Оцінка вартості нематеріальних активів (стр. 5 из 12)

Все вищесказане призводить до того, що існує чимало помилок, пов'язаних з оцінкою НМА.

Серед таких помилок можна відзначити часто зустрічається в практиці оцінки ототожнення, які припадають на нематеріальний актив грошовими потоками доходів, що насправді з цим активом не пов'язані. Як приклад, можна навести товарний знак організації - монополіста або організації, чиї переваги перед конкурентами досягнуті за допомогою адміністративного ресурсу: будь-який з методів оцінки, пов'язаний з виділенням доходу, що припадає на товарний знак, дасть неправильну оцінку цього НМА в силу того, що відповідні вигоди досягнуто не внаслідок використання оцінюваного товарного знака, а внаслідок інших причин, не пов'язаних з цим нематеріальним активом.

Іншим типовим випадком спотворень оцінки НМА є випадок, коли компанія має в своєму розпорядженні кількома сильними НМА, наприклад, фірмовим найменуванням і товарними знаками. Якщо компанія з відомим фірмовим найменуванням виробляє продукцію під новоствореним товарним знаком, несправедливо ототожнювати, наприклад, гіпотетичний платіж роялті з доходом, який припадає на товарний знак, оскільки переваги продукції, що випускається пов'язані більшою мірою з фірмовим найменуванням, а не з товарним знаком. Так що оцінювач перш за все повинен упевнитися, що дохід, який ототожнюється з оцінюваних НМА, пов'язаний саме з цим активом, а не з іншим, як у наведеному прикладі.

1.3 Оцінка вартості нематеріальних активів дохідним підходом

В оцінці нематеріальних активів і, особливо, інтелектуальної власності доходному підходу належить особливе місце як підходу, що найбільше вірогідно відображає дійсну цінність нематеріальних активів. Вартість об’єктів інтелектуальної власності в цьому підході визначається кількістю, якістю і тривалістю надходження майбутніх вигод від їх використання.

Під майбутніми вигодами від застосування інтелектуальної власності варто розуміти майбутні надходження чистого прибутку, створюваною безпосередньо цією власністю. Її варто розглядати як грошовий потік, що утвориться від використання нематеріального активу.

Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності з застосуванням доходного підходу повинне виходити з результатів її поточного використання. Тільки при такій постановці оцінки можна говорити про її однозначність. Жоден з активів підприємства сам по собі не може створювати регулярних грошових потоків. Оцінюваний актив за станом на дату оцінки повинний утворювати в нерозривному зв'язку з іншими активами підприємства єдиний економічний організм, що генерує чисті грошові потоки (принцип залежності). Лише при такій умові можна говорити про існування ринкової вартості, обумовленої через доходний підхід.

Головна проблема оцінки об’єктів інтелектуальної власності полягає в необхідності виділення з грошового потоку, що утвориться в бізнесі, тієї його частини, яку можна обґрунтовано вважати результатом використання саме цього об'єкта оцінки. Застосування доходного підходу починається з цієї найбільш відповідальної операції.

Розглянемо на конкретних прикладах два найбільш застосовувані методи доходного підходу: метод прямої капіталізації та метод звільнення від роялті з дисконтуванням прибутку

Дохідний підхід має чотири методи розрахунку, які називаються методом: надлишкових прибутків; дисконтованих грошових потоків; звільнення від роялті та переваги в прибутках. Розглянемо кожний з цих методів застосуванням на практиці.

Метод надлишкових прибутків заснований на передумові того, що надлишкові прибутки приносять підприємству не відбиті в балансі нематеріальні активи, що забезпечують прибутковість активів і власного капіталу вище середньогалузевого рівня. Цим методом оцінюють переважно гудвіл. Алгоритм розрахунку вартості нематеріальних активів дохідним підходом методом надлишкових прибутків представлений у табл. 1.2

Основні етапи методу надлишкових прибутків:

1.Визначають ринкову вартість всіх активів.

2.Нормалізують прибуток підприємства, що оцінюється.

3.Визначають середньогалузеву прибутковість на активи або
на власний капітал.

4.Розраховують очікуваний прибуток на основі множення
середнього по галузі доходу на величину активів (або на власний
капітал, п. 1 на п. 3, табл. 1.2)

5.Визначають надлишковий прибуток (п. 2 - п. 3, табл. 1.2). Для цього від нормалізованого прибутку віднімають очікуваний прибуток.

