У разі вибору Україною стратегії досягнення якісних та кількісних показників європейських лідерів така політика має стати безальтернативною.
Проте в Україні залишається невирішеним комплекс проблем, які перешкоджають швидкому та ефективному переходу економіки на дієву інноваційну політику. [10]
Важливим інструментом реалізації прискореного інноваційного розвитку та переходу економіки до ефективної інноваційної політик (інноваційної стратегії) є сучасна національна інноваційна система. Заради її побудови уряд, наука, освіта, промисловість, фінансові т; нефінансові корпорації мають об'єднатися у стратегічний союз нового типу. В Україні реально спостерігається домінування політичних інструментів досягнення стратегічних переваг над економічними. Тому на першому етапі системним ядром пропонованого стратегічного союзу та ініціатором його створення має стати держава з подальшим делегуванням цієї функції науці нового типу.
Для пострадянського інституціоналізму, на фоні якого здійснюються економічні відносини в Україні, з історичних причин характерним є домінування політичних заходів.
Для успішного подолання негативних наслідків цього інституційного середовища та переходу до засад структурної розбудови найбільш сприятливим інструментом буде формування сучасної національної інноваційної системи як цілісного науково-виробничого комплексу. Останній є основою нового технологічного укладу. До його складу мають входити такі компоненти:
наука;
освіта;
підприємництво;
механізми фінансування інновацій;
механізми захисту відносин (інтелектуальної) власності.
Інноваційна активність національної економіки, а саме вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка інноваційного процесу – це ті орієнтири державної політики які були визначені Президентом України Віктором Ющенком у виступі на Майдані Незалежності 24 серпня 2005 року. «... Потрібна чітка логіка дій, чіткі і довготривалі орієнтири. Перший з них - високі технології. Саме вони здатні стати локомотивом нашої економіки, швидко створити високооплачувані робочі місця, забезпечити високі соціальні стандарти. Нам є що запропонувати світові в аерокосмічних, комунікаційних, енергетичних сферах. Я поставив перед Урядом завдання - дати поштовх інноваціям, створити максимальний інвестиційний комфорт для всіх галузей», - сказав він. [6]
У 2005 році новим урядом відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» розроблено соціально орієнтований бюджет, у якому запропоновані зміни, що повинні сприяти поліпшенню життя практично всіх громадян України. Повною мірою мета уряду може реалізуватись в умовах макроекономічної стабільності, подальшого економічного зростання і наповнення бюджету. За 2005 рік прогнозовалося зростання ВВП на 9,5%. Однак обсяги промислового виробництва за січень-червень 2005 року зросли на 5% порівняно з аналогічним періодом 2004 року. Одна зі значних причин уповільнення темпів промислового виробництва в 2005 році порівняно з попереднім роком - рецесія ключової області вітчизняного виробництва гірничо-металургійного комплексу, що також викликано зміною кон'юнктури на зовнішніх ринках.
У таких складних умовах здійснюються рішучі заходи, спрямовані на вступ України в 2005-2006 роках до Світової організації торгівлі, що відповідає стратегічним інтересам розвитку національної економіки. В Указі Президента України №951/2005 від 15 червня 2005 року затверджено план невідкладних заходів щодо забезпечення вступу України до COT. Очікується, що вступ до COT забезпечить додаткове зростання ВВП на 1,5-2%, збільшення експорту продукції в обсязі до 2 млрд. дол. США, зростання прибутків підприємств майже на 8 млрд. грн. і щорічне зростання обсягів прямих іноземних інвестицій у розмірі 1-2 млрд. дол. США [18]
Однак навіть в умовах дефіциту часу всі умови вступу України в COT повинні бути економічно обгрунтовані та зрозумілі для суспільства, вітчизняних підприємців та інвесторів, а можливі ризики для внутрішнього ринку - зведені до мінімального рівня.
25 березня 2005 року Верховною Радою ухвалено зміни до Державного бюджету на 2005 рік, запропоновані Кабінетом Міністрів. Ці зміни зокрема ліквідували податкові пільги, закріплені в законах про підтримку вітчизняних гірничо-металургійного комплексу, суднобудування, автомобілебудування, літакобудування, у законодавстві про спеціальні (вільні) економічні зони (С(В) ЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР) і в законодавстві про технопарки, створили рівні умови в оподатковуванні всіх суб'єктів підприємницької діяльності. На думку уряду, вищезазначені зміни також спрямовані на легалізацію економіки і сприятимуть збільшенню надходжень у бюджет. [5]
Сьогодні для вирішення завдань уряду з поліпшення соціально-економічного становища в країні найбільш перспективним бачиться інноваційний розвиток економіки. Значний оптимізм щодо вибору саме такого напрямку економічного зростання створює Постанова KM України від 6 травня 2005 року №324, у якій затверджено розгорнутий план заходів для виконання Програми «Назустріч людям». Цією програмою (п.253) передбачено затвердження плану заходів впровадження інноваційної моделі структурної перебудови національної економіки.
До позитивних результатів повинно призвести й здійснення кроків, спрямованих на послідовне інституціональне забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки. Відповідно до Указу Президента України від 19 липня 2005 року №1116/2005 утворено Національну раду України з інвестицій та інновацій як дорадчий орган при Президентові України та Державне агентство України з інвестицій та інновацій як допоміжний орган, підпорядкований Президентові України. За Указом Президента України від 19 липня 2005 року №1120/2005 Міністерство промислової політики України визначене як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної інноваційної політики в сфері промисловості. Крім того, згідно з цим Указом Українську державну інноваційну компанію передано до управління Міністерства промислової політики України. [6]
З огляду на те, що інноваційна ідея з самого початку націлена на комерційний результат, а доведення її до робочої стадії вимагає солідних вкладень капіталу і пов'язане зі значними ризиками, має використовуватися широкий набір прямих і непрямих методів державної підтримки інноваційної активності підприємств і бізнесу відповідно до світової практики. Непряме стимулювання, що грунтується на наданні різних видів податкових пільг, вимагає значно менших бюджетних витрат і дозволяє охопити набагато більшу кількість інноваційних суб'єктів. Серед них найбільш ефективними є:
надання податкових пільг з операцій, що пов'язані з оборотом науково-технічної продукції;
протягом декількох років звільнення від податків на прибуток, отриманий від реалізації інноваційних проектів;
надання дослідницького та інвестиційного податкового кредиту, тобто відстрочка податкових платежів у частині витрат із прибутку на інноваційні цілі;
зменшення оподатковуваного прибутку на суму вартості приладів і устаткування, переданих ВНЗ, науково-дослідним та іншим інноваційно активним підприємствам;
пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті використання патентів, ліцензій, ноу-хау та інших нематеріальних активів, що входять до складу інтелектуальної власності;
зарахування частини прибутку інноваційно активних підприємств на спеціальні рахунки з наступним пільговим оподатковуванням у випадку використання на інноваційні цілі;
зменшення податку на приріст інноваційних витрат тощо.
Має виконуватися також комплексна робота з розширення використання програмно-цільових методів управління соціально-економічним розвитком; з удосконалення і поповнення законодавчої бази із необхідним акцентом на стимулюванні інновацій, особливо у високотехнологічному та наукоємному виробництві та підвищенні конкурентоспроможності економіки; з підвищення загальної кількості та ефективності науково-виробничій діяльності малих та середніх інноваційних фірм; значного оновлення технологій. Ці заходи дозволять підвищити інноваційну активність національної економіки.
Як свідчить досвід економічно розвинених країн, стійке та збалансоване економічне зростання в країні базується насамперед на впровадженні технологічних інновацій у промисловості. Рівень інноваційної активності промислових підприємств є показником стабільності та конкурентоспроможності економіки країни.
Як відомо, Україна значно відстає від інтеграційних процесів, що відбуваються у світовій економіці. Серед головних проблем можна зазначити: стратегічний дефіцит, відсутність оптимального взаємозв'язку складових частин економічної політики держави. В Україні з кожним роком скорочується кількість інноваційно-активних підприємств. У 2003 р. їхня частка становила всього 15,1%, при тому, що у 2000 р. була на рівні 18%. [1]
Виходячи з того, що інноваційні зрушення у промисловості на сучасному етапі розвитку економіки України є перспективними і забезпечують високі показники загального економічного зростання, постає необхідність дослідження сучасного стану та напрямків активізації інноваційної діяльності на промислових підприємствах.
Важливим напрямком інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність - головне джерело процесу розширеного відтворення. Інноваційна діяльність спрямована, в першу чергу, на подолання технічного відставання, переорієнтацією виробничого потенціалу на створення конкурентоспромо-жних промислових виробництв, розвиток яких залежить від рівня сприйнятливості підприємств до нововведень.