3. Основні зрушення в галузевих структурах
В умовах становлення ринкової економіки вивчення галузевої структури необхідне для управління державною власністю в промисловості, якісного складання міжгалузевого балансу. Критерієм прогресивності галузевої структури є таке співвідношення окремих галузей, при якому потреби народного господарства у певних видах продукції задовільняються з найменшими затратами суспільної праці і в найкоротший строк. Для характеристики галузевої структури промисловості та аналізу зрушень у ній використовують ряд показників. Цими показниками можуть бути: питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязі випуску продукції промисловістю; зміна питомої ваги основних фондів галузі в загальній вартості основних фондів промисловості; зміна чисельності працюючих в галузі відносно загальної чисельності працюючих в промисловості та ін. Важливо виділити основні фактори, що визначають галузеву структуру виробництва в будь-якій країні. Одним із найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв'язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний документ, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції. Міжгалузеві баланси є двох типів: у натуральному і вартісному виразах. Вони складаються територіальними органами управління на плановий або за звітний період на основі бізнес-планів підприємств, матеріальних балансів.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14
1. Економічні системи країн СНД
На території колишнього СРСР склалася нова політична й економічна ситуація - колишні союзні республіки стали незалежними країнами, які самостійно визначають власний шлях внутрішнього розвитку та взаємин із світовим співтовариством. Незадовільний в цілому перебіг ринкових реформ також гальмує приєднання цих держав до світової господарської співдружності. Централізоване фінансування економіки республік і таке ж встановлення цін на продукцію у міжреспубліканському обміні, які були характерні для перерозподілу державного бюджету колишнього СРСР, не дають змоги навіть приблизно визначити вихідний стан фінансової системи нових суверенних держав. Значні відмінності відчутні й у життєвому рівні окремих нових незалежних держав. Як зазначалося, до таких загальних особливостей належать насамперед кризові явища, одночасно спричинені двома процесами - переходом до суверенної економічної системи та формуванням її на ринкових засадах.
2. Валютні ринки країн з перехідними економіками
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Тому прискорений розвиток валютного ринку - одне з актуальних завдань країн з перехідними економіками, у тому числі й України. Проте в Україні валютний ринок формується надто повільно. Рівноважний обмінний курс, врівноважує попит та пропозиція на валютному ринку ", виконує ще одну дуже важливу функцію, властиву виключно перехідній економіці: він покликаний усунути викривлення у структурі відносних цін, що дісталися в спадок від адміністративно-командної системи, ціноутворення в якій, грунтуючись на нормативних принципах, практично не брало до уваги ринкові механізми – ціни не повідомляли економічним агентам необхідної інформації про ринок і через це не могли служити стимулами високоефективного виробництва. У країнах з перехідною економікою склалася досить парадоксальна ситуація, за якої внутрішні ціни орієнтовані на обмінний курс (а не навпаки, як у промислово розвинених країнах).
3. Зовнішньоекономічні зв'язки східноєвропейських країн
Сучасний розвиток зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських країн бере початок наприкінці 80-х- початку 90-х років, коли ці країни приступили до корінних ринкових реформ національних економік. Зміна моделі соціально-економічного розвитку, істотне перетворення відносин власності, рішучий поворот до формування ринкових основ народних господарств зумовили кардинальну трансформацію зовнішньоекономічної політики країн регіону. Першою й головною особливістю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських держав є відмова від державної монополії на зовнішньоекономічні зв'язки, демонтаж планово-адміністративної, жорстко централізованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це знайшло та знаходить виявлення в; демонополізації та приватизації зовнішньоекономічних підприємств та організацій; наданні права зовнішньоекономічної діяльності юридичним та фізичним особам; стимулюванні утворення комерційних посередницьких зовнішньоекономічних фірм. Другою характерною рисою зовнішньоекономічних відносин країн регіону на сучасному етапі є перехід від планово-адміністративних форм протекціонізму до лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15
1. Нестабільні економічні системи постсоціалістичних країн
Політика протекціонізму в Латинській Америці призвела до консервування неефективної виробничої структури, тоді як у НІК сприяла розвиткові сучасного виробничого потенціалу. Це ж стосується експансії державної власності. Зовнішньоторговельна лібералізація дозволила країнам Південно-Східної Азії активно включитися у міжнародний розподіл праці, а у ряді перехідних економік - створювала несприятливі умови для національних виробників. У НІК та Японії пільгове кредитування сприяло структурній перебудові економіки, натомість у постсоціалістичних країнах та Латинській Америці часто виявлялося чинником розкручення гіперінфляції. Широке залучення іноземних інвестицій стало однією з причин фінансової кризи як у Латинській Америці, так і в НІК. Однак у нових індустріальних країнах третьої "хвилі" ці капіталовкладення використовувалися для побудови технологічної бази, а у Китаї - для розвитку національної промисловості. Специфічною рисою нестабільних економік є можливість використання на користь економічного зростання навіть тих чинників, що у стабільних розвинених економіках розглядаються як негативні.
