Прибуток підприємства та механізм його розподілу (стр. 7 из 9)

Управлінняформуванням прибутку містить етапи його аналізу в передплановий період і прогнозуванняобсягів та оптимального складу його формування у плановому періоді. Основними типовимиелементами аналізу прибутку підприємства в передплановий період є: аналіз загальної сумиприбутку і показників рентабельності в динаміці; визначення складу загальної суми прибуткуза основними його видами; аналіз основних напрямів використання прибутку з метою оцінкидостатності прибутку звітного періоду у фінансовому забезпеченні розвитку підприємства таін. Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в межах його звичайноїдіяльності в аспекті визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операційта іншої звичайної діяльності [21,c.76].

До методів формування прибутку підприємства від основної діяльності необхідно віднести прямий поасортиментний розрахунок, аналітичний метод планування прибутку та систему аналізу «взаємозв'язок затрат, обсягу реалізації і прибутку».

Поширеними у фінансовому менеджменті способами максимізації і темпів зростанняприбутку є:

- метод граничного аналізу з оптимізацією затрат, обсягу виробництва продукції іприбутку, в основу якого покладено зіставлення граничної виручки з граничними витратами;

- метод операційного лівериджу.

Метод операційного лівериджу побудовано на зіставленні виручки від реалізації іззагальними витратами, а також змінними та постійними витратами. Використовуючи механізмопераційного лівериджу, підприємства можуть цілеспрямовано управляти постійними тазмінними витратами з метою визначення такої їх комбінації, за якої б отримувавсянайбільший прибуток.

Одержання максимального прибутку можливе за оптимального поєднання обсягуреалізації та ціни на продукцію, що випускається. Існують прості і ефективні визначенняоптимального співвідношення цін і обсягів реалізації, основною умовою застосування яких єпопередній поділ витрат на постійні та змінні. Для підприємства, яке прагне досягти стійкогостановища на ринку, встановлення ціни має ключове значення для успіху обраної стратегії.Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно головним фактором довгостроковоїрентабельності. [21 c.174].

Приймаючи управлінське рішення, щодо використання одержаного прибутку, власники (менеджери) повинні всебічно зважити напрями першорядних вкладень, фінансових ресурсів, з огляду на фінансовий стан підприємства, рівень його матеріально-технічної бази,соціальний розвиток колективу, можливості прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів, у грошово-кредитній сфері тощо.

Політика управління прибутком – це процес напрацювання і прийняття управлінських рішень з усіх основних аспектів його формування, розподілу та використання на підприємстві. Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються формування і використання прибутку підприємства. Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначає низку вимогдо цього процесу, основними з яких є:

- інтегрованість із загальною системою управління підприємством. В якій би сферідіяльності підприємства не приймалося управлінське рішення, воно прямо впливає наприбуток. Управління прибутком безпосередньо пов’язане з менеджментом виробництва,менеджментом персоналу, інноваційним, інвестиційним, фінансовим та іншими видамифункціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості системиуправління прибутком із загальною системою управління підприємством;

- комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішенняу сфері формування і використання прибутку тісно взаємопов’язані і прямо або часткововпливають на кінцеві результати управління прибутком. У деяких випадках такий вплив можемати негативний характер. Так, наприклад, здійснення високоприбуткових вкладень можевикликати дефіцит фінансових ресурсів, що забезпечують виробничий процес, і як наслідок –відчутно знизити величину операційного прибутку. Тому управління прибутком повиннерозглядатись як комплексна система дій, що забезпечить розробку взаємозалежнихуправлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок у результативність формування івикористання прибутку на підприємстві загалом;

- високий динамізм управління. Навіть найефективніші управлінські рішення у сферіформування і використання прибутку, розроблені і реалізовані на підприємстві в наступномуперіоді, не завжди можуть бути використані знову на подальших етапах його діяльності.Насамперед це пов’язано з високою динамікою факторів зовнішнього середовища, зокрема зізмінами кон’юнктури товарного та фінансового ринків. Крім того, змінюються в часі івнутрішні умови функціонування підприємства, особливо на етапах переходу до наступних

стадій його життєвого циклу[20 c.138];

- багатоваріантність підходів щодо розробки окремих управлінських рішень.

Реалізація цієї умови передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення щодо формування, розподілу та використання прибутку повинна враховувати альтернативні можливості дій. За наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен ґрунтуватись на системі критеріїв, що визначають політику управління прибутком підприємства. Система таких критеріїв встановлюється самим підприємством;

- орієнтованість на стратегічні завдання розвитку підприємства. Якими прибутковимине здавалися б ті чи інші проекти управлінських рішень у поточному періоді, вони повиннібути відхилені ,якщо суперечать меті підприємства, стратегічним напрямам його розвитку,підривають економічну базу формування високого рівня прибутку в наступному періоді.

Головною метою політики управління прибутком є забезпечення зростання добробуту підприємства, підвищення його ринкової вартості. У процесі діяльностіпідприємство повинно проводити політику максимізації прибутку ,що охоплює управління формуванням прибутком ; управління розподілом прибутку[20 c.412].

Метою управління прибутком є забезпечення максимізації благополуччя власниківпідприємства в поточному і перспективному періодах. Вона покликана забезпечуватиодночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.

Отже, система управління прибутком повинна вирішувати такі основні завдання(табл. 1.).

Таблиця 1

Головними напрямами політики максимізації прибутку в процесі фінансової діяльності є забезпечення підприємства необхідними обсягами капіталу на найбільш вигіднихумовах із зовнішніх джерел і обґрунтування оптимального співвідношення власних ізалучених коштів.

Управління використанням прибутку охоплює формування дивідендної політики, якавідіграє значну роль у реалізації фінансової стратегії підприємства. Вона впливає на рівеньдобробуту інвесторів (вкладників капіталу) у поточному періоді; визначає розміриформування власних фінансових ресурсів, а відповідно і темпи виробничого розвиткупідприємства на основі самофінансування; впливає на фінансову стійкість підприємства, навартість використовуваного капіталу і ринкову вартість підприємства [2 c.452].

3.2 Шляхи оптимізації розподілу прибутку

Основною метою розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами.

Відповідно до такої мети на підприємстві вирішуються наступні завдання:

· забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

· забезпечення пріорітетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капіталізованої частини прибутку;

· забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;

· забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів підприємства.

Розподіл прибутку здійснюється в різні фонди і за різними напрямками.

Процес цього розподілу базується на наступних принципах:

1) політика розподілу пов’язана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду;

2) пріоритетність урахування інтересів і менталітету власників підприємства. Прибуток, що формується підприємством і залишається в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в прогресі його розподілу пріоритетність напрямків його використання визначається ними;

3) стабільність політики розподілу підприємства. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Дотримання цього принципу особливо важливо в умовах “розподілу власності”, тобто в акціонерних компаніях з великою кількістю акціонерів;

4) передбачуваність політики розподілу прибутку. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в зв’язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це. Інформованість інвесторів (акціонерів) є однією з важливих умов забезпечення “прозорості” фондового ринку, що дозволяє формувати реальну вартість акцій, що обертаються;