На сьогоднішній день вважаємо, що ситуація починає стабілізуватися, а ринок металлопродукції поступово почне виходити з кризового стану.
Щодо проблемних питань, то окреслимо основні з них в до кризовому періоді. Розширення українського експорту на світових ринках супроводжувалося посиленням економічних обмежень щодо нього в різних країнах. Використовувалися усе більш витончені форми протекціонізму, спрямовані на дискримінацію українських експортерів, - були задіяні різні технічні, екологічні, санітарні й інші стандарти, що ускладнювали процедуру сертифікації продукції, вимоги до форм і методів розслідувань для зниження конкурентоздатності української продукції.
На початок 2007 року проти наших виробників у різних країнах світу діяли 53 антидемпінгові, компенсаційні і спеціальні міри. При цьому Україна посідала 11-е місце серед перших 15 країн, щодо експорту яких була порушена найбільша кількість антидемпінгових розслідувань. З них у 13 випадках рівень мит, введених на українську продукцію, не дозволяв здійснювати експорт у країни, що проводили антидемпінгові розслідування проти української продукції. Уведення таких високих мит, насамперед США, Євросоюзом і Росією, не завжди були економічно обґрунтованим і в багатьох випадках спрямовані на витиснення української продукції з ринків.
Введення у відношенні української продукції захисних мір змусило наших експортерів шукати нові ринки. У результаті, якщо в 1992 році ми поставляли продукцію в 40 країн світу, то сьогодні географія нашого експорту розширилася до 180 країн. І, незважаючи на жорсткість конкуренції на світових ринках, обсяг українського експорту з кожним роком збільшувався [16].
Диверсифікованість зовнішніх ринків — позитивний фактор, але, на жаль, нам не вдається в достатньому ступені закріпитися на самих платоспроможних — ринках США і Європи. Причина тут часто криється в невідповідності української продукції світовим стандартам, а іноді — у неринкових методах усунення українських виробників їхніми конкурентами. Ринок сталі і хімічних добрив у США і ЄС проблемні для українських експортерів насамперед від того що ці країни не визнають Україну в ході антидемпінгових розслідувань країною з ринковою економікою.
У нашій країні проблема демпінгу і, відповідно, антидемпінгу загострилася в 1992-1993 роках у силу деяких об'єктивних факторів:
- розпад СРСР і наступна переорієнтація торговельних потоків України на ЄС і інші розвиті країни,
- вихід на світовий ринок ще недосвідчених вітчизняних виробників,
- величезний розрив між внутрішніми українськими і світовими цінами тощо.
Починаючи з 1991 року зафіксовано близько 100 антидемпінгових розслідувань проти українських виробників.
Перший негативний ефект від „антидемпінгової війни” відчули на собі українські металурги та хіміки наприкінці 1997-1999 р., коли Європейська комісія і міністерство торгівлі США почали збуджувати численні антидемпінгові розслідування проти вітчизняних виробників.
Особлива активність іноземних підприємців по захисту своїх інтересів за допомогою ініціювання антидемпінгових процедур відзначався в 1999-2002 роках, коли проводилося 15-25 розслідувань у рік. [19]
Наприкінці 2000 р антидемпінгові розслідування у відношенні українського металоекспорту проводилися в 12 країнах світу, включаючи Мексику і Філіппіни. У 2001 році антидемпінгові розслідування проти українських виробників вели влади Єгипту, Аргентини, Венесуели, Індії. А Канада установила антидемпінгове мито на гарячекатаний рулонний прокат з України в 169%. Починаючи з 2000р., Європа ретельно захищала свій внутрішній ринок від українських труб. У рамках розслідування на імпорт безшовних труб ЄС була введена квота в розмірі 38,5% від митної вартості. Географія й асортимент товарів, що попадають під антидемпінгові розслідування, розширюються разом з українським експортом. Так, у 2001 р. у 12 країнах світу проводилися антидемпінгові і спеціальні розслідування по 14групам українських товарі, а у 19 країнах по 30 товарних позиціях.
З 2003 року ця тенденція пішла на спад, однак, на жаль, як основну причину позитивних змін не можна назвати досвідченість вітчизняних виробників. Подібного роду спад насамперед необхідно пов'язувати з тим, що на світовому ринку підвищився попит на металопродукцію. Очевидно, що збиток від застосування демпінгу визначити складно, якщо попит перевищує пропозицію. Як результат, на сьогодні ведеться тільки 9 антидемпінгових розслідувань проти вітчизняних виробників, причому, слід помітити, що позитивний підсумок цих розслідувань для українських виробників проблематичний.
