Смекни!
smekni.com

Формування ефективних інститутів в умовах трансформаційної економіки (стр. 8 из 15)

С. Фадда вважає, що для оцінки ступеня інституціональних змін варто використати показники низького рівня продуктивності, обмеженості розвитку промислової й ринкової бази, відсутності тісних економічних зв’язків між підприємствами, фінансової слабості, технологічної й організаційної відсталості.

Ступінь розвитку інституціональної системи в країнах з перехідною економікою може бути охарактеризована з урахуванням використання перерахованих показників. Зниження рівня продуктивності, нерозвиненість ринкового механізму, розрив економічних зв’язків, як результат відставання в розробці й застосуванні новітніх технологій у виробництві, є визначальними факторами, типовими для даної інституціональної системи. На зниження інвестиційної привабливості в країнах, що розвиваються, впливає відсутність історичних традицій у функціонуванні ринкових відносин, які визначають правила й норми поводження економічних суб’єктів.

В Україні на рівні держави відсутній механізм регулювання потоків ресурсів, товарів і послуг. Держава не забезпечує ефективне функціонування цілісної економічної системи. Нормативні акти й закони в такому суспільстві не виконують функцій контролю поводження підприємця. Відсутність нових двосторонніх міжнародних угод сприяє існуванню правової нестабільності. Часті зміни урядів ведуть до втрати впевненості, стабільності при прийнятті рішень іноземними інвесторами.

У рамках нової економічної історії предметом вивчення виявляються не що тільки змінюються інституціональні угоди (механізми керування угодами), але й інституціональне середовище. Джерело ж таких змін — ріст населення, зрушення в технології (у результаті нагромадження знань) і перевагах (система цінностей), нагромадження знань. З погляду аналізу змін в інституціональному середовищі даний напрямок близько до конституційної економічної теорії (Д. Бьюкенен). Для пояснення інституціональних змін у рамках єдиної системи координат Д. Бромли запропонував виділити два типи трансакцій: товарні й інституціональні. Таким чином, інституціональна структура в моделі виявляється не тільки обмеженням у процесі вибору й обміну, але і їхнім результатом. При цьому структурні зрушення в економічній системі можна інтерпретувати як кошти економії на трансакціонних витратах.

У рамках економічної теорії трансакціонних витрат акцент зроблений на визначенні характеристик поводження (обмежена раціональність, опортунізм). Виділені особливості поводження разом з характеристиками того або іншого активу (ступінь його специфічності) дозволяють досліджувати альтернативні форми інституціональних угод (ринок, гібрид, ієрархія) і процес заміщення на межі однієї форми інституціональної угоди іншої, як це пропонував Р. Коуз. Сам процес заміщення визначається змінами в інституціональному середовищі, що приймають форму "параметричних зрушень".

Зрушення в параметрах означають зміни в основних правилах гри. Мова йде, наприклад, про зміни в системі ціноутворення, оподатковування, антимонопольного або митного регулювання, введення нових правил ліцензування, реєстрації підприємств і т.п. Зрушення в параметрах впливають на порівняльну ефективність альтернативних інституціональних угод, змінюючи структуру трансакцій в економіці в результаті відбору й адаптації інституціональних структур й організацій. Зокрема, зниження податкового тягаря за умови наявності гарантій стабільності нового податкового режиму, за інших рівних умов створює стимули до більше активного використання легальних (нетіньових) ринкових трансакцій. Даний вплив опосередковано, оскільки насамперед змінюються витрати ресурсів на використання існуючих інститутів і створення нових, тобто трансакціонні витрати. Однак у цьому випадку зміни в інституціональному середовищі розглядаються як екзогенні.

Структурні зрушення в секторальній структурі економіки в усім світі мають тенденцію до збільшення трансакціонного сектора. Це обумовлено впливом трьох основних факторів:

1. Розвиток матеріальної інфраструктури економіки (транспорту, зв’язку) визначило ріст трансакцій в економіці, що привело до зростання витрат супроводу договірних (контрактних) відносин;

2. Технологічні зміни в одній галузі можуть привести до росту граничного продукту трансакціонних ресурсів в іншій галузі й відповідно до зниження середніх трансакціонних витрат;

3. Зрушення в політичній системі (зміна системи правил для виробництва правил) приводять до зниження трансакціонних витрат перерозподілу прав власності.

