Метод економічного аналізу (стр. 17 из 20)
Аналізуючи позареалізаційні збитки та обставини їх виникнення, завжди слід мати на увазі, що за кожною окремою., сумою стоїть не менш конкретна посадова особа. Дати оцінку її кваліфікації, сумлінності та відповідальності за свої дії — дуже-важлива справа аналітиків.
Аналіз рентабельності. Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь/прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).
Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність-- продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник більше застосовується у зарубіжній практиці.
Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за такою формулою:
де R — рентабельність і-го виду продукції, %;
Ц, С — відповідно піна і повна собівартість і-го виду продукції.
У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групувань.
Насамперед усі вироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують частку у % до загальної кількості виробів, а також, їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.
Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:
• вироби з низкою рентабельністю;
• вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);
• вироби високорентабельні.
При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.
Нарешті, здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напряму зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:
• рентабельність помітно зросла;
• рентабельність суттєво не змінилась;
• рентабельність знизилась.
Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба враховувати дію на рентабельність продукції таких чинників:
• зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
• зміну податку на додану вартість;
• зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які виливають на неї.
Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. В перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, проте наступні кілька років спостерігається підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується, а в кінці виробництва навіть може почати падати. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вивчення впливу обсягу виробництва на рівень рентабельності — цілком самостійне питання аналізу прибутковості підприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критичної точки обсягу виробництва (рис. 10).
Рис. 10. Графік визначення точки критичного обсягу виробництва
Використаємо дані табл. 9.4 за звітом і додатково врахуємо, що постійні витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва, взагалі становлять 200 тис. грн., а змінні витрати — 25 грн. на одиницю продукції. Наведені дані наносимо на графік, в якому по горизонтальній осі відкладається обсяг випуску продукції у натуральному вираженні, а по вертикальній — вартість випуску в пінах реалізації за винятком ПДВ і загальна її собівартість. Лінія 0В показує вартість продукції, АБ — постійні витрати, АС — змінні витрати. Тоді вертикальна лінія В1О1 відображає величину вартості реалізованої кількості продукції, яка поділяється на такі складові частини: відрізок ОД — постійна частина витрат, Б1С1— змінні витрати і С1В1 — фактичний прибуток при випуску 8000 одиниць даної продукції.
Графік дає змогу провести ряд аналітичних розрахунків. Насамперед точка перетину лінії вартості продукції 0В і лінії собівартості випуску АС являє собою той критичний обсяг виробництва, при якому виручка за продукцію дорівнює її собівартості. Перпендикуляр з точки С на горизонтальну вісь до точки О показує критичний обсяг виробництва — 4000 одиниць. При виробництві продукції нижче цього обсягу підприємство буде працювати зі збитком, при перевищенні одержить прибуток. Як було вже встановлено розрахунками, при обсязі виробництва 8000 одиниць прибуток становить 200 тис. грн., який на графіку показаний відрізком СВ.
За допомогою цього графіка можна проаналізувати різні варіанти обсягів виробництва і визначити ступінь Їх прибутковості. Проте слід мати на увазі, що цей графічний метод передбачає ряд допущень та умовностей:
1) незмінність постійної - частини витрат для будь-якого обсягу виробництва;
2) повну пропорційність зміни змінних витрат;
3) стабільні, незмінні ціни;
4) випуск одного виду або однорідної продукції. В дійсності всі ці умови витримати незмінними не вдається. Проте для початкового аналізу варіантів обсягу виробництва цей графічний метод може бути дуже корисним і наочним. У подальшому аналізі можна застосувати точніші розрахунки відносно бажаного варіанта обсягу виробництва.
Рентабельність усієї реалізованої продукції можна визначити за даними табл. 9.3. Фактична рентабельність продукції за минулий рік становила:
Аналогічний показник за звітний рік становив:
Отже, загальне зростання нього показника за рік становило 5,6%. Показник рентабельності продукції в цілому по підприємству може змінитися внаслідок зміни рентабельності окремих видів продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізованій продукції.
Аналіз рентабельності підприємства. Рентабельність підприємства — найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В цьому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційні фінансові результати. За даними таблиць 9Л і 9.3 виконаємо належні розрахунки та занесемо їх у табл. 9.5.
Рентабельність підприємства у звітному періоді становила 18% і була більша за планову на 1,5% . Проти минулого року зростання — 2%. Зміна цього показника є результатом дії двох факторів, %:
1) зміни реалізації на 1 грн. виробничих фондів (64,957 - 65,158)-24,556 : 100 = -0,04939;
2) зміни прибутку на 1 грн. реалізації продукції (27,711 -4,556)-64,957 : 100 = +2,04939
Разом +2,0
Отже, підвищення рентабельності підприємства пояснюється виключно зростанням рентабельності продукції. Використання виробничих фондів погіршилось, внаслідок чого цей показник підприємства знизився на 0,049% (резерв зростання);
Резерви зростання прибутку підприємства.
1. Резерви зростання прибутку (Мї) внаслідок використання резервів обсягу реалізації продукції (АР). Сума резерву обсягу реалізації — 500 тис. грн. Рентабельність усієї продукції у звітному період (Л) — 38,9. Тоді сума резерву становитиме:
2. Резерви зростання прибутку внаслідок використання резервів собівартості продукції (умовно): 80 тис. грн.
3. Резерви, пов'язані з ліквідацією збитків від реалізації та інших позареалізаційних затрат (див. суму розрахунку за даними, табл. 9.1): 405 тис. грн.
Разом 625 тис. грн.
Резерви зростання рентабельності підприємства Додаткове збільшення 625 : 29 250 • 10 = 2,14% .
11. Аналіз фінансового стану
Головні завдання і джерела інформації. Фінансова діяльність підприємства становить систему грошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання різних фондів коштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечити грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну і повну сплату необхідних для підприємства засобів виробництва.
Між фінансовою і виробничо-збутовою сторонами діяльності підприємства існує тісний зв'язок і взаємозалежність. Так, фінансовий успіх дуже часто є наслідком добрих виробничих показників. Зростання обсягів виробництва, поліпшення якості і асортименту продукції, ритмічне виробництво і відвантаження продукції сприяє своєчасному, а інколи і достроковому одержанню грошових коштів на розрахунковий рахунок. Це один напрям впливу. Однак є й інший, що зумовлюється зміною ефективності виробничих процесів. Наприклад, зростання ефективності виробництва завжди зменшує потребу в ресурсах, а отже, скорочуються відповідно витрати фінансових коштів.