Методи оцінки економічної ефективності організації управління підприємством (стр. 2 из 3)
Для оцінки таких аспектів ефективності управління, як виконання системою соціальних завдань, необхідний комплексний підхід. По-перше, мають враховуватись основні показники виробничо-господарської і фінансової діяльності. По-друге, слід брати до уваги обсяг виробничо-господарської діяльності. По-третє, однією з важливих складових частин соціального аспекту управління є оцінка якості праці, а також діючих комплексних систем управління якістю продукції, праці та послуг. Підвищення ефективності управління забезпечується за рахунок удосконалення систем управління на усіх рівнях.
Напрямками підвищення ефективності управління є наступні:
ефективність застосування на практиці різних методів управлінського впливу, передусім економічних;
підвищення кваліфікації управлінських кадрів;
широке впровадження наукової організації праці управлінських працівників;
механізація і автоматизація управління праці;
впровадження прогресивної технології управління.
1.2 Оцінка якості управління підприємством
Серед питань, вирішення яких сьогодні вимагає організація господарської діяльності підприємств в умовах ринку, слід виділити проблему формування і оцінки ефективної системи управління з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовища.
Необхідно відзначити, що формування системи управління на вітчизняних підприємствах спирається більше на досвід, аналогію, стандартні рішення і інтуїцію, чим на строгу методологію і методику, що базується на наукових методах і принципах менеджменту і маркетингу. Такий підхід приводить до негативних явищ і не обернених процесів, що негативно позначаються на ефективності системи управління підприємством.
Під ефективністю системи управління слід розуміти результат її функціонування, що забезпечує підприємству досягнення поставлених цілей при найменших витратах на управління в умовах конкуренції.
Виходячи з даного визначення, аналіз економічної ефективності припускає обчислення абсолютної і порівняльної ефективності витрат виробництва. Абсолютна ефективність, що розраховується по кожному аналізованому об'єкту, характеризує загальну величину ефекту, який отримується в результаті вдосконалення системи управління виробництвом. А порівняльна ефективність дає можливість визначити переваги одного варіанту порівняно з іншим, а також ступінь наближення вибраного варіанту до оптимального.
У найбільш загальному вигляді ефективністю системи управління є відношення ефекту, отриманого в результаті її вдосконалення, до виробничих витрат.
Тому головним завданням економічного аналізу на підприємствах є виявлення ефекту, який повинен визначатися, перш за все тим, в якій ступені система управління виробництвом сприяє досягненню головних цілей організації. В зв'язку з цим результати вдосконалення системи управління виробництвом повинні відбиватися в економії всіх видів ресурсів, підвищенні якості продукції, зміні характеру і культури праці. Нажаль, не всім з вищезазначених елементів економічного і соціального ефекту може бути дана натуральна або вартісна оцінка. Тому при визначенні ефективності системи управління підприємствами разом з кількісними показниками необхідно враховувати і ряд якісних.
Для визначення ефективності, необхідно вибрати критерій, відповідно до якого можна судити, ефективна система управління підприємства чи ні, якщо так, то в якій ступені. Для кількісного виразу ефективності критерій повинен бути охарактеризований певним числовим виразом і відповідати оцінюваному явищу, бути універсальним і простим в застосуванні, давати однозначну і повну оцінку.
Так, при оцінці відносної важливості функцій всієї системи управління підприємства, процедура виконується в наступному порядку. Оцінка значущості функцій управління ведеться послідовно по всіх рівнях системи управління підприємством, зверху донизу. Для зовнішніх функцій управління при оцінці їх значущості первинним є розподіл вимог споживачів відносно показників якості, ціни, задоволення потреб, дизайну, тощо. Тобто функції управління, які сприяють задоволенню найбільш важливих вимог, мають відповідно високу значущість.
З урахуванням вказаних вимог, до показників, що характеризують систему управління, можна віднести:
коефіцієнт ритмічності виробництва (К1);
коефіцієнт економічності апарату управління (К2);
коефіцієнт якості виконання управлінських функцій (К3);
коефіцієнт оперативності роботи апарату управління (К4);
коефіцієнт стабільності кадрів (К5).
