Національна і регіональна економіка України (стр. 16 из 25)

З_н —зайняті у народному господарстві;

З_і—зайняті в інших сферах економічної діяльності;

У_в—учні у працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва.

Незайняте працездатне населення у працездатному віці є резервом екстенсивного використання трудового потенціалу регіонів, мобілізація якого потребує здійснення відповідних управлінських заходів: вивчення ситуації на регіональному ринку праці, створення нових робочих місць, виконання програми суспільних робіт тощо.

У забезпеченні пропорційного розвитку регіонального господарства та ефективному використанні трудового потенціалу важливе значення має розподіл зайнятих за сферами і галузями економіки. Сучасний стан суспільного розвитку характеризується відносним зменшенням числа працюючих у галузях матеріального виробництва та відповідним його зростанням у невиробничих галузях під впливом науково-технічного прогресу. При здійсненні розподілу зайнятих за сферами економіки необхідно забезпечити підвищення загального рівня зайнятості населення, виходячи із завдань розвитку кожної окремої галузі економіки. Отже, основою для прийняття рішень на стадії розподілу зайнятих мають бути завдання по виробництву товарів та послуг, розвитку освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства й інших галузей. Проте вони мають доповнюватися заходами, які забезпечили б найповніше задоволення суспільних потреб, підвищення загального рівня зайнятості населення та зростання його добробуту. Це потребує системного, комплексного підходу до галузевих завдань з боку регіональних органів управління та узгодження галузевих і місцевих інтересів при формуванні та виконанні програм соціально-економічного й амурного розвитку областей і районів та програм зайнятості населення.

3. Як відомо, ринок не спроможний вирішити проблему ефективної і повної зайнятості населення. Він лише поглиблює її, особливо на етапі реформування економіки. Тому держава повинна активізувати свою діяльність щодо створення умов для повного здійснення громадянами права на працю.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян в Україні створена державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості вказаного міністерства, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

До складу професійної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи й організації, підпорядковані службі зайнятості.

На державну службу зайнятості покладається розробка регіональних програм зайнятості. Їх мета — забезпечення поступового переходу до здійснення активної політики продуктивної зайнятості, запобігання масовому безробіттю. Формування активної політики у сфері зайнятості передбачає вирішення таких завдань:

—здійснення заходів щодо економічної підтримки розширення можливостей зайнятості населення, регулювання інтенсивності вивільнення працівників;

—залучення незайнятого населення та безробітних до активної праці шляхом організації їхнього працевлаштування;

—застосування заходів щодо поліпшення організації зайнятості, підтримки працівників, що вивільняються, та соціального захисту населення;

—розширення сфери зайнятості для громадян з обмеженими можливостями на ринку праці;

—підтримка підприємництва, малого та середнього бізнесу, самозайнятості населення;

—сприяння тимчасовому працевлаштуванню безробітних та організація оплачуваних громадських робіт;

—розширення можливостей одержання професійної підготовки, перекваліфікації та перенавчання для незайнятого населення;

—регулювання трудової міграції;

—вдосконалення роботи та розвитку служби зайнятості.

Вказані завдання зумовлюють зміст програми. Вона складається з таких розділів:

—аналіз сучасної ситуації на ринку праці;

—прогноз розвитку ринку праці;

—основні завдання і пріоритетні напрями програми;

—механізм управління програмою.

В процесі аналізу виявляються тенденції зайнятості населення, зміни її галузевої структури під впливом реформування економіки, з'ясовуються причини звільнення працівників, оцінюється реальний рівень безробіття та реальна потреба в робочій силі підприємств і організацій, визначається рівень збалансованості регіонального ринку праці та вивчається вплив на нього окремих факторів.

Результати аналізу використовуються для прогнозування розвитку ринку праці, яке здійснюється з урахуванням завдань та особливостей розвитку господарства регіону у перспективі. Прогноз подій на ринку праці за окремими напрямами та обсягами складається службою зайнятості населення у формі балансового розрахунку (див. табл. 6.1).

Визначення основних завдань і пріоритетних напрямків політики сприяння зайнятості супроводжуються розробкою заходів щодо економічної підтримки зайнятості населення, вдосконалення системи організації працевлаштування незайнятих, розширення можливостей для працевлаштування громадян з обмеженою конкурентоспроможністю на ринку праці, сприяння розвитку громадських робіт, професійній орієнтації, навчання та перенавчання незайнятого населення тощо.

Управління програмою і контроль за її виконанням покладається на заступника голови держадміністрації, управління праці та соціального захисту населення і регіональні центри зайнятості.

Механізм управління програмою включає аналіз та інформування держадміністрації про стан ринку праці, організацію зайнятості населення у розрізі категорій, професій і спеціальностей; розробку та розгляд пропозицій і рекомендацій щодо погодження і координації дій органів виконавчої влади, роботодавців та профспілкових організацій для попередження масового безробіття і соціального захисту населення від його наслідків; корегування заходів програми; висвітлення через засоби масової інформації стану ринку праці, використання коштів фонду сприяння зайнятості та деякі інші важелі. Всі вони використовуються для розв'язання оперативних завдань управління трудовими ресурсами, оскільки сама програма зайнятості є оперативним документом, що розробляється на один рік. Такого терміну недостатньо для вирішення питань оптимізації використання трудового потенціалу та досягнення відповідності між чисельністю трудових ресурсів і кількістю робочих місць, у тому числі за професійними, кваліфікаційними, статевовіковими та іншими ознаками. Тому програми зайнятості повинні розроблятися на більш тривалий період і спиратися на ситуацію на ринку праці, стратегію соціально-економічного розвитку та комплексну прогнозну оцінку стану ринку праці під впливом структурних зрушень, викликаних подальшим реформуванням економіки. Для обґрунтування управлінських заходів, спрямованих на ефективне використання трудових ресурсів регіонів, необхідно насамперед передбачити напрями розвитку регіонального господарства, відповідно до яких мають визначитися попит і пропозиція на ринку праці. Управлінські заходи повинні спрямовуватися на забезпечення відповідності між наявними трудовими ресурсами і робочими місцями. З цією метою доцільно розробляти баланси трудових ресурсів і робочих місць.

Таблиця 6.1

Зведений розрахунковий баланс ринку праці області (чол., цифри умовні)

Шифр рядку	Показники	Рік (звіт)		Рік (звіт)
		на повний обсяг руху робочої сили	на обсяг руху робочої сили через службу зайнятості	на повний обсяг руху робочої сили	на обсяг руху робочої сили через службу
01	Пропозиція робочої сили, всього на обліку в службі зайнятості протягом року	114991	63373	162860	104794
02	Чисельність незайнятих осіб, для яких вирішується питання працевлаштування на початку року	29930	16433	55924	36809
03	Надійде на ринок праці — всього (01-02)	85061	46940	106936	68705
	3 них'.
04	вивільнені з галузей народного господарства	16976	11533	24784	20396
05	випускники навчальних закладів	11896	3869	14120	5747
06	раніше зайняті у домашньому господарстві	10582	5963	12983	8372
07	інші категорії незайнятого працездатного населення	15905	7981	19842	11274
08	Попит на робочу силу (працевлаштоване)	59067	8125	55921	6500
09	Знімаються з обліку для самостійного вирішення участі у трудовій діяльності та з інших причин		19159		24766
10	Чисельність незайнятих громадян, для яких вирішується питання працевлаштування на кінець року	55924	36089	106939	6881
	3 них:
11	безробітні	32503	32503	62521	6253

Тема 7

"Проблеми управління виробничою інфраструктурою регіонів"