МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.І.Я.ФРАНКА
кафедра економіки України
РЕФЕРАТ
на тему:
«Класичний напрям в українській економічній думці»
виконала:
студентка групи Екс-31с
Гущина Ольга
ЛЬВІВ – 1999
План
1. Економічні погляди Івана Вишенського на тлі тогочасної доби.
2. «Економічна система» М.А. Балудянського та її роль у розвитку економічної думки.
3. Політекономіст і статистик Т. Ф. Степанов.
Кожен раз, коли в Україні встановлюється процес національного відродження, виростав інтерес до історії української економічної думки, всебічне вивчення якої фактично ніколи не мало достатньо сприятливих умов. Лише в українському зарубіжжі не припинилося вивчення історії економічної думки, але сили, залучені до цього, були незначні, малими були й можливості вивчення першоджерел.
Що негативно позначилося на дослідженні історії української економічної думки, пізнанні її персоналіїв, місця і ролі їх розвитку взагалі.
1. Економічні погляди Івана Вишенського на тлі тогочасної доби
Яскравою постаттю українського громадянства кінця XVI - початку XVII ст. Був Іван Вишенський, точні дані його народження і смерті досі не встановлено. Не тільки прихильники, але і противники визнають небуденний талант цього полеміста. Свої твори він присвячував захисту православної церкви, але також наповнявав її відповідним соціально-економічним змістом.
На рубежі XVI- XVII ст. В Україні стались значні зміни, що позначилось на розвитку продуктивних сил, зокрема помітним був поступ сільського господарства, ремесел і торгівлі. Це вело до поглиблення суспільного поділу праці, виробничої спеціалізації районів, розвитку міст. Розвиток товарності сільського господарства супроводжувався утвердженням фільварків і магнатського землеволодіння. Вже в середині XVI ст. На українських землях було понад 100 магнатських і тисячі шляхетських маєтностей.
У містах - осередках ремесла - працювали нацкваліфікованіші ремісники. Ремісники в містах України, як і Західної Європи, об’єднувалися в цехи. Внаслідок того склалися міські цехові корпорації професійного релігійного та змішаного типу. Одночасно зароджується мануфактурне виробництво, сприятливою базою для цього були промисли.
Розвиток сільського господарства і ремесла, виникнення нових виробників супроводжувалися інтенсифікацією торгівельних відносин. На Україні в XVI-XVII ст. Торгівлею займалося переважно купецтво, але не цуралися торгівлі міщани-ремісники, селяни, козаки, феодали і духовенство. Розвивалася внутрішня торгівля, у міжнародних торгівельних зносинах помітним став увесь край. Особливо вигідно виділявся Львів, який мав право складу. Торгівельні зносини України з ближніми і дальніми країнами мали не тільки економічне, але й культурне та суспільно-політичне значення.
Для висвітлення творчої спадщини і життєвого шляху Івана Вишенського особливо багато зробив І.Я. Франко. Його праці про Івана Вишенського можна вважати класичними й етапними, тобто такими, що підбивають підсумок під проведеними до тогочасними дослідженнями про видатного полеміста. Іван Вишенський був родом із містечка Судова Вишня на Львівщині. Майже все своє доросле життя провів на горі Афон у Греції, іноді навідуючись на Україну. Досі ніхто не встановив причин того, чому Іван Вишенський прирік себе на аскетичне життя. Однак його ніколи не покидали думки про долю україни, про яку писав у своїх працях і листах. Особливо активною стала публіцистична діяльність Івана Вишенського після Брестської унії 1596 року. Отже не дивно, що всі його найвизначніші твори були написані з 1597 по 1601 рік. Вони разом з іншими були впорядковані самим Іваном Вишенським в окрему «Книжку».
Виступаючи за чистоту матірної православної церкви, проти єретиків будь-яких проявів, Іван Вишенський мав на увазі збагачення духовенства, монастирів, пристосування релігії до потреб фільваркового господарства, він виступав проти підпорядкування церкви земельним магнатам, закликав людей, щоб вони монастирі з-під влади фільварків звільнили. Отже, людську, в тому числі й господарську діяльність Іван Вишенський обмежував релігійними догмами в їх традиційній конструкції.
Соціально-економічні процеси, що відбувалися в тогочасному українському суспільстві, зачіпали і монаший стан. Іван Вишенський в цілому захищав монахів, але разом з тим критикував тих. Які намагалися розбагатіти, вели паразитичне існування. Монахи відвідували корчми, нагромаджували гроші, нерідко вели світський спосіб життя. Це осуджував Іван Вишенський. Тих монахів, які гроші нагромаджують, займаються лихварством та іншими мирськими справами, не достойно зараховувати до монашого стану. Полеміст висунув своє розуміння соціальних верств селянства і фільваркового панства. Якщо поставити питання про різницю між селянином і паном, то, на думку Івана Вишенського, вона зводилася до глибини вірності церкві. Селянин - це той , хто як невільник служить цьому світові. Що стосується шляхти, то вона себе занапастила надмірними служіннями життєвим принадам і розкоші. Ці вимоги були не тільки релігійними, а стосувалися соціально-економічного змісту обрядовості. Вони наповнені господарським змістом, своїм корінням сягають в дохристиянську добу, а їх залучення в християнську обрядовість в часи Івана Вишенського свідчать про реформаційні процеси, що мали в Україні свої особливості.
