Види та методи економічного аналізу (стр. 5 из 7)

Використовуючи відхилення по кожному фактору, виконаємо розрахунок впливу факторів:

1. Вплив зміни чисельності робітників:

(-50)*20*8,0*12,5=-100 (тис.грн.).

2. Вплив зміни числа днів, відпрацьованих одним робітником:

(+2)*200*8*12,5=+40 (тис.грн.).

3. Вплив зміни тривалості робочого дня:

(-1)*200*22*12,5=-55 (тис.грн.).

4. Вплив зміни середньогодинного виробітку:

3,0*200*22*7=+92,4 (тис.грн.).

Разом:

-22,6 тис.грн.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб грунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібно вести табличним або безтабличним способами. Вакористовуючи дані табл.2, проведемо відповідні розрахунки в табл.4.

Таблиця 4

Розрахунок факторів способом відносної різниці

Показник	% виконання плану	Різниця суміжних показників	Фактор	Розахунок впливу фактора, тис.грн.
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб	80,0	80-100=-20	Чисельність робітників	500*(-20)/100=-100
2. Загальна кілкість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів	88	88-80=+8	Середнє число днів роботи	500*8/100=+40
3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин	77	77-88=-11	Середня тривалість робочого дня	500*(-11)/100=-55
4. Обсяг товарної продукції	95,48	95,48-77=+18,48	Середньогодинний виробіток	500*(+18,48)/100=+92,4
Разом –22,6

Хоча всі розглянуті способи елімінування різняться методикою розрахунків, проте вони дають однакові результати, оскільки грунтуються н одному й тому самому принципі. В практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, надійний і найменш трудомісткий.

Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати негативно діючи фактори. В нашому прикладі негативний вплив на обсяг виробленої продукції мали два із чотирьох факторів, які разом зменшили його на 155 тис.грн. (100 + 55). Це і є резерви виробництва.

Крім того, слід пам’ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можна спростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісний, а другий – якісний. У цьому випадку, якщо застосовувати прийом абсолютних різниць, величина кількісного фактора дорівнюватиме добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного – це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора.

Якщо три останніх фактори в попередньому розрахунку об’єднати в одни комплексний фактор – середньомісячний виробіток одного робітника, то спрощений розрахунок впливу факторів матиме такий вигляд (спосіб абсолютних різниць):

1. Вплив зміни чисельності робітників

(-50) * 2,0=-100 (тис.грн.).

2. Вплив зміни продуктивності праці (місячної):

+387*200=+77,4 (тис.грн.)

Разом -22,6 (тис.грн.)

Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати відхиленню узагальнюючого показника, на який вони сумісно діяли.

Навмисно спрощений розрахунок впливу факторів може доповнюватися прийомом розширення факторних систем, який базується на відомому правилі математики: якщо чисельник і знаменник дробу помножити на одне й те саме число, то величина дробу не зміниться. Природно, це число має відповідати даній ситуації (аналітичній моделі) й поглиблювати подальше вивчення факторів, діючих на результативний показник.

Припустимо, що функція, яка описує який-небудь процес, має вигляд y=m/n, тоді розширення цієї формули можна зробити так:

y=m*a / n*a = a/n * m/a

і далі:

y=a/n * m/a * b/b = a/n * b/a * m/b.

До речі, розширення факторних систем дає змогу перевести розрахунки у більш зручну форму, коли всі фактори будуть мати прямо пропорційний характер впливу на результатиний показник, і тому застосовують лише процес множення.

Наприклад, середню продуктивність праці 1-го робітника за звітний період (П) розраховують за формулою:

П = Т/Ч, (1)

Де Т – обсяг товарної продукції, тис.грн.;

Ч – чисельність робітників.

Зовні підвищення продуктиваності праці зумовлює зростання обсягу товарної продукції, а збільшення клькості робітників, навпаки, її погіршує. Однак насправді ані перший, ані другий показник не є справжніми факторами продуктивності праці. Ці фактори приховані десь в глибині і не відображаються цією формулою. Але розширення (деталізація) складу формули дає змогу знайти найбільш загальні і дійсно справжні фактори, які впливають на середній рівень продуктивності 1-го робітника:

П= Т/Ч х Д/Д х Г/Г, (2)

Де Д – загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками робочих днів за звітний період;

Г – загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками робочих днів за звітний період.

Якщо зробити необхідні перестановки у формулі (2), то матимемо:

П = Д/Ч х Г/Д хТ/Г. (3)

Звідси видно, що Д/Ч – це середня кількість відпрацьованих днів 1-м робітником у звітному періодні (д), Г/Д – це середня тривалість робочого дня (зміни) в годинах (г), нарешті, Т/Г – це середньогодинний виробіток 1-го робітника (п). Тоді формула (3) матиме такий вигляд:

П=д*г*п (4)

На підставі даних таблиці 1 проведемо підрахунок впливу цих факторів на зміну продуктивності праці 1-го робітника за способом ланцюгових підстановок. (табл.5)

Таблиця 5

Розрахунок впливу факторів

на продуктивність праці

Номер підстановки та назва факторів	Середня кількість днів одного робітника (д)	Середня тривалість робочого дня, год. (г)	Середньогодинник виробіток, грн. (п)	Середньомісячний виробіток 1-го робітника, грн. (П)	Величина впливу фактора, тис. грн.
Нульова підстановка	20	8,0	12,5	2000	-
1. Вплив середньої кількості днів роботи одного робітника	22	8,0	12,5	2200	2200-2000=+200
2. Вплив середньої тривалості робочого дня	22	7,0	12,5	1925	1925-2200=-275
3. Вплив середньогодинного виробітку	22	7	15,5	2387	2387-1925=+462
Разом +387

7. Статистичні методи

Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній змітс слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основу, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

У процесі збирання цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічних складностей, якщо інформації забагато. З метою забезпеченості компактності таблиць:

1) спрощують чи округлюють (до тисяч, млн тощо) вихідну інформацію;

2) скорочують або часткова відкидають другорядні дані;

3) об’єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники;

4) комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші – розміщують разом в одному рядку (як “інші”);

5) поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням кількох простіших таблиць з вузьким змістом.

Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувани значенн таблиць: вони є важливими, але здебільшого технічним аспектом аналізу.

Динамічні ряди – це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняються інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

1) напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливність);

2) наявність тенденцій у зміні показників;

3) середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження мають порушення у динамічих рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку із браком інформації.

Широкого використання набули вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні і відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу. Наприклад, використовуючи дані табл. , побудуємо відповідну гістограму (мал.1) та графік динаміки обсягів виробництво продукції на підприємстві за п’ять років (мал.2).

Показник	П’ятирічний період
	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік (минулий)	5-й рік звітний
Виробництво цементу, тис.т	2254	1803	1532	1257	1124
Відсоток до попереднього року	100	80	85	82	89
Відсоток до першого року	100	80	68	56	50

Малюнок 1. Динаміка виробництва продукції на підприємстві