Страхові послуги в майновому страхуванні (стр. 8 из 12)

Якщо в договорі страхування кошти транспорту страхова сума встановлена нижче страхової вартості, то страховик відшкодовує страхувальникові (вигодоотримувачу) частину збитків, пропорційну відношенню страхової суми до страхової вартості.

Витрати страхувальника, зроблені з метою зменшення збитків від страхового випадку відповідно до вказівок страховика або через необхідність порятунку транспортного засобу (включаючи перевезений вантаж і/або пасажирів), також повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо міри виявилися безуспішними.

Розмір відшкодування таких витрат пропорційний відношенню страхової суми до страхової вартості незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх може перевищити страхову суму.

Багатовікова практика розвитку морського страхування виробила свої позначення понять збитків від страхових випадків.

Зокрема, розрізняються поняття «загальної» і «приватної» аварії.

Під загальною аварією розуміються збитки, понесені внаслідок навмисно й розумно зроблених витрат або пожертвувань (чим-небудь) з метою порятунку судна й вантажу від небезпечної, надзвичайної події.

До таких подій, наприклад, ставляться:

• посадка судна на мілину й необхідність рятування від частини вантажу для порятунку судна;

• змушений захід судна в притулок-притулкові-притулку-порт-притулок у випадку небезпечного шторму, урагану;

• буксирування судна при втраті ними ходових можливостей;

• перевантаження вантажу на інше судно та ін..

Збитки від загальної аварії розподіляються між власниками судна, вантажу й фрахту пропорційно їх вартості.

Вивчення обставин, причин і наслідків загальної аварії здійснює фахівець-диспашер.

Диспашер виконує розрахунки збитків загальної аварії й розподіл їх між власниками судна, вантажу й фрахту,

Збитки від ушкодження або загибелі (знищення), втрати (викрадення) або пропажі транспортного засобу (водного судна) без звістки, що виникли як результат тих або інших подій, зазначених у таблиці, є приватною аварією.

Страхове відшкодування виплачується страхувальникові транспортного засобу страховою організацією при страховому випадку відповідно до наслідків, розмірів збитків, страхової суми, франшизи і виду відповідальності страховика.

Загальний розмір страхового відшкодування для всіх, власне кажучи, видів відповідальності страховика за страхуванням транспортного засобу може визначатися за формулою

В = (В– Ф + Р)

S/Cо ,

де В - розмір збитку, завданого страхувальникові в результаті страхового випадку із транспортним засобом при тому або іншому виді відповідальності страховика;

Ф – установлена договором страхування транспортного засобу сума

безумовної франшизи;

Р – витрати страхувальника (вигодоотримувача)щодо зменщення збитків при настанні страхового випадку, зроблені через необхідність або за вказівкою страховика, а також витрати, пов'язані із установленням розмірів збитків, включаючи частку судна у витратах на складання диспаші за загальною аварією;

S - страхова сума, на яку застрахований транспортний засіб;

Со - страхова вартість транспортного засобу.

Після складання страхового акта (аварійного сертифіката) і одержання всіх необхідних документів від страхувальника (вигодоотримувача) страховик протягом установленого правилами (договором) страхування періоду (звичайно від 7 до 10 днів) провадить виплату страхового відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) готівкою або безготівковим розрахунком.

При затримці страхової виплати страховиком він сплачує страхувальникові (вигодоотримувачу) неустойку, якщо вона передбачена договором, або відсотки від суми, не виплаченої вчасно страхувальникові (вигодоотримувачеві).

Виплата страхового відшкодування може бути відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо за фактами пов'язаним з випадком, однієї зі сторін поданий позов до іншої сторони договору страхування або до винної третьої особи, у тому числі у випадку порушення кримінальної справи. При цьому правилами (договором) страхування можуть бути передбачені авансові виплати у вигляді частини страхового відшкодування.