2. Механізм взаєморозрахунків між постсоціалістичними країнами
Розвиток інтеграційних процесів – універсальна закономірність сучасної епохи, що проявляється як у середовищі національних економік, так і в сфері міждержавних відносин, та логічно спричиняється до глобалізації економічного середовища. Слово "інтеграція" в буквальному перекладі з латини означає об'єднання в ціле якихось частин. Розуміння вихідного значення поняття "інтеграція" є принциповим, оскільки вже в ньому закладено основу змісту цього явища, а саме діалектичних і суперечливих взаємин складових і цілого. Для України особливий інтерес становлять принципи утворення зони вільної торгівлі та створення митного союзу. Найпростішою для виконання обов'язків держави формою є інтеграційне об'єднання у вигляді зони вільної торгівлі. Як правило, конкретні угоди про такі зони для вільної торгівлі протягом певної кількості років промисловими товарами передбачають створення ЗВТ шляхом поступової взаємної відміни митних стягнень та скасування інших нетарифних обмежень. У відношенні до сільськогосподарських товарів така лібералізація носить обмежений характер. Створення ЗВТ базується на принципі встановлення взаємного мораторію на підвищення митних тарифів. Митний союз – це форма колективного протекціонізму, створена за угодою двох або більше держав про скасування мит у торгівлі з одночасним установленням єдиного зовнішнього митного тарифу для третіх країн.
3. Пріоритети зовнішньоекономічної стратегії і політики
На сьогодні вироблені деякі пріоритети, до яких належать:
1. Затвердження відкритої економіки. 2. Удосконалення платіжного балансу. 3. Правова основа залучення зарубіжних інвестицій. 4. Повернення в Україну капіталу. 5. Експортоорієнтована стратегія розвитку економіки. 7. Удосконалення регіонального спрямування зовнішньоекономічної діяльності.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 16
1. Загальні проблеми та суперечки в системі соціалістичних країн
Соціалістичне змагання — типово радянський термін на означення різноманітних, переважно позаекономічного характеру, заходів підвищити продуктивність праці, в основу яких покладено не так стимули матеріального зацікавлення, як апеляції до «соц. свідомости» працюючих віддати додаткові зусилля на побудову соціалізму. У 50-ті роки бурхливо розвивалося співробітництво КНР з іншими країнами соціалізму. Будь-яких серйозних чвар у відносинах КНР з соціалістичними країнами не виникало. Виняток становили відносини з Югославією. Пекін звинувачував Югославію в ревізіонізмі, змові з імперіалізмом.
2. Доларизація перехідних економік
Характерною особливістю української економіки, як і багатьох інших перехідних економік, є її суттєва доларизація. Серед причин доларизації слід відмітити: вищу мінливість темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою, що визначає менш стабільний рівень реальної дохідності гривневих фінансових інструментів порівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті; стабільніші процентні ставки за кредитами й депозитами в іноземній валюті, ніж у національній; прискорену лібералізацію валютного регулювання, що розширює можливості доступу до глибшого і розвиненішого ринку позик в іноземній валюті та дозволяє розміщувати цінні папери на міжнародних ринках капіталу. У доларизованій економіці, де одночасно іноземна й національна валюта виконують функції грошей, деформується дія каналів трансмісійного монетарного механізму, що суттєво підвищує невизначеність в монетарній сфері, посилює вплив монетарних шоків і ризики боргової кризи: