування діяльності підприємства створює додаткові важливі переваги під час здійснення господарської діяльності. Зокрема, планування сприяє більш раціональному розподілу ресурсів підприємства, посилює контроль на підприємстві.
Умови ринкової економіки, жорстка конкуренція поступово збільшують значення та актуальність фінансового планування. Зрозуміло, що від належної організації фінансового планування залежить положення компанії на ринку. Взагалі бізнес не може процвітати без розроблених належним чином фінансових планів та без контрою за їх виконанням. В усіх розвинених країнах фінансове планування є одним з важливіших інструментів регулювання діяльності підприємства.
Раціоналізація внутрішньофірмових потоків може бути здійснена лише в результаті фінансового планування та бюджетування. Керівники підприємств повинні прекрасно представляти собі, хто, скільки і як створює фінансові ресурси, хто, скільки і як їх споживає, наскільки цей процес є передбаченим, наскільки він піддається коригуванню з боку менеджерів компанії, як він сприяє реалізації стратегії компанії.
На жаль, в теперішній час у більшості комерційних організацій відсутнє фінансове планування і керівники приймають рішення з організації фінансово-господарської діяльності не враховуючи відповідні розрахунки на інтуїтивному рівні. Але з часом величина помилок при такому стані речей стає досить вагомою і покладатися лише на інтуїцію та власний досвід стає ризиковано. Тому потреба в фінансовому плануванні постає перед керівниками досить гостро.
Зрозуміло, що тільки найсучасніші технічні досягнення та використання світового досвіду дозволять перетворити процес фінансового планування та фінансові плани в науково обґрунтований процес та документи, розроблені за всіма правилами індикативного реагування на постійні зміни середовища. До рішення поставлених завдань слід підходити комплексно з урахуванням покращання системи управління комерційним підприємством, активізації всіх фінансових важелів для більш повного та ефективного використання ресурсного потенціалу підприємства.
Завдання курсової роботи:
вивчення директивних матеріалів, що стосуються розвитку і роз’язання проблем планування діяльності підприємства;
збір, вивчення наявної статистичної інформації з обраної теми і об’єкта дослідження;
виявлення позитивного досвіду і наявних резервів з підвищення ефективності виробництва.
Розділ 1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві.
Однією з найважливіших функцій виробничого менеджменту підприємства є планування його діяльності.
Планування — вид, сфера діяльності органів управління підприємства по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузі і національної економіки. Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягнути за певний період, а також засобів, шляхів ти умов її досягнення.
Планування як сфера і вид діяльності:
- об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою;
- надає всім процесам однонаправленість, скоординованість;
- сприяє наибільш повному та ефективному використанню наявних ресурсів.
Система централізованого управління породила відповідну ідеологію директивного планування, яка розглядала план, як закон, котрий не можна змінювати і необхідно обов'язково виконувати. Ринкова система господарювання орієнтує підприємство на планування як на неперервний процес передбачення змін зовнішнього середовища та адаптації внутрішніх факторів виробництва для розвитку і подальшого зростання.
З теоретичної точки зору добре збалансований план має певні переваги перед ринком, однак якщо ринок саморегулюється і забезпечує певну рівновагу, то незбалансованнй план повністю виключає розвиток.
В умовах ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання підприємству самостійності означає не тільки скасування повної залежності його діяльності від уряду, а й надання широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, організації матеріально-технічного і кадрового забезпечення, шляхів розвитку підприємства, методів мотивації праці та економічної відповідальності за кінцеві результати роботи.
Кожне підприємство незалежно від сфери діяльності, масштабів виробництва самостійно визначає ринки збуту своєї продукції (послуг), обирає контрагентів, формує внутрішній механізм господарювання.
Результатом планувальної діяльності є план, який являє собою складну соціально-економічну модель стану підприємства та його підрозділів в майбутньому, характеризує пропорції та темпи розвитку.
Об'єктом планування є внробничо-комерційна діяльність підприємства, його науково-технічний розвиток, соціальна сфера, охорона довкілля.
Суб'єктом планування є підприємство, цех, дільниця, потокова лінія, робоче місце.
Основою планування виступає система об'єктивних економічних законів, серед яких виділяють:
· основний економічний закон, що зумовлює необхідність врахування економічної ефективності суспільного виробництва з метою найбільш повного задоволення потреб населення та отримання прибутку;
· закон відповідності попиту і пропозицій, що забезпечує рівновагу підприємства як економічної системи;
· закон вартості, тощо.
Завдання соціально-економічного планування на підприємстві:
- оцінювати стан економіки підприємства, соціальних процесів на конкретний період часу та тенденції в його діяльності;
- науково передбачити майбутній стан економіки підприємства з врахуванням тенденцій розвитку національної економіки, галузі;
- здійснювати оперативний контроль за діяльністю підприємства шляхом порівняння звітних і планових показників його діяльності;
- забезпечувати ефективне використання наявних на підприємстві технічних, матеріальних, трудових ресурсів та їх своєчасну заміну і поповнення.
Досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить, що в ринкових умовах господарювання, планування виробничо-господарської діяльності виступає важливою умовою функціонування підприємств, їх економічного росту і розвитку.
Поняття «планування діяльності підприємства» можна розглядати в декількох аспектах: перший – загальноекономічний, який відповідає загальній теорії фірми, її природі; другий – конкретно-управлінський, в якому планування виступає як важлива управлінська функція.
Необхідність планування діяльності підприємства
Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.
Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб’єктів господарювання важливі переваги:
· забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;
· попереджує можливі проблеми;
· стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;
· поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;
· сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.
Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємстві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей взаємозв’язку спостерігається лише в 6 випадках із 100). Як правило, планування починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого ростуабо періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену вище тезу і свідчать про те, що успіх досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки).