Модель пояснення коливань, яка враховує зміни і з боку попиту, і з боку пропозиції, зветься моделлю “реального економічного циклу”. Вона є зразком неокласичних моделей і пояснює збільшення пропозиції (випуску) технологічними змінами І збільшення загального попиту через зростання попиту на продукцію нових технологій та збільшення державних витрат. До чинників, що впливають на пропозицію праці, належать заробітна плата і ставка процента. Людина, приймаючи рішення про те, працювати чи ні. Враховує не лише рівень заробітної плати, а й те, що гроші, отримані нею раніше і покладені в банк, можуть давати доход у вигляді процента. Отже, чим вища ставка процента, тим пропозиція праці більша. Реальна пропозиція та попит у цій моделі є такими, що залежать від величини ставки процента. Цим модель “реального економічного циклу” нагадує модель IS-LM. Відмінність полягає в тому, що вплив ставки процента на випуск опосередкований ринком праці.
Антикризова (кон’юнктурна) політика держави направлена на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз. Двома основними періодами, які повинні знаходитись під особливим контролем у цьому зв’язку, є періоди депресії і буму. Характерними рисами депресії являються:скорочення виробничих інвестицій, збільшення запасів, скорочення попиту на робочу силу. Різке падіння норми чистого прибутку, падіння обсягу продажу, скорочення кількості нових замовлень, скорочення попиту на кредитні ресурси. Характерними рисами пожвавлення є: перехід до стійкого розширення виробництва, зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (машини, устаткування), зростання попиту на сировину, зростання попиту на робочу силу, зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особистого споживання. Характерні риси економічного буму: значний приріст виробничих інвестицій, скорочення запасів, різке зростання попиту на робочу силу, значний приріст загального рівня цін.
Найважливішими заходами антикризової політики є:
а) в періоди бумів
- грошово-кредитна політика: збільшення облікової ставки, продаж державних цінних паперів на відкритому ринку, підвищення норми обов’язкових банківських резервів; фіскальна політика: скорочення витрат держбюджету, збільшення податкових ставок; політика заробітної плати і тарифів:зниження заробітної плати;політика державних інвестицій: скорочення державного будівництва.
б) в періоди депресії:
- грошово-кредитна політика:зниження облікової ставки, купівля державних цінних паперів на відкритому ринку, зниження норми обов’язкових банківських резервів; фіскальна політика:додаткові витрати держбюджету, зменшення податкових ставок; політика заробітної плати і тарифів: зростання заробітної плати; політика державних інвестицій: прискорення виконання інвестиційних програм.
Інфляція
Другою формою відхилення від ринкової рівноваги на макрорівні є інфляція. Вона виступає однією з негативних ринку, тому боротьба з надмірною інфляцією виступає важливою функцією держави. В темі розглядаються суть інфляції, її види, причини та основні антиінфляційні заходи уряду. При вивченні теми слід звернути увагу на такі моменти:
Під інфляцією розуміють загальне підвищення цін. Якщо, наприклад, ціни зростають на окремі товари, то це ще не інфляція. Адже останнє може бути викликане поліпшенням якості товару, а отже, і зростанням вартості. Інфляція означає таке підвищення цін, яке супроводжується знеціненням грошей. Низька і порівняно стабільна інфляція не викликає серйозних проблем. Труднощі виникають, коли інфляція висока і одночасно - мінлива. Крім усього іншого, це означає, що швидко міняються відносні ціни - тобто співвідношення цін на різні товари. Темп інфляції вимірюється з допомогою індексів цін (Див. Тема 2, пункт) Для цього слід відняти індекс цін минулого року від індексу цін поточного року, розділити цю різницю на індекс минулого року, а тоді помножити на 100.
На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індексу споживчих цін. Останній обумовлює середню вартість ринкового “кошика” споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари та послуги, що купуються типовим домашнім господарством повсякденного життя.
Основними причинами інфляції виступають:
-грошова емісія, незабезпечена товарною масою;
-кредитна емісія;
-криза валютно-фінансової системи;
-зростання бюджетного дефіциту та державного боргу;
-мілітаризація економіки, оскільки вона є причиною збільшення видатків бюджету, додаткового поглинання матеріальних трудових ресурсів, а отже вилучення їх із сфери виробництва споживчих товарів; збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості
-державна монополія;
-монополізм підприємств;
-диспропорції у народному господарстві;
-механізм оподаткування - при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів виробництва;
-інфляція цінової надбавки-підвищення цін з метою компенсувати майбутні збитки, можливі в результаті організаційної перебудови економіки.