Разом із загальними критеріями ефективності, необхідно виявити також і індивідуальні критерії, які допомагали б на різних стадіях проектування системи управління визначати найбільш ефективні напрями розробки і впровадження заходів щодо її вдосконалення.
До таких показників можна віднести наступні:
коефіцієнт використання робочого часу (К6);
коефіцієнт використання кваліфікації (К7);
коефіцієнт умов праці (К8).
При цьому всі вищевикладені показники повинні не виключати, а доповнювати один одного.
Так рівень якості здійснення функцій управління можна визначити таким чином:
gi = (К1+К2+К3+К4+К5+К6+К7+К8): 8 (2.1)
Відносні витрати на здійснення і-ої функції управління можна визначити наступним чином:
Zi = (С1*100): Сзаг (2.2)
де Сі - витрати на здійснення і-тої функції, грн., Сзаг. - загальна собівартість головної функції, грн.
Так як, у загальному вигляді ефективністю управління є відношення ефекту, отриманого в результаті її вдосконалення, до виробничих витрат, то відносні витрати на здійснення і-ої функції управління зіставляються із відносною значимістю функцій управління, яка визначається групою управлінських працівників за допомогою методів експертних оцінок і визначаються наступним чином:
zi = Zi: Pi
де Zі - відносні витрати на здійснення і-ої функції, виражені в балах, визначаються таким чином; Pi - відносна значимість функцій управління, що виконуються у рамках господарської діяльності. У загальному випадку функції з співвідношенням "витрати - значущість", де zi > 1, можна вважати несприятливими. Таким чином, проаналізувавши всі функції управління і визначивши ті функції по яких zi > 1, можна мінімізувати і усунути усі зайві, функціонально невиправдані витрати.
1.3 Методика оцінки економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення системи управління
Заходи щодо удосконалення управління виробництвом дозволяють скоротити апарат управління шляхом поліпшення його організаційної структури, збільшити обсяг виробництва. За цими напрямками варто визначати основні показники економічної ефективності раціоналізації систем управління виробництвом: річний економічний ефект; зростання продуктивності праці; строк окупності додаткових витрат капітальних вкладень.
При скороченні апарату управління заощаджується фонд зарплати з урахуванням відрахувань на соціальне страхування. А це, у свою, чергу приведе до зниження собівартості продукції:
(3.1)де Езп - економія заробітної плати;
Чско - число одиниць управлінського апарату, що скорочується;
З - середньорічна зарплата на одного працівника апарату управління;
Пс - відсоток відрахування на соціальне страхування.
Річний економічний ефект розраховується на основі приведених витрат:
(3.2)де Ен - нормативний економічний ефект (при впровадженні нової техніки 0,15). Зростання продуктивності праці:
(3.3)де ПП1, ПП2 - продуктивність праці до і після впровадження заходу.
(3.4)де В1 - обсяг виробництва до впровадження заходу; Ч1 - чисельність працюючих до впровадження заходу; Че - чисельність апарата управління після впровадження заходу (економія). Строк окупності додаткових капітальних вкладень:
(3.5)де К1, К2 - капітальні витрати до і після впровадження заходів щодо удосконалення управління виробництвом; S1 - собівартість усієї продукції, що випускається, до впровадження заходів, перерахованої на обсяг виробництва після удосконалення управління. Собівартість усієї продукції, що випускається, після впровадження заходу:
(3.6)При збільшенні обсягу виробництва в умовах впровадження заходів щодо удосконалення управління виробництвом річна економія розраховується за формулою:
(3.7)де а1 і а2 - умовно-змінні витрати в собівартості одиниці продукції до і після впровадження заходу;
У - річна сума умовно-постійних витрат у загальній собівартості всієї продукції, що випускається;
B1 і В2 - обсяг виробництва до і після впровадження заходів;
Кдкв - додаткові капітальні вкладення для впровадження заходу.
Якщо заходи щодо удосконалення управління одночасно скорочують чисельність і збільшують обсяг виробництва, то сума ефекту по обох напрямках сумується. Показники зростання продуктивності праці і строку окупності визначаються за приведеною вище формулою. Якщо для впровадження заходів щодо раціоналізації управління виробництвом розробляються кілька варіантів, то найбільш раціональний вибирається по мінімуму приведених витрат: