Цілі приватизації в постсоціалістичних країнах можна узагальнити так:
- подолання монополізму державної власності та відтворення конкурентного середовища;
- зменшення частки державної власності в національному багатстві країни;
- усунення знеособлення власності.
Формування господарського ставлення до засобів виробництва дасть змогу їхньому власнику піклуватися не тільки про високий поточний результат використання засобів виробництва, а й про їх ефективне самовідтворення.
У країнах з розвиненою ринковою економікою, де процеси приватизації набули особливо широкого розмаху у 80-х роках XX ст., мета була дещо іншою. Вона стала інструментом економічної політики, спрямованої на зміну структури прав власності та перебудови системи відносин між державою, ринком та суспільством. Ця перебудова була багатоплановою і передбачала такі заходи, як скорочення бюджетних асигнувань до державного сектору економіки, лібералізація фінансових ринків, послаблення контролю за цінами, введення нових форм управління державними підприємствами, а також повна або часткова їх приватизація.
Приватизація в країнах Заходу — це ідеологічні, прагматичні та популістські цілі.
1. Державний сектор став дуже громіздким і приватний бізнес спроможний вирішувати господарські завдання ефективніше, ніж державні підприємства.
2. Приватизація дасть поштовх стагнуючій економіці, особливо в країнах, що переживали глибокі структурні зрушення.
3. Зміцнення позиції правлячих кіл передбачало використання приватизації як засіб підвищення благополуччя нації за рахунок надання працівникам підприємств права купувати акції за зниженими цінами.
Наслідки такої політики неоднозначні. Країни, у яких державний сектор був досить значним, зіштовхнулись з серйозними економічними труднощами.
Досягнення основних цілей роздержавлення і приватизації в Україні — сумісно-роздільного привласнення у створеній багатоукладній соціально орієнтованій економіці потребувало дотримання певних принципів її формування та реалізації.
1. Забезпечення кожному громадянину України однакового доступу до об'єктів приватизації та необмеженого вибору сфер приватизації.
2. Охоплення цим процесом усіх сфер економіки з урахуванням інтересів усіх об'єктів, у тому числі трудових колективів і окремих громадян.
3. Використання усіх форм власності, виходячи з економічної доцільності, а не будь-яких інших критеріїв. Жодна форма не може абсолютизуватися.
4. У власності держави має залишатися майно, необхідне для виконання нею своїх функцій.
Роздержавлення і приватизація мають здійснюватися під громадським контролем, з широким інформуванням населення.
Дотримання цих принципів мало не тільки забезпечити можливість кожному громадянину України володіти засобами виробництва, свободу господарської діяльності для різноманітних форм власності, в тому числі оновленої державної, а й виключити такі небажані явища, як псевдоприватизацію.
Отже, роздержавлення економіки —докорінне питання перетворення власності, розв'язання якого дасть можливість ліквідувати монопольне становище держави та її відомств, створить умови для розвитку різноманітних форм власності: перетвореної державної власності, акціонерної, кооперативної, приватної та інших, зробить кожного працівника, трудовий колектив справжнім суб'єктом відносин власності.
Це стало головною метою економічної політики на початковому етапі. Вона мала забезпечити рівноправність усіх форм власності, створити необхідні передумови для розвитку ринкових відносин, замінити трудову і підприємницьку мотивацію зростання ефективності виробництва.
2.2 Нормативне регулювання процесів роздержавлення та приватизації підприємства.
Правові, економічні та організаційні основи роздержавлення і приватизації майна державних підприємств в Україні визначено Законами України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)», «Про приватизаційні папери» (всі — 1992 р.), «Про особливості приватизації майна в АПК» (1996 р.), Державною програмою приватизації, постановами та декретами Кабінету Міністрів України тощо.
Щорічно Верховна Рада України затверджує Державну програму приватизації, яку подає на розгляд Кабінет Міністрів України. У цій програмі визначаються основні цілі, пріоритети, засоби і порядок приватизації державного і відчуження комунального майна, групи об’єктів, які підлягають приватизації, завдання по обсягах приватизації майна, що знаходиться в державній власності, і державного майна, що належить Автономній Республіці Крим, умови, що необхідно створити для виконання Програми, і необхідні для цього організаційні заходи.
Вищезазначена програма складається з трьох частин.
У першій частині “Пріоритети та умови проведення приватизації” визначаються об’єкти приватизації, способи приватизації для різних груп об’єктів, порядок випуску та обігу приватизаційних сертифікатів, умови участі іноземних інвесторів у приватизації, умови, що сприяють процесу приватизації, вимоги до республіканської (Республіки Крим) та місцевих програм приватизації.
У другій частині “Завдання та прогнози щодо зміни структури власності” обґрунтовуються форми власності та подається прогноз динаміки їх структури, завдання щодо приватизації, прогноз надходження грошових коштів та нормативи їх розподілу.
У третій частині “Заходи щодо організації процесу приватизації” передбачаються законодавче, нормативне та методичне забезпечення приватизації, створення мережі державних органів приватизації, сприяння створенню інфраструктури приватизації, інформаційне, науково-дослідне, кадрове та фінансове забезпечення.
