Теорія поведінки споживача (стр. 2 из 2)

де Y — втрати у споживанні Y, одиниць; X — вигоди у споживанні Х, одиниць.

Звичайно крива байдужості має спадний характер (опукла вниз, до початку координат). Це відображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривої байдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага замість іншого (рис.3.1).

MRS також можна визначити через співвідношення граничних корисностей благ згідно із законом спадної граничної корисності:

.(3.2)

Блага, між якими існують співвідношення виключної замінності у споживанні (досконалі субститути), мають криві байдужості у вигляді прямих ліній. Блага, що спільно споживаються для задоволення однієї потреби, в якій вони ніяк не можуть замінити одне одного (досконалі комплементарні блага), мають криві байдужості у вигляді прямих кутів.

Рис. 3.1. Крива байдужості Рис. 3.2. Бюджетна лінія

Ціни на блага та рівень споживчого бюджету враховуються за допомогою бюджетної лінії, що будується в тій самій системі координат, що й крива байдужості (рис. 3.2).

Кожна точка бюджетної лінії означає для споживача набір товарів, що обходиться йому в однакову суму грошей за незмінних цін на блага. Бюджетна лінія є прямою, її рівняння:

(3.3)

де В — бюджет споживача, грош. од.

Чим далі бюджетна лінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості споживача вона ілюструє. За певного рівня бюджету та незмінності цін для споживача існує відповідна бюджетна лінія, кожна точка якої показує набори благ, при споживанні яких бюджет витрачається повністю. Вона ділить координатну площину на дві частини: праву, де набори є недосяжними, і ліву, де набори є досяжними, але такими, що не вичерпують бюджет.

Нахил бюджетної лінії до осі X визначається як tg(рис. 3.2), тобто як співвідношення цін відповідних благ:

. (3.4)

Рис. 3.3. Рівновага споживача

У геометричній інтерпретації задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що й означає найбільш високий з можливих рівнів добробуту (рис. 3.3). У цій точці нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому

. (3.5)

Виходячи з (3.2), умова рівноваги може бути виражена таким чином:

. (3.6)

або

. (3.7)

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського (2.3) та ординалістського (3.7).

Список літератури

1. Гальперин В. М., Игнатьев С. И., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экон. шк., 1994. — Т. 1. — 349 с.

2. Гребенников П. И., Леусский А. И., Тарасевич Л. С. Микроэкономика: Учеб. / Под общ. ред. Л. С. Тарасевича. — СПб.: Изд-во СПб УЭФ, 1996. — 352 с.

3. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. / Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. — СПб.: Экон. шк., 1994. — 448 с.

4. Емцов Р. Г., Лукин М. Ю. Микроэкономика: Учеб. — М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, Изд-во «ДИС», 1997. — 320 с.

5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Ч. 2. Мікроекономіка / Пер. з англ. 13-го вид. С. Панчишина, О. Ватаманюка, З. Ватаманюка; Керівник проекту З. Ватаманюк. — Львів: Видавнича спілка «Просвіта», 1999. — 649 с.

6. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т. / Пер. с англ. 2-го изд. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — 399 с.; Т. 2. — 400 с.

7. Максимова В. Ф. Микроэкономика: Учеб. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Соминтэк, 1996. — 328 с.