Іван Вишенський проклинав тих владик, які занедбали монастирі, зробили собі з них фільварки, дбають тільки про тілесні вигоди, нагромаджують гроші. Країна грішна, люди повні гріхів, плем’я злісне. Сини беззаконні - так характеризував Іван Вишенський тогочасну Україну в складі Польської держави. Іван Вишенський на прикладі окремих церковних ієархів показав зростання багатства, загребущості високих релігійних чинів, персоніфікувавши тим самим соціально-економічні вілносини від того часу. Іван Вишенський відстоював соціальну рівність. Він посилався на те , що Христос народився в бідних умовах, намагаючись надати людям, що в нестатках народжені не позбавлені достоїнств заможних. Полеміст показав. З одного боку, розкіш і добробут вищого духовенства, а з другого - злидні православних християн.
2. «Економічна система» М.А. Балудянського та її роль у розвитку економічної думки
У когорті видатних українських економістів європейського масштабу кінця XVIII - першої половини XIX ст. чільне місце займає син греко-католицького священика з українського Закарпаття Михайло Андрійович Балудянський ( 1769-1847)
Щоб зрозуміти світоглядні позиції М.А. Балудянського, його соціальні орієнтири, потрібно хоч у загальних рисах пізнати обставини його життя. Його першим учителем був батько, який добре знав мови, зокрема латинь. У вісім років М. А. Балудянський почав навчатися в гімназії, після закінчення якої став студентом філософського факультету Королівської академії правознавства в Кошиці. Закінчивши її на відмінно, продовжував навчання у Віденському університеті, чотирирічний курс якого на юридичному факультеті закінчив за два роки. Працюючи викладачем в угорському місті. М.А. Балудянський проводив наукові дослідження і брав участь у визвольному русі, був членом товариства «Свобода і рівність» в якому важливу роль відігравав Г. Мартинович, який раніше був професором Львівського університету. До Росії М.А. Балудянський приїхав сформованим ученим, який мав професорське звання і майже 15 річний досвід викладацької роботи в австрійсько-угорських вузах. У Петербурзькому педагогічному інституті, а потім в університеті, М. А. Балудянський викладав політичну економію, фінанси і дипломатику. В той час не було чіткого розмежування між політичною економією та іншими суспільними науками. Конспекти лекцій і публікацій М. А. Балудянського отримали назву « Економічної системи», яка закріпилася в історії економічної думки.
«Державне (очевидно, слід розуміти національне) господарство базується, - казав М.А. Балудянський, - на трьох системах, з яких перша вважає багатство народу в грошах, друга - в неперероблених плодах землі, а третя - в міновій вартості всіх виробів» У цьому контексті вчений розглядав «систему, основану на торгівлі», «систему економістів» і «теорію Адама Сміта, основану на праці та обміні»
Розкриваючи «систему, основану на торгівлі» М.А. Балудянський вказав на такі її принципи:
1) гроші, як основне знаряддя для торгівлі та міра всіх цінностей, що становить головне багатство народу;
2) головне правило полягає в прискоренні обігу грошей;
3) продуктивними називаються тільки ті класи, які добувають гроші;
4) вся кількість виробів дорівнює величині споживання;
5) скільки міські жителі більше від сільських зв’язані з грошовими операціями, то вони цінніші.
Згідно з цією теорією основою комерційної системи є примноження грошей. Держава згідно з цим виконує роль батька родини, який повинен кожному визначити певний вид діяльності. « Громадянин повинен вправлятися не в тих промислах, від яких він отримує більше прибутку, а в тих котрі, приносять державі більше користі». Основними критеріями ефективності економічно-господарської діяльності в такій системі є торгівельний баланс, порівняння імпорту і експорту. Коли обсяги вивозу переважають ввіз, то баланс вважається державі вигідним. Всі види господарської діяльності на державному рівні усуваються за допомогою балансових інструментів. Баланс у таких умовах, на думку М.А. Балудянського, служить єдиним керівництвом для перевірки правильності комерційної політики. У системі цієї політики перше місце займає зовнішня торгівля, друге місце займає внутрішня торгівля , а також просторова, зворотня і привізна торгівля, після того мануфактура і нарешті сільське господарство.