Глобальні стратегії фінансування сталого розвитку (стр. 3 из 10)

Така ситуація багато в чому зумовлена економічною парадигмою, за якою функціонує людська цивілізація. Деремо кроком на шляху впровадження концепції сталого розвитку повинна бути зміна цієї парадигми. Так, на думання Г. Дейлі, економічний принцип кількісного зростання, на якому базується сучасний ринок, вже не відповідає завданням розвитку. Вчений наголошує: "Споживи економічної діяльності в зовнішній екосистемі для поновлення сировинних ресурсів "на вході" і поглинання "на виході" мають обмежуватися на рівнях, що можуть бути підтримувані цією системою" [4, стор 73]. Прийняття концепції сталого розвитку тягне за собою необхідність переходу до принципу якісного розвитку і обмеження діяльності ринку. Саме цій зміні опирається більшість економічних і політичних інституцій та гравців, діяльність яких грунтується саме на кількісному зростанні. Ринок не може задовільно врахувати довгострокові проблеми, що стосуються відносин між поколіннями, а також оптимізувати використання ресурсів, що: "Перебувають у суспільній власності. Система ринкової економіки зі своєю структурою виробництва і споживання балується на конкуренції та мотивується егоїстичними інтересами. [3, стор119-120].

Як відомо, швидке економічне поліпшення — це питання «Життя або смерті» для більшості країн третього світу. Життя довело, що ці країни мають йти більш раціональним шляхом, ніж тій, яким рухались індустріальні країни і який заразом нав'язується відсталими. Інакше — бідність, голод і хвороби загублять цілі народи. Є велика ймовірність виникнення війн за володіння природними ресурсами, скажімо, водою і т.д. Але яка, навіть найбагатша країна, заради рівноваги довкілля готова пожертвувати своїм комфортом чи економічним зростанням? Отже, впровадження екологічно чистих, але дорогих технологій у країнах третього світу під великим сумнівом.

З іншого боку, цей діалог нещодавно збагатили такі пропозиції, як «обмін боргів на екологію», згідно з якими боржники мають брати доля у заходах із захисту ділянок навколишнього середовища, що перебувають у небезпеці. Давно визріла необхідність координації зусиль багатих і бідних країн у проведенні ефективної екологічної політики в планетарному масштабі. Проте більшість країн Африки і Латинської Америки залишаються поки що за межами глобальної економіки і від них багаті країни вимагають виплат величезних коштів (торб) у вигляді відсотків за колишні борги, що призводить до зростання злиденності й соціальної напруги, а разом з тим і екологічних негараздів. [13, стор.36,38]

Багаті країни часто діють через багатопрофільні інститути на зразок Всесвітнього банку та регіональних банків розвитку. Але міжнародні програми розвитку нерідко обертаються для країн, які одержують допомогу, катастрофою. Справа в тому, що багато великих проектів націлювалися підняти в них промисловість водночас, навіть якщо під загрозою опинялося навколишнє середовище. Типовою є ситуація, коли фінансовані індустріально розвинутими країнами проекти мало коли повністю відповідали справжнім потребам третього світу і його природному оточенню. Як результат - занадто багато проектів принесло більше шкоди, аніж користі, зруйнувавши як екологічний баланс, так і стабільність суспільства. Частково за це довелося розплачуватися занепадом духовності людей, цинізмом та спрощеними висновками про небажаність промислового розвитку як такого.

Є чимало інших проблем, невирішеність яких суттєво ускладнює створення моделі життєздатного суспільства. Насамперед це:

—різнорідність країн і народів стосовно політичного влаштую, рівня економічного й культурного розвитку;

—сильна опозиція вимогам глибоких перетворень економіки в найрозвинутіших країнах;

—інтеграція слаборозвинутих країн у світову економіку і збереження їх суверенітету;

—створення та передача (поширення) екологічно придатних технологій;

—підготовка, підписання та виконанні міжнародних договорів та догод по збереженню природного середовища;

—проведення доцільної екологічної політики в окремих державах і проблема наднаціональної влади;

—стабілізація чисельності населення;

—формування етики стійкого розвитку;

—мінливість громадської думання щодо економіко - екологічних пріоритетів;

—труднощі з фінансуванням екологічних програм;

—небажання взяти на собі відповідальність за розробку ефективної екологічної стратегії. [11,стор681-682 ].

Зі становленням теорії людських відносин у 60-х рр. ХХ ст. у науковий обіг увійшла категорія "Сталий розвиток". Еволюція основних підходів до формування і реалізації ідеї сталого розвитку представлена на рис.1.1.

