Зрозуміло, що ефективним механізмом виходу з кризового стану є не тільки заходи держави щодо мінімізацію кризи в країні, а й прийняття підприємством антикризової програми, яка б нормалізувала діяльність підприємств та забезпечила прибутковість і конкурентоспроможність підприємств на довгостроковий період. Тож, доцільним буде створення Антикризового центру для вирішення всіх організаційних питань, аналізу наявної ситуації на підприємстві, розробки антикризового плану, в якому передбачені планові показники, методи якими вони мають досягатись, ресурси на їх здійснення, відповідальні особи та заходи щодо мінімізації впливу негативних чинників на діяльність підприємства. Крім того, досить ефективним методом виходу з кризи є залучення зовнішніх консультантів з числа консалтингових компаній, адже "свіжий погляд зі сторони" дозволить об'єктивно подивитись на ситуацію, і, відповідно, адекватно оцінити стан підприємства.
Реалізація цих завдань та розробка методів є логічним продовженням політики щодо подолання кризових явищ та зменшення системних диспропорцій в економіці, що становить загрозу для малих та середніх підприємств і може у найближчому майбутньому призвести до стримування економічного зростання та погіршення матеріального становища широких верств населення.
В кінцевому підсумку слід зауважити, що всі фінансові кризи та подолання їх наслідків призводять до структурних змін в підприємницькій сфері, оскільки вона є найчутливішою до їх впливу. З іншого боку, підприємства все-таки найбільш гнучкі структури в умовах ринку, тому вони найшвидше реагують на події, що відбуваються на міжнародних фінансових ринках. Головний урок, який має винести Україна з нинішньої ситуації, - це своєчасно прогнозувати як зовнішні, так і внутрішні кризові явища, розробляти механізми їх упередження та пом'якшення.
Недостатньо ефективна державна фінансово-кредитна політика сприяння розвитку підприємництва, її певна неадекватність щодо умов фінансово-економічної кризи, підсилена такими фінансовими ризиками для суб’єктів підприємництва, як значне зменшення попиту на товари (послуги) вітчизняних підприємств, зниження рівня інноваційно-інвестиційної активності економіки, збільшення фінансових витрат та термінів окупності капіталовкладень, посилення дії ризиків інституційного середовища, структурна деформація зовнішніх ринків, суттєво знижують рівень фінансової стійкості підприємницького сектора та національної економіки загалом. Це актуалізує потребу в удосконаленні державної політики сприяння посиленню фінансової стійкості вітчизняного підприємницького сектора економіки передусім спрямованої на покращення рівня доступності фінансових ресурсів, сприяння збільшенню обсягів господарської діяльності, підвищення рівня фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності суб’єктів підприємництва, покращення доступу підприємств до кредитних ресурсів, посилення фінансової складової економічної безпеки вітчизняних підприємств сектора малого підприємництва.
Обґрунтування важливості проблеми.
Розвиток підприємництва як сектора національної економіки, що функціонує на засадах організаційно-господарського новаторства, є джерелом інноваційного розвитку економіки та за рахунок ефективного поєднання факторів виробництва дозволяє підвищити економічний потенціал і конкурентоспроможність держави, покращити її участь в міжнародному поділі праці. Фінансова стійкість підприємництва є необхідною передумовою розвитку підприємницького сектору національної економіки, а отже й важливим завданням державної політики гарантування економічної безпеки держави в умовах посилення фінансово-економічної кризи.
