1) господарські організації - юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані як підприємці;
Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Специфічними ознаками суб'єктів господарського права є: а) їх певна організаційно-правова форма, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність (підприємство, установа, організація); б) наявність юридично відокремленого та закріпленого за ними майна у формі основних фондів, обігових коштів тощо; в) наявність господарської правосуб'єктності, що включає господарську право- та дієздатність.
Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання.
Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, його статут (положення). В установчих документах мають бути зазначені найменування суб'єкта, мета та предмет його діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації тощо.
У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління його діяльністю та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови його діяльності, передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Статут суб'єкта господарювання має містити відомості про: його -найменування, мету та предмет діяльності; розмір і порядок утворення } статутного та інших фондів; порядок розподілу прибутків і збитків; органи управління та контролю, їх компетенцію; умови його реорганізації та ліквідації; інші відомості, пов'язані з особливостями його організаційної форми.
Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.
Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) чи його представниками відповідно до закону.
"^Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом, за умови подання таких документів: 1) рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи; 2) установчих документів, передбачених законом для відповідного виду юридичних осіб; 3) рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію суб'єктів господарювання; 4) довідки про сплату засновниками внеску до статутного фонду в розмірі, встановленому законом; 5) реєстраційної картки; 6) довідки, що засвідчує сплату коштів за реєстрацію.
Державна реєстрація здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання відповідних документів. Орган, що реєструє, зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію.
На печатках і штампах суб'єкта господарювання має зазначатись ідентифікаційний код, за яким його включено до реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.
За державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності встановлено такі розміри плати: а) за реєстрацію (перереєстрацію) сплачується реєстраційний збір: для громадян-підприємців -1,5, для юридичних осіб - 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б) за прискорену (протягом одного дня) реєстрацію - у потрійному розмірі реєстраційного збору.
Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду у випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації позбавляє права на підприємницьку діяльність, а підприємство - і статусу юридичної особи та є підставою для здійснення заходів щодо його ліквідації.
Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника чи інших осіб (засновників суб'єкта чи їх правонаступників), а також за рішенням суду.
1.4 Організаційно-технічна діяльність підприємства.
Приватне наукове виробничо-впроваджувальне підприємство "Контингент" створене на основі підприємницької ініціативи громадян Кравця Леоніда Мойсейовича та Ісаковського Олександра Миколайовича згідно з Законом України ”Про господарські товариства”, Господарського Кодексу та зареєстроване рішенням Виконкому Ленінської районної Ради від 20 листопада 1991р. №319 в цілях задоволення суспільних потреб в продукції, послугах (роботах), реалізації на основі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів засновників і членів трудового колективу.
Підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування, діє на принципах самоуправління, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в національній валюті та валютний рахунок в банківських установах України, круглу печатку та штамп зі своїм повним найменуванням, знак для товарів, послуг, інші реквізити.
Підприємство діє на принципах повного госпрозрахунку,: самофінансування і самоокупності за рахунок власних і позикових коштів. Згідно Статуту, основними цілями і напрямами діяльності підприємства “Контингент” є:
- проведення науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт, впровадження і супроводження науково-технічних розробок в галузях народного господарства;
- виробництво і реалізація промислових товарів: електронних пристроїв, побутової техніки, товарів народного вжитку;
- будівництво та виготовлення будівельних матеріалів;
- здійснення комерційної діяльності, проведення торгово-закупівельних операцій;
- інше.
Виконавчим директором підприємства є Кравець Леонід Мойсейович. На виробництві задіяно 65 чоловік, в тому числі виробничий та адміністративно-управлінський персонал. Статутний капітал підприємства становить 100 тис. грн.
ІІ. Особливості роздержавлення і приватизації підприємств в умовах ринкових відносин
2.1 Сутність роздержавлення та приватизації сучасних підприємств.
Поняття «роздержавлення» і «приватизація» власності взаємопов'язані, але не тотожні.
Одержавлення означає, по-перше, активне і всезростаюче втручання держави в економіку; по-друге, зростання державного сектору економіки і згортання недержавних форм власності та господарювання; по-третє, посилення державного споживання, контролю, регулювання тощо.
Отже, роздержавлення, на противагу одержавленню, має відображати комплекс заходів, спрямованих на перетворення відносин власності, усунення монополії держави на власність, відтворення плюралізму форм привласнення і утворення багатоукладної економіки, посилення процесів її саморегулювання.
У постсоціалістичних країнах приватизація є однією з головних форм роздержавлення власності. Вона має як спільні риси з аналогічними процесами в західних країнах, так і певну специфіку. Є відмінності між метою приватизації, її формами у країнах з традиційним розвитком та інверсійним. Розглянемо це детальніше.
Термін «приватизація» дуже місткий. Він охоплює приватну, особисту, а також трудову і нетрудову приватну власність. Зазначимо, що вони не тільки розрізняються, а й мають багато спільного, можуть в умовах ринкової економіки перетворюватися одна в одну. Так, особливістю нетрудової приватної власності є те, що власник засобів виробництва може сам працювати і одержувати доход у певній формі. Отже, у цьому разі працівник і власник — дві різні особи, які реалізують свої інтереси. Один використовує свій капітал, другий — свою здатність до праці. Якщо ж власник засобів виробництва їх використовує сам, не наймаючи робочої сили, тобто є і власником, і працівником, то це трудова приватна власність. Характерною ознакою особистої власності є те, що її об'єктом стають блага, які задовольняють особисті та сімейні потреби.
У процесі формування і розвитку ринкових відносин формуються різні форми власності, в тому числі приватної, а отже, відтворюється особиста, трудова і нетрудова приватна власність за рахунок інших її видів. Приватизацію слід розуміти як перетворення державної ( а також колективної) власності на приватну.
Іноді приватизацію трактують як денаціоналізацію. Певною мірою це так. Водночас ці поняття не тотожні, хоча між ними є і спільне. Денаціоналізація не завжди означає перетворення державної власності на приватну. Вона може перетворити державну власність і на різні форми колективної власності.
Приватизація — важлива, але не єдина складова процесуроздержавлення. Якщо роздержавлення може супроводжуватись як зміною форм власності державної на недержавну, так і зміною лише форм використання державної власності, то приватизація характеризується переходом від державної до приватної (індивідуальної чи групової).