Рис 1.1. Основні етапи становлення теорії сталого розвитку.[7]

Важливим є взаємодія трьох голових компонент діяльності світу та міжнародної економіки. Етапи цієї взаємодії показані на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Головні компоненти концепції сталого розвитку суспільства [23]

Соціум - економіка - справедливий - потрібно задовольнити елементарні споживи всіх людей і всім надати змогу реалізувати свої надії на щасливе життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф - злидні, які стали у світі звичайним явищем.

Економіка - довкілля - життєздатний - обмеження, які наявні в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Сморід пов'язані з сучасним рівнем техніки та соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення. Потрібно погодити стан життя тихий, хто користується надмірними засобами (грошовими та матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.

Соціум - довкілля - зносний - обсяги й темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється. Стійкий - це "золото середина" у тріаді економіка - соціум - довкілля. Людство повинне надати розвиткові сталого і довготривалого характеру, для того, щоб він відповідав потребам людей, що живуть тепер, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої споживи. Сталий розвиток у формулюванні ООН - це розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти споживи нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх потреб. [10,стор 181-183]

Сталий довгостроковий розвиток являє собою не незмінний стан гармонії, а скоріше, процес змін, у якому масштаби експлуатації ресурсів, напрямок капіталовкладень, орієнтація технічного розвитку й інституціональних змін узгоджуються з нинішніми і майбутніми потребами.

У сучасній науці існує велика кількість визначень сталого розвитку. Найбільш популярні представлені в таблицях 1.1., 1.2.

Табл. 1.1. «Сталий розвиток»: зарубіжна наукова думка

Посібник (1980)	Покращання якості життя в межах можливостей (місткості) екосистем, якізалишатимуться у стані відносної рівноваги. При цьому сталість є характеристикоюпроцесу чи стану, який може зберігатися (підтримуватися) необмежено
Роби Г. Е. (Daly1990)	Розвиток, при якому зростання не перевищує несучої здатності (carrying capacity)навколишнього середовища. можна вважати соціально стійким
Інститут світовихресурсів (1996)	Розвиток, при якому природні ресурси, людство і фінанси управляються івикористовуються таким чином, щоби збільшити багатство і благоустрій людей без погіршення умів їх життєдіяльності у майбутньому
КомісіяБрундтланд(Акимова, 1998)	Така модель соціально - економічного розвитку, при якій досягається задоволенняжиттєвих потреб нинішнього покоління людей без того, щоб майбутні покоління булі позбавлені такої можливості через вичерпання природних ресурсів деградацію навколишнього середовища
Газізулін Н. Ф. (1992)	Еколого-економічна рівновага в суспільстві
Гузєв М. Н. (1997)	Форма соціально - економічного розвитку суспільства на базі постіндустріальної моделі господарювання і вільної творчої праці з урахуванням інтересів сучасного і майбутніх поколінь та спрямування на досягнення високого рівня якості природного середовища життєдіяльності людини
Возняк В. (1993)	Необхідність цілеспрямованих антропогенних змін природного середовища і соціального стану, які повинні допомогти суспільству подолати обмеженість біосферних умів його існування
Розенберг Г.Гелашвілі Д.,Краснощоков Г. (1996)	Допустимий розвиток, або розвиток, що не виснажує наявні ресурси або розвиток, який зберігає цілісність
Замятіна М. Ф. (1998)	Сукупність соціальних і структурних економічних перетворень, які оптимізуютьекономічні та соціальні блага, що знаходяться в розпорядженні суспільства без загрози потенційним чи аналогічним благам у майбутньому

Табл 1.2 «Сталий розвиток»: вітчизняна наукова думка[8,стор.170-172]

Концепція сталого розвитку України(1997)	Це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь
Данилишин Би. М.Шостак Л. Би.(1999)	Це така система відносин суспільного виробництва, при якій досягається оптимальнеспіввідношення між економічним ростом, нормалізацією якісного стану природногосередовища, ростом матеріальних і духовних потреб населення
Шевчук В. Я.(2001)	Процес гармонізації продуктивних сил, задоволення необхідних потреб усіх членівсуспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишньогосередовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей усіхпоколінь
Герасимчук З. В.(2002)	Процес забезпечення функціонування територіальної системи із заданими параметрами впевних умовах, протягом необхідного проміжку годині, що веде до гармонізації факторіввиробництва та підвищення якості життя сучасних і наступних поколінь за умовизбереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища
Прадун В. П.(2005)	Збалансований розвиток, тобто такий, що має збалансовану динамічну рівновагу міжкомпонентами інтегрованої екосистеми

1.2Засоби, методи та інструменти фінансування сталого розвитку