РЕФЕРАТ
ТЕМА: Сутність керування ризиками
План:
1.Сутність керування ризиками.
2. Якісний аналіз ризиків, як метод їх подолання.
3. Аналіз ризику методами імітаційного моделювання
4. Алгоритм проведення імітаційного моделювання.
5. Наслідки кількісного аналізу ризику
1.Сутність керування ризиками
Всі проекти тією чи іншою мірою піддані впливу ризиків небажаних подій, що погіршують реалізацію проекту. У результаті проект реалізується не так, як було заплановано й не з тим результатом, на який розраховували ініціатори проекту.
Природно, що всі події проекту спланувати неможливо, однак, більша частина дій по реалізації проекту повинна бути спланована й систематично організована. Реалізація проекту характеризується тим, що відхилення й зміни базового Алана проекту - очікуване явище з яким можна й потрібно впоратися.
Керування проектом полягає в об'єднанні й координації зусиль фахівців різних професій, використанні ресурсів, реагуванні на відхилення в реалізації проекту й зміни зовнішньої обстановки. У складних проектах, у яких впливу впливають на реалізацію проектів, виникає необхідність в організації системної процедури протидії небажаним подіям. У керуванні проектами ця процедура зветься керування ризиками. Здійснення проекту відбувається в оточенні деякого динамічного середовища, що робить на нього певний вплив, тому ризику піддаються тією чи іншою мірою всі проекти й більшість аспектів проекту: фінансовий, технічний, організаційний, соціально-політичний ц т.п.
Поняття ризиків проекту добре відомо фахівцям з інвестиційного аналізу. Перш, ніж будь-який проект одержить фінансування, він піддається процедурі оцінки ризиків і своєрідному "зважуванню" ризиків проекту, що дозволяє порівнювати між собою різні по змісту проекти.
У проектному аналізі ризик проекту характеризується трьома факторами:
подіями, що роблять негативний вплив на проект, імовірністю появи цих подій й оцінкою можливого збитку, у результаті настання цих подій. При оцінці інвестиційної привабливості
проекту, задаючись певною моделлю ризикових подій, а значить й імовірністю настання, і розміром можливого збитку, можна, використовуючи різні методики, зрівняти між собою різні проекти.
Керування ризиками в реальному проекті відрізняється від методів, застосовуваних у проектному аналізі, у першу чергу тим, що менеджерові в процесі реалізації проекту необхідно приймати рішення, спрямовані на усунення або зменшення результатів шкідливих впливів ризиків. У реальному процесі керування для більшості проектів не настільки вуж важливі чисельні значення ймовірності до розміру збитку від настання ризикової події. Наприклад, обережний водій ожеледь не оцінює ймовірність настання ризикової події (аварії) і величину збитку, а мінімізує ймовірність його настання, ставить зимову гуму, при їзді по небезпечній ділянці знижує швидкість і т.п.! Набагато важливіше виробити системну процедуру, що дозволяє керівникові проекту реально впливати на успіх проекту,
Керування ризиками полягає у визначенні переліку можливих ризиків, оцінки погрози» від ризику, розробці мер, знижую збиток від ризикової події. На, етапі розробки плану проекту процедура керування ризиками містить три етапи: ідентифікація ризиків проекту, оцінка ступеня небезпеки ризик, розробка реагування.
2. Якісний аналіз ризиків, як метод їх подолання
Якісний аналіз ризику є чи не найскладнішим у економічній ризикології. Він потребує ґрунтовних знань як з теорії економіки, бізнесу, фінансів, так і з низки спеціальних предметів, необхідних для підготовки конкурентноздатного на ринку праці фахівця певного напряму. Необхідна також наявність певного практичного досвіду в обраній сфері економічної діяльності. Однак у більшості випадків одного лише якісного аналізу недостатньо для ідентифікації та виокремлення суттєвих чинників ризику й нехтування несуттєвими (надуманими). З цією метою необхідно здійснювати кількісний аналіз ризику. А це потребує здобуття відповідної інформації (даних). За кордоном існують компанії та агентства, які спеціалізуються на її збиранні й опрацюванні. Однією з багатьох таких компаній є Dun & Bradstreet, що збирає дані про платіжні звички фірм (чи допускають вони собі можливість прострочення платежів), про їхню кредитну історію (чи їм відносно не важко було отримання банківських позик) тощо. Ця фірма володіє базою даних щодо 41 млн. підприємств, фірм, банків та інших організацій у 200 країнах.
