Смекни!
smekni.com

Методичні питання розрахунку цін на товари в умовах ринку (стр. 4 из 15)

Гнучкий цикл жадає від працівників вибору визначеного часу початку і закінчення роботи, а також роботи з цього розкладу протягом визначеного періоду (наприклад, тижня). Змінний графік дозволяє змінювати час початку і закінчення роботи, але при цьому необхідно працювати повний робочий день - 8 годин.

Перемінний день дозволяє змінювати тривалість робочого дня (наприклад, працювати один день 10 годин, а іншої - 6 годин, але так, щоб у підсумку наприкінці тижня вийшло всього 40 годин або за місяць 160 годин).

Змінний графік і перемінний день найбільш ефективні в галузевій науці. За рубежем аналогом йому є лабораторії промислових фірм і частки малого бізнесу. Дуже гнучкий графік вимагає присутності працівників у загальний час (наприклад, з 10 годин ранку до 2 годин дня, але лише в понеділок і п'ятницю).

Гнучке розміщення дозволяє змінювати не тільки годинник, але і розташування роботи - можна працювати будинку, у філіях і т.п. Гнучкий графік не можна використовувати в тому випадку, якщо період роботи залежить від роботи якого-небудь устаткування, наприклад, для працівників, що виконують досвідчені й експериментальні роботи. Велике значення, поряд з вибором оптимального режиму роботи для вченого має ефективне використання часу.

Можна виділити три причини, що збільшують перевантаженість:

1. Малий ступінь делегування відповідальності;

2. Невірно обрані пріоритети;

3. Занадто велика заглибленість у повсякденні турботи.

Для оптимізації використання часу велике значення мають принципи Парето й Ейзенхауера. У 1897 р. італійський економіст Парето винайшов формулу, що показує, що всі блага розподіляються нерівномірно. У більшості випадків найбільша частка доходів або благ належить невеликому числу людей. М. С. Лоренц (американський економіст) проілюстрував цю теорію діаграмою. Доктор Д. М. Джуран застосував діаграму для класифікації проблем якості на нечисленні істотно важливий і численний несуттєві і назвав цей метод аналізом Парето. Застосування принципу Парето доцільно і при плануванні робочого часу. У даному випадку мається на увазі, що концентрація уваги на життєво важливій діяльності більше всього впливає на досягнення бажаних результатів. Звідси випливає правило 20/80: концентрація 20% часу на найбільш важливих проблемах може привести до одержання 80% результатів. Інші 80% часу забезпечують лише залишилися 20% результатів.

Є рекомендації відповідно до яких оптимальне співвідношення між техніками й інженерами повинне складати 0,3/1 при виконанні досліджень і 1,7/1 при виконанні дослідно-конструкторських робіт. У середньому це співвідношення повинне складати 1/2.

Питання формування цільових груп у наукових колективах

У загальному виді під групою розуміють двох і більш осіб, що взаємодіють один з одним таким чином, що кожна особа впливає на інших і одночасно знаходиться під впливом інших осіб. Відзначається, що об'єднання працівників у групи дозволяє вирішувати ряд задач: максимально використовувати творчий потенціал; залучати працівників до процесу керування. Цільові групи (тимчасові творчі колективи), створені з інженерів і науковців мають свої особливості в порівнянні з кружками якості, оскільки перед групами ставляться більш складні цілі.

Поширено практику формування цільових груп із учених, що працюють у різних науково-дослідних підрозділах фірми. Створення таких груп для розробки якої-небудь однієї важливої проблеми дає можливість вийти за рамки існуючих відділів і лабораторій, що є важливим чинником підвищення ефективності наукових досліджень.

Цільові групи фахівців (тимчасові творчі колективи) відрізняються від кружків якості тим, що діють на основі заздалегідь сформульованої задачі і завжди носять тимчасовий характер. Вони можуть створюватися на різні терміни: від 2-3 і більш років. Це визначає і підбор учасників груп. Групи створюються як для пророблення окремих організаційних або технічних питань, так і для рішення складних кардинальних проблем. На ефективність роботи груп впливають наступні фактори: розмір, склад, групові норми, згуртованість, конфліктність, статус і функціональна роль її членів. Перед формуванням цільової групи (тимчасового творчого колективу) необхідно провести морфологічний аналіз, що приводить до розбивки загальної задачі на ряд підзадач і виявляє можливі альтернативи їхнього рішення. Кожна підзадача розбивається на етапи. Щоб сформувати колектив виконавців, потрібно мати у своєму розпорядженні перелік усіх підзадач, що повинні бути вирішені в процесі виконання роботи; характеристиками кожної підзадачі з визначенням вимог до їх потенційних виконавців. Крім того треба мати банк даних по всіх можливих виконавцях роботи. При поділі поставленої задачі на підзадачі кожен виконавець повинний знати концепцію проектування всього об'єкта. Новою тенденцією є виділення кадрових служб для нестатків тимчасових організаційних структур, що займаються процесом нововведень. Такі кадрові служби також носять тимчасовий характер і переміщаються по підрозділах у відповідності зі стадіями реалізації проекту. Фактичним організатором роботи з залучення і розвитку персоналу стає керівник інноваційного підприємства, що утілює свою ідею і матеріально зацікавлений у впровадженні нововведення.

