Майно, внесене як вклад до статутного капіталу, переходить у власність цього товариства. Винятком є внески у вигляді права користування. Право власності переходить в момент передачі речі (сплати грошей), тобто у загальному порядку. В разі відсудження майна, внесеного учасником як вклад, товариство або інші його учасники вправі вимагати відшкодування завданих збитків або заміни вкладу.
Відповідно до ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
У ст. 420 ЦК наведено перелік об'єктів права інтелектуальної власності: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці [2].
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права цієї власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Оскільки особисті немайнові права інтелектуальної власності є невідчужуваними (ч. 4 ст. 423 ЦК), то вони не можуть бути предметом вкладу до статутного капіталу юридичної особи. Отже, може йтися, лише про одну складову прав інтелектуальної влacнocтi - майнові права. Основними майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання.
Найбільш витребуваними об'єктами інтелектуальної власності, права щодо яких можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, є об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки. Інколи юридичні особи створюються саме заради реалізації тих чи інших винаходів. Для того, щоб максимально захистити товариство від можливих недобросовісних дій власника прав на об'єкт промислової власності, товариству вигідно одержати ці права у повному обсязі (виключну ліцензію) як вклад до статутного капіталу. Вказане може бути вигідно і для автора винаходу, оскільки він вкладає лише "інтелект", у той час як інші - гроші. Грошова оцінка винаходів може бути дуже високою. Слід також враховувати, що однакових винаходів не буває, а тому порівнювати оцінку винаходу немає з чим. Це може бути використано недобросовісними учасниками, котрі малоефективний винахід оцінюють невиправдано високо.
Щодо оцінки об'єктів інтелектуальної власності, які передаються до статутного капіталу, конструктивні ідеї містить лист Держкомпідприємництва від 15 листопада 2002 р. № 4-451-2030/6118: документом, що може підтверджувати наявність вкладу засновника (учасника) господарського товариства до статутного фонду, внесеного ним у вигляді права на використання "ноу-хау", може бути акт оцінки майнових прав, ліцензійний договір на використання "ноу-хау", договір купівлі-продажу "ноу-хау"[3]. Право на використання "ноу-хау" може виступати як внесок до статутного фонду товариства, чинним законодавством не передбачено, який caмe документ повинен подаватися до органу реєстрації як підтвердження внеску учасниками (засновниками) товариства вкладів до статутного фонду та його оцінки в разі, якщо вкладами є майнові права на інтелектуальну влacнicть, крім випадків, коли внеском є державна або комунальна частка майна; для оцінки рекомендовано керуватись нормами Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 12 якого визначено, що документом, котрий містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з його оцінки, є акт оцінки майна. Спосіб експертної оцінки вартості нематеріальних активів, що є об’єктами права власності, наведені в розділі 1 Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. №969/97 [4].
Ускладнює внесення до статутного капіталу вкладу у вигляді об'єктів інтелектуальної власності передбачена законом спеціальна форма розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 1107 ЦК вказане може бути зроблено виключно за письмовим договором (з винятками, які прямо передбачені законом). У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є недійсним. На погляд Міністерства освіти і науки України, внесок "ноу-хау" до статутного фонду товариства повинен бути оформлений ліцензійним договором на використання "ноу-хау" або договором про передачу прав на винахід. Оцінка вартості винаходу має проводитися з дотриманням норм Закону "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні". На нашу думку, знання та досвід можуть стати вкладом до статутного капіталу лише за умови їх формалізації, тобто об'єктування у вигляді інформації [1].
Отже, основними способами вирішення спірних питань по вартості інтелектуальної власності при внесенні її до статутного капіталу підприємства є здійснення обов’язкової експертної оцінки про вартість даного внеску, складання договору про передачу права власності на винахід. Дані нововведення вирішать питання завищеної оцінки інтелектуального власності при внесенні її до статуту.
