Часто сторонам контракту невідомі розходження в торговій практиці їхніх країн. Це спричиняє недорозуміння, суперечки і звертання в суди, а також втрату часу і грошей.
Для усунення подібних проблем. Міжнародна торговельна палата вперше в 1936 р. опублікувала міжнародні правила тлумачення торгових термінів, відомих як "Інкотермс 1936". Доповнення і зміни вносилися потім у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і в 2000 р. з метою приведення правил відповідно до поточного міжнародною торгов практикою.
Усі терміни розділені на чотири категорії, починаючи з випадку, коли продавець надає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях (терміни групи "Е" - Е term - ЕХ works), відповідно до термінів другої групи продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевізника, що забезпечується покупцем (терміни групи F - FСА, FА and FОВ), відповідно до термінів третьої групи "З" продавець зобов'язується укласти договір перевезення, однак без прийняття на себе ризику випадкової чи загибелі ушкодження чи товару яких-небудь додаткових витрат після навантаження товару (терміни групи З - CFR, CIF & CIP) і, нарешті, терміни групи D, згідно яким продавець несе усі витрати і приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення (DА, DES, DEQ, DDU & DDP).
Інкотермс-90
Відвантаження
Основне перевезення оплачене
FCA - франко перевізник
FAS - вільно уздовж борта судна
FOB - вільно на борті
Група З
Основне перевезення оплачене
CIF - вартість, страхування і фрахт
CPT - перевезення оплачене до
CIP - перевезення і страхування оплачені до
Група D
Прибуття
DES - постачання із судна
DEQ - постачання з причалу
DDU - постачання без оплати мита
DDP - постачання з оплатою мита
Якщо розглянути захищеность експортера від ризику втрати товару під час перевезення, то найбільш вигідними умовами, є умови з групи "СFR", "СІF", "СРТ", "СІР". Дуже важливим є в даній групі термінів звільнення продавця від подальших витрат і несення ризиків після належного виконання їм зобов'язань за контрактом шляхом укладення договору перевезення, передачі товару перевізнику і його страхуванню, відповідно до умов СІF і СІР. При використанні цих умов в обов'язки продавця входить оплата витрат по перевезенню товару звичайним шляхом і загальноприйнятим способом до місця призначення, а ризик випадкової загибелі чи випадкового ушкодження товару, і додаткові витрати, що виникають після передачі товару перевізнику, покладаються на покупця.
Отже, для підприємства на даний проміжок часу найбільш вигідним було б використання саме цих умов. Так як вони гарантують експортеру найбільшу захищеність в плані ризику втрати товару під час транспортування.
Необхідно сказати декілька слів про момент переходу ризиків з продавця до покупця. Адже це питання, являється не менш актуальним чим розподіл витрат при здійсненні зовнішньоторговельної угоди.
Ризик загибелі чи ушкодження товарів, також як і обов'язку по оплаті відповідних витрат, переходять із продавця на покупця з моменту виконання продавцем обов'язку по постачанню товару. Хоча продавцю не надане право допускати прострочення в переході ризику й оплаті відповідних витрат, усі терміни допускають перехід ризику і відповідних витрат до здійснення постачання, якщо покупець не приймає погодженого постачання чи не представляє інструкції (у відношенні терміну постачання і місця постачання), що продавець може зажадати для виконання свого обов'язку по постачанню товару.
Для переходу ризику і розподілу витрат у першу чергу необхідно, щоб товар був індивідуалізований і призначений саме для даного покупця. Це найбільше важливо при постачанні товару на умовах ЕХ, оскільки при постачанні товару на всіх інших умовах він звичайно індивідуалізується і призначається конкретному покупцю при підготовці його до навантаження і відправлення (терміни групи "F" ) чи при постачанні його в місце призначення (терміни групи "D").
У виняткових випадках, коли товар відвантажується продавцем навалом без виділення для кожного покупця відповідних кількостей, перехід ризику і відповідних витрат здійснюється тільки після належного виділення товару.
Отже, основний документ, що регулює розподіл відповідальності між сторонами зовнішньоторговельного контракту - міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс". Уміле використання і знання цього документа може позбавити підприємство зайвих проблем, зв'язаних з торгівлею товарами на зовнішньому ринку, забезпечити впевненість у правильності укладання контрактів, зокрема, обговорення такого його пункту як “Умови постачання”.
