Із березня 1992 р. Китай відкрив зовнішньому світові 13 прикордонних міст: Хуньчунь (провінція Цзилінь), Суйфе-ньхе, Хейхе (пров. Хейлунцзян), Маньчжурій, Ерлянь-Хото (Внутрішня Монголія), Тачен, Боле, Інін (Сіньцзян-Уйгур-ський авт. р-н), Хекоу, Ваньдін, Жуйлі (пров. Юньнань), Пінсян та Дунеш (Гуансі-Чжуанський авт. р-н). Відповідно до постанов Держради, усі 13 відкритих прикордонних міст) мають право утворювати на своїй території зони прикордонного економічного співробітництва, де застосовується також пільгова політика, розроблена для приморських зон техніко-економічного освоєння.
Підсумовуючи все вище сказане хочу підкреслити наступне.
Китай є найбільшою країною світу за численністю населення і третьою за розмірами території. В останню чверть століття Китай показав надзвичайно високі темпи розвитку й стрімко наблизився до найпотужніших в економічному відношенні країн. Зростає його геополітична вага. Є підстави вважати, що вже в найближчі десятиліття Китай перетвориться на один з визначних факторів у розвитку світової економіки.
За розмірами ВВП, розрахованими за поточним курсом, Китай посідає сьоме місце у світі (991 млрд. дол. в 1999 р.); в розрахунку ж за паритетом купівельної спроможності валют (ПКС) він вже вийшов на друге місце після США (4 500 млрд. дол. у 2000 р.), на цілий трильйон доларів обігнавши Японію. За цією методикою розрахунку частка Китаю в світовому валовому продукті становила в 2000 р. 10% (США— 21%, Японія — 7%). За обсягом промислового виробництва Китай також посідає друге місце у світі після США, його частка становить 11,5%, а за обсягом сільськогосподарської продукції він випереджає всі країни світу - 24% (Індія - 11% , США - 7%)'.
Китай займає перше місце у світі за видобутком вугілля, виробництвом чорних металів, цементу, велосипедів, зерна (в тому числі рису), бавовни, м'яса, мінеральних добрив, бавовняних тканин, одягу, взуття, за поголів'ям свиней, виловом риби. Друге місце він посідає за виробництвом електроенергії, хімічних волокон, вовняних тканин. Третє — за виробництвом шовкових тканин, сої, вантажообротом залізничного транспорту. Китай також знаходиться серед лідерів за виробництвом металорізальних верстатів, устаткування для гірничошахтної та металургійної промисловості, локомотивів та вагонів, цукру, чаю.
Водночас Китай відрізняється поки що дуже низькими економічними показниками в розрахунку на душу населення. Розмір ВВП на душу населення становить лише 3571 дол. Виробітки ВВП на одного зайнятого"(за ПКС) — 10,2 тис. дол. (США — 83,3 тис, Японія — 57,4 тис, Росія — 19,5 тис), що є свідченням низької продуктивності праці.
За межею бідності проживає 10% населення Китаю або 126 млн. чол. Понад половину населення має душовий доход не більше 2 доларів на день.
Інтерес до Китаю з боку бізнесменів провідних країн активізується великою потенційною ємністю китайського ринку; за оцінкою фахівців, вона становить 300 млрд. доларів. Китай вже сьогодні притягує значну кількість прямих зарубіжних інвестицій.
Китай є сильною країною у військовому відношенні, має ядерну зброю, володіє потужним військово-промисловим комплексом. При цьому він не приєднався до жодного військового блоку, здійснює цілком самостійну зовнішню і внутрішню політику. Політичний авторитет Китаю досить високий і дедалі зростає. З 60-х років компартія й уряд Китаю намагаються сформувати й зміцнити образ держави як лідера "третього світу", тобто країн, що розвиваються. Проте зрозуміло, що Китай не належить до цієї групи країн ні в соціально-економічному відношенні (це країна з перехідною економікою), ні в політичному (бо це країна з комуністичним режимом). Втім, за класифікацією деяких міжнародних організацій Китай відносять саме до цієї групи; критерієм тут виступає низький показник ВВП на душу населення.
Авторитет Китаю серед країн, що розвиваються, в 60-х — 80-х роках ґрунтувався саме на його самостійності як потужної держави й умисному дистанціюванню від двох "наддержав" світу. Поширення політичного впливу Китаю на регіон Південно-Східної Азії сприяє також значна кількість етнічних китайців, що мешкають тут, так званих "хуацяо".