3.2 Удосконалення методики оцінки нематеріальних активів підприємства
Кожне підприємство унікально, кожен керівник прагне до того, щоб воно стала найкращім. Важливо те, щоб при оцінці потенціалу була б можливість порівнювати різні підприємства. Метою даної роботи є удосконалення методики для пристосування до конкретних умов будь-якого підприємства і за допомогою якої в той же час можна одержувати показники, що дозволяють зіставити його роботу з роботою конкурентів. І найголовніше, щоб методика виявилася корисною і допомогла керівникам одержати інформацію, яка дозволить їм використовувати прихований потенціал своїх нематеріальних ресурсів.
На сучасних підприємствах чималі засоби витрачаються на придбання нового устаткування, комп'ютерів, програмного забезпечення тощо, але керівник підприємства не може бути упевненим, що цей напрям інвестицій вибраний правильно. Позитивні показники господарської діяльності у минулому зовсім не гарантують успіху в майбутньому, тому потрібно дивитися вперед, а не назад. Проте більшість методик оцінки економічного потенціалу підприємства дуже мало дають для того, щоб керівник міг передбачити, як компанія стане працювати в майбутньому. Який би новий напрям діяльності підприємство не обрало, це потребує великого вливання коштів. Немає впевненості у тому, що банк захоче видати кредит, маючи в своєму розпорядженні тільки традиційні показники фінансової звітності. Керівнику важко переконати банкірів надати підприємству солідний кредит на підставі однієї лише фінансової звітності. Як правило, банки вимагають додаткової інформації: про положення підприємства на ринку, клієнтську базу, потенціал. Ці завдання рано чи пізно встають перед керівником будь-якої компанії. Тому необхідно визначити таку вартість свого підприємства, яка відображала б його дійсний потенціал, а не тільки матеріальні активи.
Традиційна практика бухгалтерського обліку завжди припускала рух від минулого до сьогодення. Дані, які є у розпорядженні керівників підприємства, - це історія минулої діяльності. Сьогодні зрозуміло, що дійсна вартість підприємства виходить далеко за рамки цифр її балансу, тому керівники вимушені використовувати цю інформацію для стратегічного планування діяльності своєї фірми. Проте від такої інформації небагато користі, якщо потрібно розрахувати дійсну вартість підприємства, - а сьогодні це означає її ринкову, а зовсім не балансову вартість. Між двома цими показниками є величезна різниця.
У книзі ^Intellectual Capital» зазначено, що підприємство коштує рівно стільки, скільки воно коштує на думку ринку [1], тобто ринкова вартість підприємства дорівнює добутку ціни акції на загальне число акцій в обігу. Простіший, але гірший спосіб зміряти інтелектуальний капітал -це розрахувати різницю між ринковою вартістю і балансовою вартістю. Існує різниця між тією вартістю, яку уявляє собі керівник підприємства, і тією, яку бачить ринок.
Керівнику важливо бачити своє підприємство зсередини. Йому потрібно знати все, що в ній відбувається. Він звик дивитися на вартість матеріальних активів під такою точкою зору і тому виходить з того, що вартість нематеріальних (рівно як і матеріальних) активів не залежить від того, як підприємство працюватиме надалі. Якщо поглянути на підприємство зсередини, різниця між її ринковою і балансовою вартістю може здатися рівній вартості її нематеріальних активів. Абсолютно з інших позицій оцінюють підприємство ті, хто знаходяться за її межами. Для цих учасників ринку перспективи підприємства на майбутнє мають при його оцінці набагато більше значення, ніж тільки його минулі показники. Їм набагато важливіше вирішити, чи володіє підприємство економічним потенціалом, достатнім, щоб зберегти хороші показники в довгостроковій перспективі. І якщо подивитися на різницю між ринковою і балансовою вартістю підприємства з цієї зовнішньої точки зору, то вона визначається очікуваним доходом від виробництва продукції, яку підприємство вже випускає або ще тільки збирається випускати, і можливостями, якими підприємство, на думку інвесторів, володіє для проникнення на нові сектори ринку.