5. Балансовий метод
Цей метод уперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обілку. Потім його поступово стали застосовувати і в інших науках. Так, у СРСР балансовий метод був головним в плануванні.
Використання балансового методу грунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.
У процесі аналізу в курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або незручним і інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).
Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрозунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.
6. Елімінування
Якщо на аналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод – елімінування (від латинського слова eliminare – виключати, усувати). Суть цього методу полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.
Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зліва направо зазначаються всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісним. Потім наводиться “добуток факторів”, або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д1) і плановим (базовим) становить величину першого факора (Д1 – Дп). Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д2 – Д1). Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, поки в останньому рядку не будуть всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.
Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведено в табл.1.
Таблиця 1
Схема виявлення впливу факторів
способом ланцюгових підстановок
| Номер підстановки та назва фактора | Фактори, які впливають на показник | Добуток факторів | Величина впливу факторів | |||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | |||
| Нульова підстановка | П | П | П | П | Дп | - |
| Перша підстановка, перший фактор | Ф | П | П | П | Д1 | Д1 – Дп |
| Друга підстановка, другий фактор | Ф | Ф | П | П | Д2 | Д2 – Д1 |
| Третя підстановка, третій фактор | Ф | Ф | Ф | П | Д3 | Д3 – Д2 |
| Четверта підстановка, четвертий фактор | Ф | Ф | Ф | Ф | Дф | Дф – Д3 |
Примітки: 1. Умовні позначення: П – планове значення, Ф – фактичне значення.
2. 1-й, 2-й, 3-й – кількісні фактори, 4-й (останній) – якісний фактор.
Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниція нового розрахункового показника та попереднього. Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу використання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл.2.)
Таблиця 2
Вихідні дані
для розрахунку факторів
| Показник | За планом | Фактично | Відхилення від плану | % виконання плану |
| 1. Товарна продукція за місяць, тис.грн | 500 | 477,4 | -22,6 | 95,48 |
| 2. Середньооблікова чисельність робітників, осіб | 250 | 200 | -50 | 80 |
| 3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин | 40 000 | 30800 | -9200 | 77 |
| 4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів | 5000 | 4400 | -600 | 88 |
| 5. Середнє число днів роботи одного робітника (ряд.4 : ряд.2) | 20 | 22 | +2 | 110 |
| 6. Середня тривалість робочого дня (ряд.3 : ряд.4), год | 8 | 7 | -1 | 87,5 |
| 7. Виробіток одного робітника: а) середньомісячний, грн. (1:2) б) середньодобовий, грн (1:4) в) середньогодинний, грн. (1:3) | 2000 100 12,5 | 2387 108,5 15,5 | +387 +8,5 +3,0 | 119,35 108,5 124 |
У табл.2 перші чотири показники взято зі звіту по праці, п’ять останніх обчислюються за даними перших чотирьох показників. Як показують дані таблиці, фактичний обсяг товарної продукції нижчий за планови на 22.6 тис грн. Це зумовлено дією середньооблікової чисельності робітників (1-й фактор), середнього числа днів роботи одного робітника (2 фактор), середньої тривалості робочого дня (3-й фактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи схему, наведену в таблиці 1 і дані табл.2, виконаємо відповідні розрахунки (табл.3.)
Таблиця 3
Розрахунок факторів
способом ланцюгових підстановок
| Номер підстановки та назва факторів | Чисельність робітників | Середня кількість днів роботи одного робітника | Середня тривалість робочого дня, год. | Середньогодинник виробіток, грн. | Обсяг товарної продукції, тис.грн. | Величина впливу фактора, тис. грн. |
| Нульова підстановка | 250 | 20 | 8,0 | 12,5 | 500 | - |
| 1. Вплив чисельності робітників | 200 | 20 | 8,0 | 12,5 | 400 | 400-500=-100 |
| 2. Вплив середнього числа днів роботи одного робітника | 200 | 22 | 8,0 | 12,5 | 440 | 440-400=+40 |
| 3. Вплив середньої тривалості робочого дня | 200 | 22 | 7,0 | 15,5 | 385 | 385-440=-55 |
| 4. Вплив середньогодинного заробітку | 200 | 22 | 7,0 | 477,4 | 477,4-385=+92,4 | |
| Разом –22,6 | ||||||
Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).