11.Правова робота на підприємстві
За юридичними консультаціями підприємство звертається до юридичної фірми. Юридична фірма займається оформленням договорiв пiдприємства з постачальниками та покупцями, представленням пiдприємства у господарському судi при рішеннi спiрних питань, якi виникають в процесi господарської дiяльностi пiдприємства, тощо. Складанням трудових договорів, контрактів і пов’язаними з цим роботи виконуються у відділі кадрів.
На перший погляд здається, що проблем з укладанням контракту із працівником не повинно виникати взагалі, адже законодавством це питання врегульовано. Але, як свідчить практика, трапляються випадки порушення законодавства у цій сфері.
Верховна Рада Української РСР 20.03.1991 р. внесла зміни до Кодексу законів про працю (КЗпП), якими був передбачений новий вид трудового договору — контракт.
Але не з кожним працівником дозволено укладати такий договір. Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до статті 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно із законодавством України. При цьому трудові відносини, що фактично тривають, залежно від конкретної ситуації визнаватимуться строковими або безстроковими.
Контракти укладаються з працівниками невиробничих підрозділів. Наприклад з членами Правління. Трудові договори з членами Правління укладаються в письмовій формі. Нижче наведені деякі з умов, що включаються в трудові договори:
- визначення прав та обов’язків посадової особи;
- оплата праці та режим робочого часу;
- відповідальність (матеріальна, дисциплінарна);
- соціальні гарантії та пільги (наприклад, надання членам Правління можливості купувати акції Товариства із знижкою, надання додаткових відпусток, надання додаткової матеріальної допомоги на лікування, часткове відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням або орендою житла);
- положення щодо відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням службових обов’язків;
- термін, на який укладається трудовий договір;
- зобов’язання посадової особи не розголошувати інформацію, яка носить характер конфіденційної або таємної, як протягом терміну дії трудового договору, так і протягом певного часу після його закінчення;
-якщо член Правління володіє знаннями, які мають велике значення для конкурентоспроможності Товариства, - зобов’язання не брати участь у підприємствах, що конкурують з Товариством, протягом терміну дії трудового договору та протягом певної кількості місяців або років після його закінчення;
- обов’язки щодо захисту інтересів Товариства та прав акціонерів. Наприклад, член Правління зобов’язаний сповістити Правління чи Спостережну раду в разі його фінансової зацікавленості в будь-якій угоді, де однією з сторін є Товариство, а також в разі інших конфліктів інтересів зазначеної особи та Товариства;
- підстави для дострокового розірвання трудового договору.
При укладанні контрактів повинні задовольнятися обов’язкові умови. До таких умов відносяться:
1) місце роботи;
2) трудова функція;
3) дата початку і закінчення роботи;
4) оплата праці.
Місцем роботи вважається розміщене в певній місцевості конкретне підприємство, установа, організація. Умова про місце роботи часто уточнюється шляхом вказання на окрему частину або філію підприємства, де буде здійснюватися трудова діяльність працівника (певний цех, відділ, студія і т.д.). На нашому підприємстві місцем роботи вказується все підприємство, робоче місце (місце виконання роботи) може бути на будь-якому об'єкті, що обслуговує ЗАТ”Житомирпромспецбуд”.
Трудова функція встановлюється шляхом визначення сторонами контракту професії, спеціальності, кваліфікації, посади, за якими працюватиме працівник.
Трудова функція робітника визначається роботою, яку він виконує, а службовця - посадою, яку він займає. Всі службовці за характером праці діляться на три категорії: керівники, спеціалісти і технічний персонал. Щоб вірно визначити посадові обов'язки і кваліфікаційні вимоги, звертаються до кваліфікаційного довідника посад.
Початок роботи — умова про час, з якого працівник повинен приступити до роботи. Саме з цього моменту в більшості випадків виникають взаємні права і обов'язки сторін. Момент початку роботи встановлюється при безпосередніх переговорах працівника і роботодавця. Якщо укладається строковий трудовий договір, необхідно обов'язково вказати дату закінчення роботи.
Необхідною умовою контракту є умова про строк роботи. До нього входять час, з якого працівник розпочне виконання трудових обов'язків, та термін дії контракту. Підписання сторонами контракту є правовою підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (наймання) на роботу з дати, встановленої в контракті за згодою сторін.