6. Розраховують вартість гудвілу шляхом розподілу надлишкового прибутку на коефіцієнт капіталізації.

Припустимо, ринкова вартість активів підприємства оцінюється в 40 000 дол., нормалізований чистий прибуток - 16 000 дол. Середній дохід на активи дорівнює 15%. Ставка капіталізації - 20%. Необхідно оцінити вартість гудвілу. Алгоритм розрахунку має такий вигляд.

Таблиця 1.2

Алгоритм розрахунку вартості нематеріальних активів дохідним підходом методом надлишкових прибутків

№ п.п.	Статті калькуляції	Розрахунок	(долари)
1	Ринкова вартість активів		40 000
2	Нормалізований чистий прибуток		16 000
3	Очікуваний прибуток	(40 000 0,15)	6 000
4	Надлишковий прибуток		10000
5	Вартість надлишкового прибутку	[10000/0.20]	50000
6	Вартість надлишкового прибутку і ринкової вартості активів	(40000+50000)	90 000

Варто врахувати, що оцінювач повинний відняти не операційні доходи з фактичного чистого прибутку підприємства.

Деякі оцінювачі використовують для розрахунку надлишкового прибутку середню величину активів і середній прибуток за визначений період, зазвичай за п'ять років. Але даний підхід виправданий, якщо дані обраного періоду відбивають обґрунтовані майбутні чекання, більш того, «аномальні роки» з рівнем прибутку значно вище або нижче середнього повинні бути виключені з розгляду. Використання ж простої середньої або середньозваженої величини прибутку за кілька останніх років без урахування того, наскільки ретроспективна інформація відбиває можливий майбутній прибуток, призведе до недооцінки або переоцінки підприємства.

Найважливішою проблемою при використанні методу, надлишкових прибутків є правильність вибору ставки капіталізації для розрахунку вартості гудвілу. Зазвичай інвестори оплачують майбутній прибуток який очікується, та який отриманий від гудвілу протягом періоду, що не перевищує п'яти років. При таких допущеннях ставка капіталізації розраховується як величина, зворотна кількості років, що приносять надлишковий прибуток, за які інвестор готовий заплатити. Наприклад, якщо інвестор готовий заплатити суму, еквівалентну п'ятирічному надлишковому прибутку, то ставка капіталізації дорівнює 20%.

Метод дисконтованих грошових потоків. При дисконтуванні грошових потоків проводяться такі роботи:

1.Визначається очікуваний термін корисного життя, що залишився, тобто період, впродовж якого прогнозовані доходи необхідно дисконтувати.

2.Прогнозуються грошовий потік, прибуток, який приносять нематеріальні активи.

3.Визначається ставка дисконтування.

4. Розраховується сумарна поточна вартість майбутніх доходів.

5.Визначається поточна вартість доходів від нематеріального активу в пост прогнозний період (якщо в цьому є необхідність).

6. Визначається сума всіх вартостей доходів у прогнозний і пост прогнозний періоди.

Особливу увагу потрібно звернути на вибір ставки дисконту, яка розраховується за формулою 1.1. Ставка дисконту складається з без ризикової ставки r _бр і премії за ризик r _р :

1.1

Коли оцінюються об'єкти інтелектуальної власності, премія за ризик вибирається підвищеною, оскільки вкладення в ці об'єкти відрізняються великим ризиком

Метод звільнення від роялті. Цей метод використовується для оцінки вартості патентів і ліцензії (табл. 1.3). Власник патенту надає іншій особі право на використання об'єкта інтелектуальної власності за визначену винагороду (роялті). Роялті виражається у відсотках від загального виторгу, отриманого від продажу товарів, зроблених з використанням патентованого засобу.

Відповідно до даного методу вартість інтелектуальної власності являє собою поточну вартість потоку майбутніх платежів по роялті протягом економічного терміну служби патенту або ліцензії. Розмір роялті визначається на підставі аналізу ринку.

Цей метод несе риси як дохідного, так і порівняльного підходу.

Основні етапи методу:

1.Складається прогноз обсягу продажів, по яких очікуються
виплати роялті.

Визначати обсяг виготовленої продукції по ліцензії слід по кожному року з урахуванням того, що в перші роки її освоєння випуску може і не бути, потім відбувається нарощування обсягів, далі - спад у зв'язку з моральним старінням нововведення.