Аналіз стану ринку й визначення ринкових перспектив підприємства (стр. 4 из 6)

Таким чином, у короткому часовому інтервалі основним інструментом відновлення ринкової рівноваги є ціни, запропоновані виробниками (у стані товарного надвиробництва) і покупцями (у стані дефіциту). Рівновага ринку в короткому часовому інтервалі стійка.

Рисунок 2.4 – Відновлення ринкової рівноваги по Вальрасу (Р2=5,17 гр. од.)

Другий підхід – це метод Маршалла, відповідно до якого стабільність ринкової рівноваги розглядається в довгому часовому інтервалі.

Для діагностики необхідно вибрати по одному значенню ціни вище й нижче рівноважної. Використовуючи функцію пропозиції (2.1), визначаємо об'єм пропозиції, що є можливим при даних рівнях цін.

При ціні нижче рівноважної (РS=4,23 гр. од.):

(од.)

Далі визначається ціна, яку згодні платити покупці при наявності запасу даного товару на ринку. Для цього на кривій попиту знаходиться точка, яка відповідає даному об'єму пропозиції.

PD = 5,17 гр. од.

Рисунок 2.5 - Відновлення ринкової рівноваги по методу Маршалла (Р = 4,23 гр. од.)

Тому що ціна попиту більше ціни пропозиції, то у продавців існує стимул для збільшення пропозиції товару. Це приводить до зниження ціни й ринкова рівновага відновиться.

При ціні вище рівноважної (РS=5,17 гр. од.):

(од.)

Далі визначається ціна, яку згодні платити покупці при наявності запасу даного товару на ринку. Для цього на кривій попиту знаходиться точка, що відповідає даному об'єму пропозиції.

PD = 4,23 (гр. од.)

Рисунок 2.6 – Відновлення ринкової рівноваги по методу Маршалла (Р = 5,17 гр. од.)

Тому що ціна пропозиції більше ніж ціна попиту, підприємці зазнають збитків, стимулу для збільшення виробництва не існує, і пропозиція товару буде зменшуватися до рівноважного об'єму.

Відповідно до підходу Маршалла основну роль у довгому часовому інтервалі відіграє об'єм пропозиції товару на ринку. Якщо по яким-небудь причинах ринкова ціна товару змінилася, виробник коректує об'єм випуску продукції відповідно до зміни ціни. Даний об'єм товару на ринку споживач згоден придбати по більших або менших цінах, що формує або знищує стимул збільшення об'єма випуска виробника. Відповідно до зміни поведінки виробника, ринкова рівновага може відновитися або не відновитися.

Два розглянутих варіанти діагностики стійкості ринкової рівноваги приводять до однакового результату тільки у випадку позитивного нахилу кривої пропозиції й негативного нахилу кривої попиту. Коли ці криві не знаходяться у своїх «нормальних» положеннях, оцінки стійкості рівноважних становищ ринку по Вальрасу й Маршаллу не збігаються.

Розбіжності між Л. Вальрасом і А. Маршаллом при описі механізму функціонування ринку виникає з того, що, на думку першого, ринкові ціни дуже гнучкі й миттєво реагують на будь-які зміни кон'юнктури, а на думку другого, ціни не досить гнучкі, і в результаті при виникненні диспропорції між попитом та пропозицією об'єм ринкових угод швидше реагують на цю диспропорцію, ніж ціни. Облік цих розбіжностей дозволив використовувати обидві ці моделі, однак, процес встановлення рівноваги в короткому періоді краще описується за допомогою підходу Вальраса, а в довгому – за допомогою Маршалла.

Аналіз стійкості рівноваги стає можливим лише в тому випадку, якщо ринкова рівновага порушена під впливом певного зовнішнього фактору. До числа таких факторів відносяться:

1) зміна ринкових параметрів;

2) встановлення державою граничних рівнів цін;

3) встановлення розмірів податків і дотацій;

4) встановлення імпортного мита;

5) здійснення імпорту продукції, виробленої й в середині країни й т.д.

Аналіз зміни стану ринку базується на виявленні закономірностей динаміки попиту та пропозиції під впливом різних детермінант, ступені їхньої чутливості до зміни значенню діючих факторів. Але стан ринку визначається сукупністю зовнішніх факторів, таких як ступінь і інструменти державного впливу на ринок, обмеження, що накладаються нестачею ресурсів, інформації.

Наслідки зміни ринкової ситуації оцінюється на основі виявлення характеру діючих факторів з урахуванням особливостей різних часових інтервалів. Важливим елементом аналізу є диференціація наслідків зміни ринкових умов для продавця й покупця, а також визначення ступеня пристосовуваності їх до мінливих умов функціонування.