Уряд Китайської Народної Республіки офіційно вважає Тайвань своєю територію; формально це визнано майже всіма державами (в тому числі США) і міжнародним організаціями. Фактично ж Тайвань є самостійною державою зі своїм урядом й особливостями соціально-економічного устрою.
Особливий статусу складі Китаю має Сянган (Гонконг). До 1997 р. він був британською колонією, після чого був офіційно переданий до китайської юрисдикції. Сянгану надано високий ступінь самоврядування: право здійснювати адміністративне управління, законодавчу й судову діяльність, самостійну імміграційну й податкову політику. До 2047 р. Сянгану гарантується незмінність його соціально-економічного устрою. Це має важливе значення, оскільки економіка Сянгану розвивається на чисто капіталістичних засадах на відміну від соціалістичної економіки Китаю. Збереження особливого статусу Сянгану вигідне китайському уряду через надзвичайно глибоку зануреність цього невеличкого анклаву у світовий ринок. Як побачимо далі, Китай ще навіть до 1997 р. вдало використовував цей фактор у своїх інтересах.
Список використаної літератури
1. Погорлецкий А. И. Экономика зарубежных стран. — М., 2000. — С. 388.
2. Социально-зкономическая география зарубежного мира / Под ред. В. В. Вольского. — М., 2001. — С. 510.
3. Качан Є. П. " Економічна і соціальна географія зарубіжних країн. 1997р.
4. Тарасюк В. П. "Економічна географія східних країн" 1996р.
5. Пелепченко Р.Р. "Географія Китаю" 1998р.
6. Стрицюк А.П. "Китай" К. 1999р.
7. За матеріалами "Китай: факти і цифри. 2001" видавництва "Сіньсін
8. У Сяоцю. «Китай привык опирать только на собственные силы». Газета «Республика», №242 от 02.10.1998 г.
9. Тажельдинов К. «Экономика Китая. Современные аспекты», «Альдыз», 1997 г.
10. Юксаков В. «Лидеры мировой экономики». «Знание», М., 1998 г.
11. «Тайна китайского экономического чуда». Бюллетень по проблемам экономической и социальной политики от 25.01.1999 г.
12. Борисов В., Фарамазян Р., “Военная экономика: реструктуризация продолжается”. // Мировая экономика и международные отношения. - 1999г. - №8.
13. Толкачев С., Лазинцев Ю., “Международная интеграция российского ВПК”. // ж. Мировая экономика и международные отношения. - 1997г. - №3.
14. Толкачев С.А., “Российские и западные оборонные компании на рынках высокотехнологичной продукции”. // США: экономика, политика, идеология. - 1998г. - №9.
15. Шкуропат А.В. Международные экономические отношения).М, 1994.
16. Экономика зарубежных стран: капиталистические и развивающиеся страны. М.: Высшая школа, 1999.
17. Мировая экономика. / Под ред. В.К.Ломакина. М.: издательский центр “Анкил”, 2002г.
18. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения. М.: Финансы и статистика. 1996.
Китайська Народна Республіка: коротка характеристика
| Площа території | 9,6 млн. кв.км. |
| Населення (2001 р.). | 1273 млн. чол. |
| Столиця.. ВВП (за ПКС, 2000 р.). 4500 млрд. дол. | Пекін |
| ВВП надушу населення (за ПКС, 2000 р.) | 3571 дол. |
| ВВП (за поточним курсом, 1999 р.) | 991млрд.дол. |
| ВВП на душу населення (за поточним курсом, 1999 р.) | 787 дол. |
| Експорт (2000 р.) | 232 млрд. дол |
| Імпорт (2000 р.) | 197 млрд. дол |
| Численність робочої сили (1998 р.) | 700 млн. чол. |
| Рівень безробіття (2000 р.) | 10% |
| Зовнішній борг (2000 р.)...... | 162 млрд. дол |
| Національна валюта. | юань |
| Курс юаня до долара. | 8,3 :1 |
[1]Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова и М.Н. Осьмовой. — С. 344.
[2]Мировая зкономика. Зкономика зарубежньїх стран / Под ред. В. П. Колесова и М.Н. Осьмовой. — С. 345.
[3]Розбіжності у темпах ВВП порівняно з попередньою таблицею пов'язані з різними методами розрахунку