Ціноутворення в інвестиційній сфері будівництва (стр. 2 из 3)

— накладних витрат;

— заготівельно-складських витрат;

— націнок постачально-збутових організацій;

— планових нагромаджень.

За призначенням, використанням і методами розрахунку розрізняють базисну кошторисну вартість:

— усього будівництва промислового підприємства, його черги чи пускового комплексу, житлового кварталу тощо;

— окремих об’єктів у його складі — будівель, споруд, інженерних комунікацій;

— окремих видів і комплексів будівельно-монтажних робіт.

Залежно від економічних особливостей і витрат та відповідно до технологічної структури інвестицій, у загальній кошторисній вартості будівництва виокремлюють три основні групи:

— будівельно-монтажні роботи зі спорудження будівель та встановлення в них устаткування;

— витрати на придбання технологічного та інших видів устаткування, пристосувань, інструментів і виробничого інвентарю, необхідних для майбутньої експлуатації збудованого об’єкта;

— інші витрати й роботи, пов’язані з підготовкою та проведенням будівництва (вартість дослідницьких та проектно-розвідувальних робіт, утримання дирекції замовника, підготовки експлуатаційних кадрів майбутнього підприємства, витрати з відведення землі під забудову та ін.). Ця група витрат майже на всіх спорудах становить 8 — 10 % загальної базисної кошторисної вартості будівництва й використовується для аналізу, планування, фінансування та обліку інвестицій.

Будівельні роботи розподіляються на три групи:

— загальні будівельні (земляні, кам’яні, бетонні тощо);

— спеціальні будівельні (фундаменти під устаткування, технологічні канали, тунелі);

— санітарно-технічні (водопровід, каналізація, опалення, газопостачання, вентиляція та ін.).

До монтажних робіт відносять складання та встановлення всіх видів устаткування з виконанням усіх супутніх робіт, які з ними пов’язані, а також електромонтажних та інших енергопостачальних робіт.

Договірні ціни призначені для формування вартості будівництва, визначення у внутрішньо будівельних титульних списках будов та окремих об’єктів усіх витрат підрядчика на виконання будівництва й монтажну, прогнозування вартості підрядних робіт, а також розрахунків між замовниками й підрядчиками за виконані роботи.

Договірні ціни на будівництво формуються на рівноправній основі замовниками й підрядчиками із залученням, коли є необхідність, субпідрядних організацій за укладання або уточнення контрактів на підрядні роботи.

Вибір одиниці виміру здійснюється на основі чинних будівельних норм і правил з урахуванням практики, що склалася в будівництві.

Договірна ціна встановлюється в цілому для будови або окремих її частин.

Договірна ціна, яку встановлюють у контракті, визначається в українській національній валюті. Коли продукцію для будівництва придбано за кордоном, її вартість включається в договірну ціну в українській національній валюті й, крім того, наказується окремим рядком — у валюті країни-імпортера або третьої держави.

2.Узгодження договірних цін

За умов переходу до вільних ринкових відносин узгодження договірної ціни може відбуватися як на переговорах між замовниками й підрядчикам, так і на конкурентних торгах. Узгодження цін здійснюється, як правило, традиційним способом — замовник передає генеральній підрядній організації в установленому порядку проектно-кошторисну документацію до виконання робіт, підрядчик готує пропозиції за договірною ціною та узгоджує її із замовником під час проведення переговорів. Узгодження договірних цін на конкурентних торгах здійснюється відповідно до Положення про проведення конкурсів (тендерів) у будівництві.

Основою для формування договірних цін є проектна документація, а також кошторисні норми та розцінки на конструктивні елементи й види робіт, ціни на продукцію й послуги для будівництва.

Розрізняють кілька видів договірних цін:

— тверді (остаточні) на весь обсяг будівництва; вони враховують майбутнє коливання цін і не коригуються стосовно фактичного рівня інфляції. Як правило, такі ціни встановлюються для об’єктів зі строком будівництва не більше року;

— динамічні (відкриті), які мають, як правило, незмінну частину витрат (базисну кошторисну вартість). Ця частка коригується в процесі будівництва відповідно до фактичного рівня інфляції.