Саме структура й динаміка трансакціонних витрат разом з технологією визначають форми організації господарської діяльності, зміст і характер реальних трансакцій. Дана обставина дає можливість сформулювати гіпотезу, відповідно до якої не тільки технологія, але й інститути є джерелом економічного росту. Це дозволяє відповідним чином інтерпретувати отримані дані щодо динаміки трансакціонного сектора економіки й зробити висновок про те, що інвестиції в нові інститути аналогічні інвестиціям у нові технології. Разом з тим, з огляду на, що до складу інституціональної структури входять неформальні правила, можна зробити висновок про ступінь "керованості" темпами економічного росту.

В. В. Дементьєв уважає, що інституціональні зміни відбуваються під впливом " зрушення влади" в економічній системі, а інституціональна структура є джерелом влади. Вплив на економіку "зсува влади" (відхилення від рівноважного стану влади) проявляється, по-перше, в "зсуву витрат" альтернативних варіантів економічного поводження, що приводить до зростання витрат ефективного й скороченню витрат неефективної поведінки.

По-друге, "зсув витрат" у результаті недостатнього або надлишкового порядку влади спричиняє зміна обмежень вибору й, як результат, "зсув мотивації" економічних агентів.

По-третє, зрушення мотивації впливає на зміну структури й форм доходів економічних агентів у порівнянні з ефективним станом економічної системи.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1) У найбільш загальному плані трансакціонні витрати визначають напрямок структурних зрушень в інституціональній структурі економіки. При цьому їхній розподіл в економіці стимулює або перешкоджає здійсненню тієї або іншої економічної діяльності. Оскільки функцію мотивації економічної діяльності в тій або іншій галузі здійснюють інститути, те саме вони визначають структуру трансакціонних витрат.

2) Інституціональні зрушення в економіці визначаються зрушеннями в системі власності, а не вектором цін і кількостей ресурсів в економічній системі, які перетерплюють незначні зміни й в остаточному підсумку не впливають на інституціональну рівновагу.

3) Технологічні й інституціональні зрушення в економічній системі можуть виступати джерелом економічної росту, а капіталовкладення в інституціональні перетворення можуть розглядатися як інвестиції в науково-технічний прогрес.

Дослідження в теорії інституціонализма стосовно до транзитивних економік перебувають у стадії свого становлення. Інституціональна основа перехідного суспільства слабко структурована й мало вивчена. У зв’язку із цим перспективи подальших досліджень будуть укладатися в обґрунтуванні факторів, закономірностей й інституціонального механізму структурних зрушень в економіці в парадигмі нового напрямку економічної теорії – інституціональної архітектоніки.

2.2 Становлення ефективного інституту власності

Власність - джерело більшості воєн на землі за час існування людства. Неефективні відносини власності - камінь спотикання на шляху українських економічних реформ. Причина цьому - помилкове представлення українських політиків і, в першу чергу, населення про власність.

Згідно точці зору західних теоретиків, витікаючій з постулату, про те, що приватна власність - вічна категорія і на вічні часи краща з можливих. Тому вони вважають за можливе реформування тільки організаційних і управлінських відносин економічної системи. Але в реальному житті опиняється, що саме ці відносини є передумовами зміни відносин власності, завдяки чому приватна власність непомітно для реформаторів поступово міняє свій зміст, залишаючи до пори незмінним стара назва[26.c.34].

Відбувається еволюційний процес трансформації відносин приватної і суспільної власності в суспільстві і формування ефективних корпоративних відносин власності.

Всі знають, що атом може бути використаний як творча і як руйнівна сила. Але мало хто знає, що корпорація або корпоративні відносини також можуть ефективно розвивати або руйнівно діяти на процеси соціально-економічного розвитку територій і регіонів, а отже, на зниження або підвищення рівня життя їх населення.

Якщо корпорація функціонує за принципом "за рахунок інших", і використовується для витягання особистої вигоди без якої-небудь на те відповідальності, то - це руйнівна сила. А якщо корпоративні відносини базуються на принципі "разом з іншими", то вони сприяють ефективному соціальному і економічному розвитку територій і регіонів. І як наслідок - підвищенню рівня життя людей. Використовуючи принципи "жити в достатку разом з іншими" і "стати багатим або дуже багатим, або супербагатим, але відповідно до своїх здібностей і професійною затребуваність суспільством" в Україні можна і потрібно створити корпоративні умови, при яких у нас ніколи не буде верств населення, що мають потребу: голодних, жебраків і що бідно живуть