На наш погляд, більшість як вітчизняних економістів, так і зарубіжних, схиляються до того, що найбільш вдалою дефініцією предмету економічної теорії можуть бути визначення, що подаються в підручниках "Економікс" К.Макконнелл і С.Л.Брю або ж за редакцією П.Самуельсона (за номером два). Ці визначення можна розширити, уточнити, але суть залишається та ж. Так, Пруссова Л.Г., автор посібника "Основи ринкової економіки", пише, що предметом економічної теорії є "вивчення закономірностей розвитку суспільного виробництва і обґрунтування вибору господарюючими суб'єктами способів оптимального використання обмежених ресурсів з метою задоволення зростаючих потреб індивідуумів і суспільства]
Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції: по-перше, пізнавальну. Вона полягає в тому, щоб розкрити суть економічних явищ і процесів, форми їх прояву, притаманні суперечності тощо, щоб дати відповіді на питання, які є важливими для суспільства в цілому і кожного індивіда зокрема. По-друге, практичну функцію. Вона полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави. Вчені безпосередньо беруть участь у визначенні економічної стратегії - довгострокової господарської політики суспільства (про це йшла мова у другому питанні, при з'ясуванні стану розвитку економічної теорії в Україні в сучасних умовах). Посилюється роль економічної теорії в підвищенні результативності суспільного виробництва. Для світових лідерів тепер звична справа, - пишуть К.Р.Макконнелл і СЛ.Брю в "Економікс", - отримувати від економістів або просити у них порад і рекомендацій з проблем економічної політики, "політеконом нині входить як обов'язковий член у вищі урядові ради", - зазначають вони.
По-третє, економічна теорія виконує методологічну функцію. Це означає, що дана наука виступає теоретичною основою для конкретних економічних наук, таких як бухгалтерський облік, фінанси і кредит, статистика, економіка промисловості тощо. Вона розробляє загальні методологічні принципи, без яких не може обійтися жодна з них, дає визначення (тлумачення) категорій (наприклад, що таке гроші, прибуток, собівартість тощо), якими користуються всі інші економічні науки. Крім вказаних, виділяють ще і такі функції економічної теорії, як прогностичну, суть якої полягає в тому, що економічна теорія є базовою наукою при обґрунтуванні прогнозів, програм і планів, а також виховну, оскільки економічна теорія формує економічний тип мислення кожної людини та соціальної чи професійної груп населення. З точки/зору обґрунтування необхідності ресурсозбереження і охорони навколишнього середовища економічна теорія за окремими оцінками виконує і таку функцію, як екологічна.
Виконуючи дві перші названі нами функції, економічна теорія використовується для того, щоб, по-перше, описати і пояснити економічні процеси і явища (рух виробництва, інфляцію, доходи тощо), по-друге, для обґрунтування економічної поведінки. В обох випадках ми маємо справу спочатку з позитивною, а потім з нормативною економічною теорією.
Позитивна економічна теорія описує факти, відносини в сфері економіки. Наприклад: який сьогодні рівень інфляції або безробіття?
Нормативна економічна теорія обґрунтовує економічну поведінку людей в тому чи іншому суспільстві. Наприклад, обґрунтовує, яким є допустимий рівень інфляції чи безробіття, або чи варто через систему податків перерозподіляти доходи на користь біднихверств населення, як мають зростати витрати держави на оборону - на 3,5 чи 10 відсотків в рік тощо.
Саме по широкому колу політичних і морально-етичних проблем економіки, які обґрунтовує нормативна економічна теорія, існують суттєві розбіжності між самими економістами і різними економічними школами, течіями, теоріями.
Економічна теорія тісно пов'язана з іншими науками. Це зумовлено насамперед тим, що різні сторони і процеси розвитку суспільства, а також суспільства і природи тісно зв'язані і взаємодіють один з одним. Отже, існує певний взаємозв'язок економічної теорії як з гуманітарними, так і природничими науками. Їхпредмет вивчення нерідко пересікається з предметом економічної теорії. Прикладом може бути її близькість хоча би з історією. Чи можна вважати простим збігом обставин той історичний факт, що після того, як Колумб відкрив Америку з усім її золотом, ціни в Іспанії Європі підвищувалися протягом століть? Для тлумачення подібних фактів історії необхідні аналітичні засоби економічної теорії, бо факти інколи не свідчать самі за себе.
Високий рівень і швидкі темпи розвитку природничих наук, як правило, відкривають можливості вирішення тих чи інших техніко-виробничих задач не одним, а декількома способами. Впровадження їх досягнень у виробництво вимагає великих затрат. Тому для їхнього вирішення все більш важливе значення набуває економічне обґрунтування тих чи інших варіантів. Причому економічних обґрунтувань вимагають все нові і нові галузі людської діяльності, але розвиток природничих наук одночасно веде і до розширення рамок економічних досліджень (використання різних математичних методів в економічних дослідженнях, ЕОМ тощо).