Серед видів інфляції виділяють: помірну інфляцію, яка характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік); галопуючу інфляцію (від 10 до 200% в рік); гіперінфляцію (до 1000% на рік і більше). Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності, Для країн, які залежать від зовнішньої торгівлі, існує загроза імпортованої інфляції Вона виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умови твердого валютного курсу. Окремо виділяють стагфляцію - тобто інфляцію, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття)
До типів інфляції відносяться: відкрита інфляція, яка характеризується постійним підвищенням цін;дією механізму адаптивних інфляційних очікувань та подавлена інфляція, характерними рисами якої є тимчасове замороження цін та доходів, встановлення граничних цін на продукцію, тотальний адміністративний контроль за цінами.
Формами відкритої інфляції є інфляція попиту (demand-puli inflation), інфляція витрат(пропозиції) яку ще іноді називають “шоком пропозиції” (supli-shok inflation, або cost push inflation), структурна інфляція. Особливий інтерес для українського читача становить така особлива форма інфляції як інфляція, пов’язана із спадом виробництва. Для ілюстрації механізму інфляції доцільно скористатися моделлю рівноваги AS-AD, маючи на увазі такі вихідні положення:
а) інфляція - це порушення рівноваги, що відбувається внаслідок зміщень кривих AD та AS;
б) причиною зрушень лінії AD можуть бути раптові зміни кожного з компонентів сукупних витрат-C, I, G а також зміни в кількості грошей, що перебувають в обігу;
в)необхідно розрізняти довгострокову пропозицію, крива якої є вертикальна пряма, і короткострокову пропозицію з класичною кривою пропозиції;
г)зрушення в обсягах виробництва, спричинені зміщеннями кривих AD та AS, є тимчасовими, Економіка тяжіє до виробництва на рівні своїх потенційних можливостей.
Моделювання інфляції попиту ґрунтується на правосторонньому зміщенні кривої AD, що є адекватним збільшенню сукупного попиту. Причинами цих змін можуть бути збільшення державних витрат, зменшення податків та збільшення кількості грошей в обігу, Під впливом таких детермінантів сукупного попиту крива AD зміщується вправо і вверх, що викличе підвищення рівня цін та зростання обсягу виробництва. Однак це ще не інфляція, так як зростання цін супроводжується збільшенням обсягів виробництва. З часом зростання цін на засоби виробництва починає наздоганяти зростання цін на продукцію кінцевого виробництва. Включається детермінанта сукупної пропозиції, крива AS зміщується вліво, обсяг виробництва повертається до свого попереднього рівня, а загальний рівень ще більше зростає. Як наслідок, має місце збільшення цін при незмінних обсягах виробництва, тобто дійсно проявляється інфляція.
Моделювання інфляції витрат (пропозиції) ґрунтується на лівосторонньому зміщенні кривої пропозиції AS, що є адекватним зменшенню пропозиції. Це відбувається під впливом очікування збільшення витрат виробництва. Такі зміни називають “шоком пропозиції”. Підвищення цін на елементи виробничих ресурсів може статись і через неврожай, стихійне лихо, різке підвищення заробітної плати під тиском профспілок. Раптове підвищення цін на ресурси зміщують криву AS вліво і вверх, ціни підвищуються, обсяг виробництва зменшується. Однак на такому обсязі виробництва економіка довго не може існувати. Під впливом, наприклад бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики в країні забезпечується зростання сукупного попиту, крива AD зміщується вправо і вверх, обсяг виробництва повертається на попередній рівень, а ціни ще більше зростають. Маємо попередній варіант зростання цін при незмінному обсязі виробництва, тобто інфляцію.
Інфляцію попиту можна пояснити з позиції монетаризму та з позиції кейнсіанства. З точки зору монетаризму користуються висловом М. Фрідмана:” інфляція скрізь і завжди є монетарним явищем”, тобто інфляція виключно явище пропозиції грошей. Це випливає з монетаристської формули: MV = PY, з якої можна одержати формулу рівня цін.