Керівник підрозділу визначає кількість виконавців кожної підзадачі, виходячи з того, що один виконавець виконує від двох до трьох етапів роботи. Підбір виконавців здійснюється виходячи зі складності виконуваної роботи. При цьому потенціал виконавців повинний бути трохи вище, ніж необхідний. На стадії розробки і реалізації ідей, висунутих цільовими групами, іноді виникають так називані проектні групи, що відрізняються великими масштабами виконуваних робіт і більшою чисельністю виконавців. У будь-яку цільову групу підбирають найбільш підготовлених фахівців. Але навіть при самому ретельному підборі майже завжди є розходження між ними по ступені підготовленості до виконання покладеної на них задачі. У зв'язку з цим повинне передбачатися навчання менш досвідчених виконавців у більш кваліфікованих. Іноді організуються короткострокові заняття, на яких кожен фахівець одержує можливість краще уявити собі зміст колективної задачі й основні підходи до її рішення. Ще більшого значення набуває попереднє навчання при створенні проектних груп, робота яких носить більш довгостроковий і комплексний характер. У цих випадках для фахівців можуть проводитися спеціальні семінари. Програма семінару повинна охоплювати ознайомлення його учасників з особливостями організації робіт у проектній групі, зі специфікою планування, із принципами встановлення пріоритетності у виконанні робіт, методами пошуку оптимальних рішень на основі аналізу реальних ситуацій.

Увага приділяється також відпрацьовуванню практичних навичок спільної роботи в групі. На семінарі відбувається знайомство фахівців з майбутнім керівником проекту, що повинний провести кілька занять. Це дозволяє йому установити контакт і підготувати учасників проектної групи до майбутньої діяльності. По закінченні семінару його учасникам може видаватися спеціальний сертифікат на право працювати над проектом.

Резюме

Персонал зайнятий науковими дослідженнями і розробками (науковці) - сукупність осіб, чия творча діяльність, здійснювана на систематичній основі, спрямована на збільшення суми наукових знань і пошук нових областей застосування цих знань, а також зайнятих наданням прямих послуг, зв'язаних з виконанням наукових досліджень і розробок. У його складі виділяють чотири категорії: дослідники, техніки, допоміжний і інший персонал. У науці більше, ніж і будь-якій іншій сфері діяльності, успіх залежить від індивідуальних здібностей працівників, ступеня їхньої підготовки, бажань і т.д. У цих умовах керувати людиною ззовні стає усе складніше, найбільше значення при цьому одержують методи керівництва, що припускають співучасть (партисипативні методи). Велике значення для працівників, зайнятих науковою діяльністю грає мотивація. У цьому зв'язку важливу роль грає класифікація й аналіз факторів-мотиваторів, а також вивчення поводження особистості як функції його сприйнять і чекань, зв'язаних з даною ситуацією. При цьому варто мати на увазі, що поряд з первинними потребами, що задовольняються за допомогою грошей є більш піднесені потреби; у знаннях, авторитеті, творчості. Людьми рухають моральні ідеали, великі цілі, моральні переконання, звички, традиції і т.д. Останні фактори часто мають визначальне значення для вчених.

Однак, різка зміна економічної ситуації в країні, виникнення ринкових відносин уплинули на зміну в системі цінностей, привели до збільшення ролі грошей. Крім того, роль грошей зростає і тому, що в даний час у значного числа працівників не цілком реалізовані фізіологічні потреби (харчування, квартира, одяг і т.д.), що задовольняються за допомогою грошей. У цілому сфера науки випробує ті ж трансформації і має ті ж проблеми, що і суспільство і цілому. У науці немає середнього класу: існують деякі групи благополучних учених (за експертними оцінками, не більш 10% від загального числа зайнятих у цій сфері) - як правило, це науково-адміністративна еліта, що має розвиті внутрішні і міжнародні контакти, і величезний шар учених, що працюють на грані убогості (як правило, у не дуже "ринкових" спеціальностях). У зв'язку з подовженням термінів підготовки фахівців великого значення набуває кадрове планування в наукових організаціях.

Важливе значення для підвищення ефективності праці науковців здобуває вибір оптимального розкладу (режиму) їхньої роботи. Серед найбільш перспективних звичайно виділяють різновиду гнучкого графіка. Специфічною особливістю наукової діяльності в даний час є її колективний характер. Це припускає ретельне вивчення питань створення і функціонування цільових груп.