Серед великої кількості наук, зв'язаних з економічною теорією, особливої уваги заслуговує з'ясування її взаємозв'язку з різними економічними науками: загальними (ті, що вивчають економічну структуру суспільства в цілому, наприклад такі, як економічна історія, історія економічних вчень тощо); спеціальними або функціональними, такими як економічна статистика, фінанси і кредит, бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності та ряд ін.; галузевими, які складають найбільшу групу економічних наук, наприклад економіка промисловості, економіка сільського господарства, економіка будівництва, економіка охорони здоров'я тощо. Функціональні і галузеві економічні науки є складовою частиною комплексу прикладних економічних наук, кожна з яких несе відповідальність за ефективне функціонування тієї чи іншої ділянки народного господарства чи певної сторони економічної діяльності. Об'єктом вивчення всіх економічних наук поряд із специфічним предметом кожної з них є відносини між людьми в процесі їх економічної діяльності, тому економічні науки взаємодіють між собою через обмін інформацією, використання суміжних досліджень тощо. Якщо для функціональних і галузевих економічних наук питання про вихід на суспільну практику носить прямий, то вихід економічної теорії на практику носить опосередкований прикладними економічними науками характер. Економічна теорія визначає вихідні позиції, напрями і шляхи для конкретних економічних досліджень, для вирішення тих чи інших виробничих задач.
Економічні процеси і явища аналізуються на мікро-, макро- і глобальному рівнях. Мікрорівень економіки починається з сім'ї; фірма (підприємство) є його основною ланкою. Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а глобальний - міждержавні економічні об'єднання та всесвітнє господарство.
Мікроекономіка як наука вивчає механізм прийняття рішень окремими економічними суб'єктами, досліджує взаємозв'язки виробництва і споживання. Об'єктами мікроекономічного аналізу є процеси функціонування ринку окремих товарів і послуг; економічні процеси в рамках конкретного виробництва; проблеми ціноутворення, попиту і пропозицій; проблеми ефективності виробництва на рівні фірми, окремого робочого місця тощо.
Макроекономіка - розділ економічної теорії, який вивчає економічні процеси на рівні держави, народного господарства в цілому, зокрема проблеми суспільного відтворення, проблеми виробництва суспільного продукту, розподіл, перерозподіл та використання національного доходу; проблеми інфляції, безробіття тощо.
Макро- і мікроекономічні процеси взаємозв'язані між собою. Це зумовлено тим, що межа, між макро- і мікроекономікою є певною мірою умовний. Виділення макро- і мікроекономіки не слід розуміти таким чином, ніби предмет економічної теорії настільки різко розділений на окремі ланки, що будь-яку тему курсу, який вивчатиметься, можна віднести або до макро-, або до мікроекономіки. Більшість тем входять до обох сфер. Але якщо макроекономіка вивчає "не окремі дерева", а ліс, робить огляд економіки ніби з пташиного польоту, то мікроекономічний аналіз необхідний для того, щоб побачити з найближчої віддалі деякі досить специфічні компоненти нашої економічної системи. Образно висловлюючись, в мікроекономіці ми вивчаємо уже не ліс, а окремі дерева.
3. Методи дослідження економічних процесів і явищ
Поняття методу походить від грецького слова "методос" - шлях до чого-небудь. У чому ж полягає діяльність економістів? Що вони мають на меті? Які методи використовують?
Діяльність і методи, які використовуються економістами, наочно зображені на рис. 1.
Економісти нерідко вирішують свою задачу, починаючи з рівня теорії, перевіряючи або відкидаючи дану теорію, звернувшись до фактів. Такий метод, від теорії чи гіпотези (гіпотезою виступає неперевірений принцип) до фактів, називається дедуктивним. Дедукція і індукція являють собою не протилежні, а взаємодоповнюючі методи дослідження.
Нарешті загальні уявлення про економічні явища і процеси, а точніше економічну поведінку, які формуються на основі економічних принципів, можуть потім бути використані для вироблення економічної політики. Під останньою розуміють всю сукупність дій держави по відношенню до економіки. Держава впливає на різні сторони економіки з допомогою адміністративно-правової влади в поєднанні з зосередженими в її руках економічними важелями, такими як бюджет, грошова система, фінансова тощо.
Для того, щоб держава могла справляти ефективний вплив на економіку, потрібно володіти умінням передбачувати. Економічні принципи допомагають зробити можливим таке передбачення і служать базою для реальної економічної політики.