Ціна, або кошторисна вартість (Ц), визначається за формулою:

,

де К_В — кошторисна собівартість будівельно-монтажних робіт (сума прямих і накладних витрат);

Н_П — норматив планових нагромаджень (нормативний прибуток).

Необхідні прямі витрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, праці, нормами використання будівельних машин і механізмів.

Крім того, за визначення кошторисної вартості слід ураховувати витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговими коштами. Для цього використовують норми й нормативи, що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України: норми амортизаційних відрахувань по будівельних машинах та механізмах; накладних, заготівельно-складських витрат; націнок постачально-збутових організацій; норматив планових нагромаджень.

Прямі витрати (П_В) обчислюються за формулою:

,

де О_Рі — кількість (обсяг) окремих видів робіт або конструктивних елементів в одиницях вимірювань, які відповідають затвердженим розцінкам;

Е_Рі — одинична розцінка і-тої роботи;

О_Кі — обсяг конструктивних елементів відповідних видів робіт, вартість матеріалів яких не включено в одиничну розцінку;

Н_і, Ц_і — відповідно норма витрат і кошторисна ціна матеріалів, конструктивних елементів, які не враховано в одиничних розцінках.

У складі кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт прямі витрати становлять у середньому 75—80 %. Їхня частка коливається залежно від галузі господарства, а в житловому будівництві — залежно від областей, міст, зон будівництва та видів будинків. Середня структура елементів прямих витрат уточнюється для кожного об’єкта в базисних кошторисних цінах 1997 р.

Граничні базисні ціни на матеріали, вироби та конструкції (франко-станція відправлення) визначається згідно з державною кошторисною базою 1997 р. До граничних цін додається вартість транспортних і заготівельно-складських витрат.

Накладні витрати, на відміну від прямих, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом будівельного виробництва, а призначені для його обслуговування — організації, управління, інженерної підготовки, здачі в експлуатацію та забезпечення інших умов.

Накладні витрати розподіляються на чотири групи.

1. Адміністративно-господарські витрати:

— на основну й додаткову заробітну плату, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат відповідно до штатного розпису та встановлених будівельною організацією систем оплати праці;

— відрахування за встановленими законодавством нормами на соціальні заходи;

— витрати на транспортне обслуговування працівників будівельної організації, пов’язане з управлінням будівництвом;

— витрати на матеріально-технічне забезпечення апарату управління будівельної організації, на службові відрядження;

— відрахування структурних підрозділів на утримання апарату управління будівельної організації.

2. Витрати на обслуговування працівників будівництва:

— пов’язані з набором робочої сили, підготовкою (навчанням) та перепідготовкою кадрів;

— витрати на дотримання техніки безпеки праці, протипожежної та сторожової охорони, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог;

— відрахування на соціальні заходи від витрат на оплату праці робітників.

3. Витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках:

— амортизаційні відрахування та витрати на поточний ремонт та переміщення пристроїв та обладнання, що належать до складу основних заходів і не передбачені в прямих витратах;

— знос та витрати на ремонт малоцінних і швидкозношуваних інструментів та виробничого інвентарю, що використовуються під час виконання будівельно-монтажних робіт і не належать до основних фондів;

— знос та витрати, пов’язані зі спорудженням, ремонтом, утриманням, розбиранням та переміщенням тимчасових (не титульних) споруд, пристосувань і пристроїв;

— витрати на геодезичні роботи;

— витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією;

— витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології, організації будівельного виробництва, а також пов’язані із забезпеченням якості будівництва;

— витрати на упорядкування та утримання будівельних майданчиків.

4. Інші накладні витрати:

— платежі з обов’язкового страхування майна будівельної організації та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників;

— платежі за викидання в довкілля забруднюючих речовин;

— витрати на сплату процентів за фінансові кредити, одержані для поповнення власних оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування;

— витрати на сплату процентів (винагороди) за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);

— відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках;

— витрати на здійснення реклами будівельної продукції.

Традиційно накладні витрати нормуються двома способами — на будівельні роботи (у процентах до прямих витрат) і на монтажні (у процентах до основної зарплати робітників). Накладні витрати враховуються в базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт за нормами, установленими постановою Кабінету Міністрів України для міністерств та відомств.