Вітчизняні компанії рідко відстоюють свої інтереси на закордонних ринках, тому антидемпінгові розслідування проти українських підприємств є справою простою, а крім того, недорогою для тих країн, які порушують проти України антидемпінгові розслідування. З іншого боку, причина «невдач» — невизнання світовим співтовариством України як країни з ринковою економікою. Це спричиняє ряд негативних моментів. Так, при визначенні нормальної ціни товару компетентні органи країни-імпортера використовують не ціни продажу цих товарів в Україні, а так називану «сурогатну ціну». Очевидно, що при цьому не враховують об'єктивних розходжень між цінами на сировину й енергоносії, витратами на оплату робочої сили й інших видаткових статей виробництва в Україні й обраній «сурогатній» країні. Вищевказані інстанції пояснюють таку явну дискримінацію тим, що в Україні всі ціни встановлює державу, а не приватні підприємства, як це відбувається в країнах з ринковою економікою. Як бачимо, український виробник заздалегідь виявляється в невигідному положенні.
Незважаючи на те що в демпінгу, як правило, обвинувачується тільки один український виробник, рішення про введення антидемпінгового мита приймається проти усіх виробників подібної продукції. І абсолютно не важливо, чи існує різниця в цінах між виробниками при експорті, чи захищали вони свої інтереси під час розслідування. Результат — один для всіх! Компетентні органи країн, відповідальні за проведення антидемпінгових процедур, пояснюють ситуацію тим, що застосування єдиної ставки мита необхідно для того, щоб попередити відхилення від сплати цього мита, тобто за допомогою переорієнтації експорту через експортера, до якого застосовується найменша ставка антидемпінгового мита.
Крім того, у якості однієї з причин можна виділити і те, що у випадку проведення антидемпінгових розслідувань або безпосереднього вживання антидемпінгових заходів проти українських виробників, останні, вважаючи, що ці міри неправомірні, не мають можливості звернутися до третьої сторони для об'єктивного дозволу суперечки. Країна-імпортер вводить захисні міри, а українським виробникам нічого не залишається, як переорієнтувати товарні потоки, якщо це, звичайно, можливо. На відміну від українських підприємств виробники країн — учасниць ГАТТ/ВТО мають додаткову можливість захищати свої інтереси: у рамках системи передбачений так називаний «механізм арбітражу», тобто в структурі є організація, у яку можуть звернутися суб'єкти конкретних антидемпінгових процедур для рішення суперечки щодо справедливості застосування антидемпінгових мір.
Таким чином, виробник, обвинувачений у неправомірному демпінгу, може подати апеляцію. Українські підприємці позбавлені цього права [16].
1.4 Розробка стратегії завоювання зовнішнього ринку для ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"
ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" – найдавніше металургійне підприємство Дніпропетровського регіону випускає таку унікальну продукцію, що не має аналогів у вітчизняній і зарубіжній практиці, як періодичний прокат для автомобільної промисловості, а як відомо, Німеччина славиться своєю автомобільною промисловістю. А автомобільна промисловість неможлива без сировини та матеріалів, які надає чорна металургія, однак останнім часом в розвитку чорної металургії Німеччини існують деякі проблема, головна з яких - це часті конфлікти між власниками металургійних підприємств та профспілкою, які все частіше закінчуються страйками, що призводить до зривів поставок необхідної сировини та матеріалів.
Наступний фактор, який вказує на користь співпраці між зазначеним українським металургійним заводом та автомобільними підприємствами Німеччини – це той факт, що продукція українських виробників визначається високою якістю, відповідальністю всіма ГОСТам та міжнародним стандартам, але при цьому ціна на неї набагато нижча, ніж ціни на подібну продукцію німецьких виробників. Не дивлячись на це створюється погроза ще подорожчання продукції німецьких виробників чорної металургії, так як основною вимогою профспілки є підвищення заробітної плати робітникам цих підприємств, а це в свою чергу призведе до ще більшого підвищення цін.
Що стосується ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", то співпраця їх з автомобілебудівними підприємствами Німеччини – це новий ринок збуту продукції підприємства, це новий закордонний партнер, а отже нове джерело отримання прибутку і розвиток підприємства.
Реалізація угод здійснюється в декілька етапів, на яких вирішуються певні завдання та виконуються відповідні формальності, пов’язані з оформленням та обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угод.
План проведення експортної операції буде складатися з наступних етапів:
· Маркетингові дослідження ринку;
· Вибір форм та методів роботи на зовнішньому ринку;
· Розробка організаційних та комерційних заходів;
· Проведення ринкової кампанії.
Слід помітити, що товар, який наше підприємство збирається експортувати до Німеччини відповідає всім міжнародним стандартам, про що засвідчує міжнародний сертифікат якості, а також цей товар не приймає участі в жодному з антидемпінгових розслідувань.