Страховик вправі відмовити у виплаті страхового відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) транспортного засобу повністю або частково, якщо:

страхувальник (вигодоотримувач) транспортного засобу не повідомив страховика (його представника) про настання страхового випадку в строк і способами, зазначеними в договорі страхування ;

страхувальник (його представник) навмисне не прийняв розумних і

доступних йому мір з метою зменшення збитків від страхового випадку із транспортним засобом ;

збиток транспортному засобу завданий внаслідок наміру або грубої необережності страхувальника (вигодоотримувача); порушення правил експлуатації транспортного засобу, кодексів море- і повітроплавання, міжнародних угод, конвенцій, службових інструкцій;

про страховий випадок із транспортним засобом страхувальник (його представник) не повідомив у відповідні органи відповідно до їх компетенції або факт страхового випадку не підтверджений їх розслідуванням;

страхувальником (вигодоотримувачем) не були поданні страховикові (його представникові), експертові постраждалий від

страхового випадку транспортний засіб або окремі частини, що залишилися від нього, агрегати, вузли;

збиток транспортному засобу завданий внаслідок керування їм особами в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння

або не мають права управляти коштами транспорту;

збиток транспортному засобу завданий у процесі здійснення протиправних дій страхувальником (його представником, вигодоотримувачем) або в результаті використання транспортного засобу не за призначенням;

страхувальник (вигодоотримувач) ввів страховика в оману щодо обставин експлуатації транспортного засобу й інших даних про нього, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку й можливих збитків, що було виявлено тільки при розслідуванні страхового випадку;

страховий випадок із транспортним засобом відбувся не на території (маршруті) страхування або під час доби, що не є часом дії страхування за умовами договору;

страхувальник (вигодоотримувач) одержав повне відшкодування нанесеного застрахованому транспортному засобу шкоди (збитку) від імені, відповідального за завдані збитки;

страхувальник (вигодоотримувач) не передав страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком, що виплатив страхове відшкодування, що перейшло до нього права вимоги (у сумі виплаченого відшкодування) до винної особи, внаслідок чого реалізація цього права стала неможливою, або страхувальник (вигодоотримувач) відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальній за збитки .

3 Страхування вантажів

3.1 Основні поняття й особливості страхування вантажів

Страхування, що передбачає страховий захист тільки вантажів, називається страхуванням карго.

Страхування вантажів - один з найбільш древніх і широко поширених видів страхування.

Бурхливий розвиток торгівлі, що почалося в середні століття, наступний прогрес у поділі суспільної праці, поява виробничої кооперації, включаючи міжнародну, перетворили процес транспортування товарів, сировини, матеріалів, устаткування й іншого майна в самостійний виробничий процес, що супроводжується безліччю небезпечних подій, здатних завдати шкоди перевезеним матеріальним цінностям.

Предмет транспортування, переміщення тим або іншим видом транспорту прийнято називати вантажем.

З урахуванням специфічних особливостей перевезених вантажів їх підрозділяють за рядом ознак на:

- види;

- групи вантажів, однакових або близьких за своїй природі (наприклад, метали й металовироби; нафта й нафтопродукти);

- за способом перевезення в тій або іншій формі (насипні, наливні, штучні та ін.);

- за призначенням вантажу (продовольчі, промислові товари й вантажі іншого призначення);

- за швидкістю псування, легкості руйнування.

Страхування вантажу має на увазі страховий захист у прогресі його переміщення (перевезення) з одного пункту в іншій, як правило, па всіх стадіях схеми перевізного (транспортного) процесу.

Схема перевезення може, зокрема, включати:

• навантаження вантажу зі складу продавця (відправника), наприклад на автомобіль;

• доставку вантажу на автомобілі на станцію, у порт відправлення;

• розвантаження автомобіля й навантаження вантажу на водне або повітряне судно, у залізничний вагон або спеціальний магістральний (міжнародний) автотранспорт при відповідному оформленні товарно-транспортних, платіжних, страхових документів;

• безпосередньо перевезення вантажу водним або повітряним, залізничним або автомобільним транспортом;

• перевалку вантажу у встановлених пунктах маршруту транспортування (за необхідності зі зберіганням вантажу на проміжних складах), доставку й передачу вантажу одержувачеві на станції, у порти-призначення або в інші місця зазначені одержувачем, з оформленням документів прийому-здачі вантажу, здійсненням необхідних грошових розрахунків.

Застосовуються й більш прості схеми поставки вантажів (товарів) від відправника (продавця) до одержувача (покупця).

Наприклад, часто застосовується схема самовивозу товарів покупцем власним або найманим транспортом.

Широко поширені й схеми прямих перевезень вантажу одним видом транспорту (залізничним або водним, повітряним, автомобільним), спеціалізованою транспортною організацією від станції, порту-відправлення до відповідного пункту призначення й передачі вантажу одержувачеві.