Фактор і результат – якісні ознаки (наприклад, категорії працівників та їхня освіта);
Фактор і результат – кількісні показники (наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).
Характерна особливість аналітичних групувань – кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.
Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.
Принципи вибору групувальної ознаки
Усі соціально - економічні явища і процеси різнять між собою формами розвитку, тому в разі потреби групування треба вибрати ту ознаку, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної інформації. Зважаючи на теоретичні положення економічної науки та враховуючи завдання дослідження, для проведення групування потрібно з багатьох ознак вибрати визначальні, тобто такі, що найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об’єкт, дають змогу вибрати його типові риси та властивості. Наприклад, розмір промислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найістотнішою, основною ознакою є вартість основних виробничих фондів, які виражають потенційні можливості, його потужність.
У разі вибору групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Всі ознаки, за якими можна здійснювати статистичні групування, класифікують таким чином.
Групувальні ознаки:
За формою вираження:
атрибутивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта тощо);
кількісні (варіаційні),які набувають різне кількісне вираження у певних одиницях досліджувальної сукупності (кількість працівників, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів):
дискретні (переривні),що описуються цілими числами, без проміжних значень (наприклад, розряд працівників);
безперервні, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими (так, рівень оплати праці можна показати не лише в гривнях, а й у гривнях з копійками). Коли групування здійснюють за ознаками, що мають кількісний вираз, потрібно правильно визначати не лише кількість групи, а й інтервал групування;
За характером коливності:
альтернативні - коли одним одиницям властиві певні якісні параметри, а іншим - ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною або неякісною);
варіаційні, які мають багато кількісних значень (наприклад, вартість основних виробничих фондів, чисельність працівників);
За роллю ознаки у взаємозв’язку досліджуваних явищ:
факторні, що впливають на інші ознаки;
результатні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак.
Залежно від об’єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. Деколи вони можуть бути факторними, деколи - результативними. Так, продуктивність праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого - є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці править за результативну ознаку, в другому - за факторну.
Після визначення групувальної ознаки важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Для цього треба визначити кількість утворювальних груп та розмір інтервалу. Ці два моменти пов’язані: чим менший інтервал, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір такої кількості груп і значення інтервалу, які б давали змогу більш-менш рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво і якісну однорідність.
Питання про кількість груп і розмір інтервалу потрібно вирішувати з урахуванням багатьох обставин, насамперед – мети дослідження, значення досліджуваної ознаки, обсягу одиниць сукупності тощо.
Кількість груп здебільшого залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей - за кількістю їхніх членів).
Інтервали груп використовують лише в разі значної коливності дискретної ознаки, при безперервному змінені кількісної ознаки (наприклад, розмір середньої заробітної плати, основних виробничих фондів тощо).
Залежно від ступіня коливності групувальної ознаки, характеру розподілу статистичної сукупності застосовують рівні або нерівні інтервали. Коли варіація ознаки проявляється у порівняно вузьких межах і розподіл більш - менш рівномірний, використовують однакові інтервали.
Вторинне групування
Під час статистичного дослідження інколи виникає потреба в проведенні вторинного групування, тобто в перегрупуванні статистичних матеріалів, раніше зведених у групи. Вторинне групування застосовують тоді, коли проведене групування не задовольняє дослідника. Його здійснюють шляхом зменшення або збільшення кількості раніше утворених груп для отримання порівняльних даних у часі і просторі.
Розрізняють два способи вторинного групування:
Просте укрупнення інтервалів;
Перегрупування за часткою окремих груп у загальному їх підсумку.
Застосовуючи метод вторинного групування, виходять з припущення про рівномірний розподіл ознаки в середині інтервалу (табл. 3.5).
Статистичні таблиці
Статистичними таблицями називають спосіб раціонального, наочного, систематизованого викладу та аналізу цифрових характеристик суспільних явищ і процесів.