Можливі наступні варіанти зміни ринкових умов:

– зміна параметрів функцій попиту та пропозиції;

– державне регулювання ринку.

Зміна параметрів попиту та пропозиції під впливом власне ринкових факторів приводить до переміщення кривих у системі координат і до зміни їхньої форми.

До детермінантів попиту відносять:

– ринкову ціну товару (при підвищенні ціни на даний товар, попит на нього знизиться);

– кількість покупців на ринку (якщо на ринку кількість покупців певного товару зросте, то попит на даний товар збільшиться);

– смаки й переваги покупців (виходячи зі смаків і переваг, споживач вибирає той або інший товар, формуючи попит на нього);

– доходи споживачів (рівень доходу впливає на об'єм споживаних благ);

– рівень цін на сполучені товари (при покупці якого-небудь товару споживач звертає увагу на сполучені товари й визначає, який з них переважніше).

До детермінантів пропозиції відносяться:

– ринкова ціна товару (при підвищенні ціни товар рівень пропозиції зростає);

– кількість продавців даного товару на ринку (більша кількість виробників здатна запропонувати більшу кількість товару);

– рівень податків і дотацій (залежно від рівня податків виробник вирішує, який об'єм продажів йому буде вигідний);

– ціни на економічні ресурси (зміна ціни на економічні ресурси звичайно викликає зміну ціни на кінцевий продукт, а це, у свою чергу, викликає зміну попиту й, відповідно, пропозиції товару);

– ціни на сполучені товари (встановлюючи ціни на свою продукцію, виробник враховує ціну сполучених товарів).

Ціновою детермінантою є рівень ціни на товар. Вона викликає зміну вигляду кривих попиту та пропозиції. Інші детермінанти – нецінові. При їхній зміні відбувається переміщення кривих попиту та пропозиції в системі координат.

Результатом впливу зміни детермінант попиту та пропозиції може бути встановлення нового ринкового рівноважного стану або його руйнування у випадку, коли рівновага не може встановитися.

При державному регулюванні ринку держава може встановлювати «підлогу» і «стелю» цін, надавати дотації, уводити потоварний податок.

Установлення «підлоги» ціни (нижньої межі) на рівні, що перевищує рівноважну ціну Р0 (рис. 2.7).

Рисунок 2.7 - Встановлення «підлоги» цін

Застосовується як міра захисту виробника товару. Приводить до утворення надлишку товару в розмірі (QS-QD), не реалізованого на ринку без додаткового втручання держави. Зазначене втручання може виражатися в:

– закупівлях зайвої продукції за встановленою ціною (витрати держави складуть P·(QS-QD));

– установленні дотацій на кожну одиницю продукції, продану понад QD (витрати складуть (P-PS)·(QS-QD)). Таким чином, установлення «підлоги» ціни спричиняє такі зміни ринкових умов, які вимагають додаткового регулюючого впливу держави.

– встановлення «стелі» ціни на рівні нижче рівноважної ціни P0 (рис. 2.8).

Рисунок 2.8 – Встановлення «стелі» цін

Застосовується як міра захисту споживача товару нееластичного попиту. Приводить до утворення дефіциту в розмірі (QD-QS). Але при даному об'ємі пропозиції QS ціна попиту PD вище встановленого «стелі» Р, в результаті чого формується «чорний ринок» даного товару, характеристиками якого є вихідна крива попиту D і крива пропозиції «чорного ринку» SD, що має вигляд ломаної. Вертикальний відрізок кривої SD показує процес повернення ринку до рівноважної ціни P0 при об'ємі продажів QS; висхідний відрізок – формування природної кривої в нових умовах. Рівновага встановлюється при ціні Р1>P0>>P (ціна враховує ризик продавця) і об'ємі продажів Q*<Q0. Таким чином, встановлення «стелі» ціни може мати ефект, протилежний очікуваному: замість зниження ринкової ціни спостерігається її зріст.

Введення дотацій рівносильне тому, що держава бере на себе частину витрат на виробництво даного виду продукції (рис. 2.9). Введення дотацій Н переміщає криву пропозиції з положення S0 у положення SH. При цьому розмір надлишку споживача продукції зростає на величину P0BCPC, продавця – на величину P0BAPA, сума дотацій, виплачена державою, визначається як PAACPC, а трикутник АВС характеризує чисті втрати суспільства від введення дотацій.

Рисунок 2.9 – Наслідки введення дотацій