Суть та масштаби проблеми. Починаючи з другого півріччя 2008 року, значно знизився рівень фінансової стійкості суб’єктів підприємництва України. Про це свідчить:
1) зменшення капіталу суб’єктів підприємництва. Так, за 9 місяців 2009 р. резервний капітал вітчизняних підприємств зменшився порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 1 931,6 млн. грн. або на 7,5%; нерозподілений прибуток підприємств зменшився на 38 971,5 млн. грн. або на 50,8%;
2) збільшення кількості збиткових підприємств. Станом на 01.03.2010 року 52,5% вітчизняних підприємств було збитковими, тоді як станом на 01.01.2009 року цей показник становив 38,7%. В промисловості частка збиткових підприємств становить 48,5%;
3) зростання частки сумнівних та безнадійних боргів. Станомна 01.01.2010 року обсяг проблемних і сумнівних кредитів сягнув 69,9 млрд. грн., або 9,4 % від обсягу кредитного портфелю українських банків, тоді як на початку року проблемними вважалися тільки 2,2 % всіх кредитів на суму 18 млрд. грн.[5]. Як наслідок, це призвело до значного погіршення показників діяльності банківської системи України[6]. Крім того, згідно експертних оцінок реальна частка проблемних кредитів банків є значно вищою і перебуває на рівні 35%;
4) зменшення обсягів реалізації продукції. Обсяг реалізованої промислової продукції за 10 місяців 2009 року зменшився на 21,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року;
5) низькі показники ліквідності суб’єктів підприємництва. Станом на 30.09.2009 року кредиторська заборгованість суб’єктів підприємництва перевищує дебіторську заборгованість на 117 337,9 млн. грн. або в 1,16 разів;
6) зменшення обсягів інвестицій. Обсяги інвестицій в основний капітал суттєво скоротились – на 43,7% за 9 місяців 2009 року порівняно з відповідним періодом 2008 року. Скорочення обсягів інвестицій було значним на підприємствах машинобудування (на 53,7%), металургійного виробництва та виробництва готових меблевих виробів (на 51,3%). Інвестиції у розвиток добувної промисловості та у виробництво і розподіл електроенергії, газу та води скоротилися на 35,9% та 20,2% відповідно;
7) погіршення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування. Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2009 року було освоєно 64,3% капіталовкладень (порівняно з 59,7% за аналогічний період 2008 року). Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень скоротилась на 2% порівняно з аналогічним періодом 2008 року і становила 13,6%;
8) збільшення кількості підприємств-банкрутів. Станом на 01.03.2010 року загальна кількість вітчизняних підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства становила 14 517 підприємств.
Стан нормативно правової урегульованості проблеми. З розгортанням фінансово-економічної кризи в Україні були прийняті законодавчі та нормативні-правові документи, спрямовані на подолання її негативних наслідків. Зокрема, Закон України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.10.2008 № 639-VI, Укази Президента України "Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні" від 17.11.2008 року № 1046/2008 та "Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи" від 22.06.2009 року № 466.
З метою вирішення проблемних питань, пов’язаних з погашенням кредитів суб’єктів підприємництва, прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 року №661. Постановами Правління Національного банку України №413 "Про окремі питання діяльності банків" від 04.12.2008 року та від №49 "Про окремі питання діяльності банків" від 05.02.2009 року банкам дозволено самостійно та на власний ризик приймати рішення про пролонгацію/реструктуризацію кредитів, наданих товаровиробникам.
З метою унормування діяльності ринків було прийнято Постанови Кабінету Міністрів України №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" від 05.03.2009 року та №449 "Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення" від 15.04.2009 року, що передбачали подолання кризових явищ в економіці та мінімізацію впливу фінансової кризи на мале та середнє підприємництво.
Проте зазначені нормативно-правові акти не містять конкретних механізмів зміцнення фінансової стійкості суб’єктів підприємництва. Крім того для реалізації деяких заходів взагалі не були виділені кошти з Державного бюджету України.
Це актуалізує необхідність прийняття законодавчих актів, в яких чітко повинні бути окреслені пріоритети державної політики посилення фінансової стійкості вітчизняних суб’єктів підприємництва в умовах фінансово-економічної кризи та механізми їх використання, зокрема з метою зниження рівня збитковості, зменшення обсягів проблемної заборгованості перед банками, відшкодування з державного бюджету відсоткових ставок за кредитами та полегшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, підвищення ліквідності та збільшення обсягів інвестицій суб’єктів підприємництва.
Основні небезпеки та ризики у зв’язку із розвитком проблемної ситуації.У випадку невтручання органів державного управління у розвиток проблемної ситуації, вірогідними видаються подальші негативні наслідки для підприємницького сектора економіки України:
1) критичне зменшення частки власного капіталу підприємств, збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості, передусім, безнадійної дебіторської заборгованості, надмірне погіршення фінансової стійкості вітчизняних підприємств;