Статистичні таблиці дають змогу найбільш стисло, компактно, без будь-яких зайвих пояснень викласти зведену обробку статистичних матеріалів. За рахунок того, що об’єкти та їхні показники розташовують за певною системою, яка дає змогу внести їх назви у вигляді заголовків, досягають переваги наочності.
Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дають змогу охопити матеріали статистичного зведення в цілому та суттєво полегшити їх аналіз, без додаткових розрахунків зіставляти різні показники, виявляти ті чи інші особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв’язок тощо).
Складену, але не заповнену цифрами таблицю називають макетом таблиці.
У будь-якій статистичній таблиці можна виділити статистичний підмет і статистичний присудок.
Статистичним підметом називають те, про що йдеться в таблиці.
Статистичним присудком називають числові підсумки, які характеризують статистичний підмет.
Складові елементи досліджуваного об’єкта, які утворюють статистичний підмет, розташовують у лівій частині таблиці, а показники, що формують статистичний присудок, - у правій. Однак трапляються випадки, коли статистичний підмет частково або повністю переноситься на місце статистичного присудка. В складеній і оформленій статистичній таблиці мають бути загальний, бічні та верхні заголовки.
Загальний заголовок розміщується над таблицею і виражає стисло її зміст. Розташовані зліва бічні заголовки розкривають зміст рядків підмета, а верхні – зміст граф (статистичного присудка).
У підприємницькій діяльності використовують різні таблиці, які, залежно від побудови статистичного підмета, поділяються на прості, групові та комбіновані.
У простих статистичних таблицях підмет не поділяється на окремі групи, а становить перелік будь - яких об’єктів чи територіальних одиниць.
За характером матеріалу прості статистичні таблиці поділяються на переліковані, територіальні та хронологічні. У підметі простої статистичної таблиці подається перелік одиниць досліджуваної сукупності, наприклад, як у табл., 3.9.
Частот застосовують територіально-хронологічні таблиці, в яких присудок містить показники в розрізі років чи кварталів тощо, а підмет – перелік районів чи областей. Таке поєднання в побудові простих таблиць підсилює їх інформаційні можливості. Та все-таки цей вид таблиць є переважно описовим, роль їх у висвітленні підприємницької діяльності досить значна.
У групових статистичних таблицях підмет поділяється на окремі групи за однією з істотних ознак.
З групових статистичних таблиць дістають більше інформаційного матеріалу порівняльно з текстом для аналізу досліджуваних явищ, що зумовлено утворенням у їхньому підметі груп за певною істотною ознакою. До найпростішого виду групових таблиць можна віднести табл.. 3.10, а також таблиці у вигляді рядів розподілу.
В комбінаційних статистичних таблицях статистичний підмет поділяється на окремі групи за двома і більше ознаками, взятими в комбінації.
Наприклад, найпростішою комбінаційною таблицею є така, що містить розподіл населення водночас за місцем проживання і статтю.
Якщо прості таблиці здебільшого мають описовий характер досліджуваних явищ, дають інформацію, потрібну для здійснення статистикою контрольно - організаційної функції, то групові і комбінаційні призначені переважно в науково - пізнавальних цілях - для виділення типів та виявлення зв’язків між ознаками явищ.
Для статистичних таблиць найвідповіднішим моментом є розробка присудків, окреслення його змісту, виявлення зв’язків між групувальними ознаками та показниками, що їх характеризують. Лише такий організаційний зв’язок цих двох складових робить таблиці єдиним цілим, що дає змогу виконати цілу низку завдань у статистичному дослідженні. Статистичний присудок, об’єктивно перебуваючи в діалектичному взаємозв’язку із статистичним підметом таблиці, має бути представлений таким чином, аби за допомогою системи його показників можна було б одержати повну характеристику виділених груп, охарактеризувати їхні істотні особливості.
Показники в присудку розташовують у логічній послідовності. Присудок таблиці має бути не набором випадкових цифр, а певною системою думок, висловлених мовою цифр.