Державна програма приватизації розробляється відповідно до концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”. Законодавство України передбачає. що першочерговій приватизації підлягають об'єкти, які найбільше впливають на розвиток споживчого ринку, а також ті, що нині стримують стабілізацію державного бюджету, гальмують економічний розвиток України, формування її ринкової економіки. Це підприємства оптової і роздрібної торгівлі, житлово-комунального господарства, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, деревообробної, легкої промисловості, збиткові підприємства всіх галузей, законсервовані об’єкти й об’єкти незавершеного будівництва, строки введення яких вже минули, підприємства матеріально-технічного постачання. Однак реалізація Програми відбувається дуже повільно. Так, перший невеликий аукціон продажу державного майна відбувся у Львові лише через рік після прийняття програми.
2.3 Функціонування підприємства в складних умовах роздержавлення та приватизації.
Аналізуючи ПМНВВП “Контингент” можна стверджувати, що діяльність даного підприємства не є фінансово стабільною. За даними таблиці 1 розглянемо більш детально показники, які характеризують фінансовий стан за 2002-2003рр. підприємства, що досліджується.
Аналіз ліквідності ПМНВВП “Контингент” здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів):
1. Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань. Збільшення цього показника свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства. Згідно таблиці 1 даний показник має дуже високе значення, хоча і помітним є його зниження від 30,3 у 2002 році до 14,7 у 2003 році. Тут може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів при дуже низькому рівні позикового капіталу, тому що за рахунок власних коштів розширювати виробництво, основні фонди, модернізувати і удосконалювати технології практично не можливо бо, як бачимо, значна частка прибутку іде на забезпечення поточної діяльності підприємства.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів до поточних зобов'язань підприємства. відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторам. В обох роках даний показник є в межах норми, що свідчить про можливість підприємства за останні два роки сплачувати поточні зобов'язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Даний коефіцієнт мав позитивне, хоча і невелике значення і помітна тенденція до його збільшення від 0,25 у 2002 році до 0,43 у 2003 році.
Таблиця 1
Показники фінансової стабільності ПМНВВП “Контингент” за 2002-2003рр.
| № з/п | Показники | 2002 рік | 2003 рік | Нормативне значення | Відхилення | ||||||||
| 2002 р. від нормативного значення | 2003 р. від нормативного значення | 2003 р. від 2002 р. | |||||||||||
| 1 . Аналіз ліквідності підприємства | |||||||||||||
| 1.1 | Коефіцієнт покриття | 30,3 | 14,7 | >1,0 | 29,3 | 13,7 | 25,6 | ||||||
| 1.2 | Коефіцієнт швидкої ліквідності | 0,7 | 0,6 | 0,6-0,8 | 0 | -0,1 | -0,1 | ||||||
| 1.3 | Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,25 | 0,43 | >0 | 0,25 | 0,43 | +0,18 | ||||||
| 1.4 | Чистий оборотний капітал (тис. грн.) | 322,7 | 338,2 | >0 | 322,7 | 338,2 | 15,5 | ||||||
| 2. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства | |||||||||||||
| 2.1~ | Коефіцієнт платоспроможності (автономії) | 0,98 | 0,96 | >0,5 | 0,48 | 0,46 | -0,02 | ||||||
| 2.2 | Коефіцієнт фінансування | 0,03 | 0,05 | <1,0 | -0,97 | -0,95 | -0,02 | ||||||
| 2.3 | Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами | 29,3 | 13,7 | >0,1 | 29,2 | 13,6 | -15,6 | ||||||
| 2.4 | Коефіцієнт маневреності власного капіталу | 0,74 | 0,63 | >0 | 0,74 | 0,63 | -0,11 | ||||||
| 3. Аналіз ділової активності підприємства | |||||||||||||
| 3.1 | Коефіцієнт оборотності активів | 0,37 | 0,52 | >0 | 0,37 | 0,52 | 0,15 | ||||||
| 3.2 | Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) | 1,2 | 1,25 | >0 | 1,2 | 1,25 | 0,05 | ||||||
| 3.3 | Коефіцієнт оборотності власного капіталу | 0,38 | 0,55 | >0 | 0,38 | 0,55 | 0,17 | ||||||
| 4. Аналіз рентабельності підприємства | |||||||||||||
| 4.1 | Коефіцієнт рентабельності активів | 0,02 | 0,04 | >0 | 0,02 | 0,09 | 0,07 | ||||||
| 4.2 | Коефіцієнт рентабельності власного капіталу | 0,02 | 0,1 | >0 | 0,02 | 0,1 | 0,08 | ||||||
| 4.3 | Коефіцієнт рентабельності діяльності | 0,07 | 0,18 | >0 | 0,07 | 0,18 | 0,4 | ||||||
4. Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. З огляду на невелику суму поточних зобов’язань на підприємстві даний показник є досить, великим, що характеризує спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.