В Україні, на жаль, ринок інформаційних послуг поки що розвинутий мало. Часто буває досить важко отримати не лише фактичні дані, які необхідно відповідним чином обробляти, а навіть і нормативно-регулюючу інформацію.
3. Аналіз ризику методами імітаційного моделювання
Методи імітаційного моделювання набули широкого застосування в економіці.
Узагальнюючи матеріали, наведені в низці літературних джерел, процес кількісного аналізу ризику за допомогою методів імітаційного моделювання можна розподілити на сім кроків. їхня сутність і послідовність подані нижче.
Як і в методі чутливості аналізу ризику, в цьому випадку також здійснюється оцінка коливань вихідної величини при випадкових змінах вхідних величин, але більш детально, з урахуванням ступеня взаємозалежності випадкових змін вхідних величин.
• КРОК 1. Формування моделі, здатної прогнозувати значення відповідних показників ефективності об'єкта (проекту)
• КРОК 2. Вибір ключових аргументів (чинників ризику) об'єкта (проекту), що аналізується
• КРОК 3. Визначення множини можливих (імовірних) значень ключових аргументів (чинників ризику)
• КРОК 4. Визначення розподілу випадкових значень ключових аргументів (чинників ризику)
• КРОК 5. Виявлення відношень взаємозалежності (кореляції) між ключовими аргументами (чинниками ризику)
• КРОК 6. Генерація випадкових сценаріїв, що ґрунтуються на системі прийнятих гіпотез щодо можливих значень ключових чинників
4. Алгоритм проведення імітаційного моделювання
Перший крок аналізу полягає у формуванні моделі об'єкта (проекту), що розглядається. Про це йшлося у попередньому матеріалі
Другий крок здійснюється з метою визначення ключових аргументів (чинників ризику), зокрема, застосовуючи метод аналізу чутливості (вразливості). Аналіз вразливості застосований щодо ряду чинників, які входять в нашу модель, не бере до уваги те, наскільки реалістичними (ймовірними) є ті чи інші випадкові коливання (значення) чинника ризику (аргумент). Для того щоб дані, одержані в процесі аналізу вразливості, мали сенс, у тест аналізу має бути вмонтована концепція впливу невизначеності, пов'язаний з чинниками, що аналізуються, а також можливість використання цього аналізу для вибору чинників підвищеного ризику Наприклад, може бути визначено, що відхилення у ціні купівлі певного виду устаткування на початку здійснення інвестиційного проекту має значний вплив на чистий інтегрований дисконтований дохід від проекту (велике за абсолютною величиною значення коефіцієнта еластичності). Однак імовірність будь-якого, навіть досить незначного, відхилення цього чинника може бути дуже малою, якщо, наприклад, постачальник, згідно з умовами контракту, зобов'язаний (гарантіями) здійснити поставки по фіксованій (узгодженій) ціні. Отже, ризик, пов'язаний з цим чинником (аргументом), незначний. Такий чинник вилучається з подальшого аналізу.
Для подальшого аналізу ризику залишаються лише ті чинники, які не є строго детермінованими, а еластичність відповідної функції, пов'язаної з цим чинником (аргументом) є значною (суттєвою).
Третій крок полягає у тому, щоб визначити можливі інтервали відхилень прогнозованих значень параметрів (чинників ризику) від очікуваних (найбільш імовірних). На цьому етапі доречно використовувати математичні (статистичні) оцінки якості прогнозів. Для тих, хто вперше використовує аналіз ризику, визначення меж (множини) можливих (імовірних) значень виявлених чинників ризику може здаватися громіздким і складним завданням. Але воно є не більш складним, ніж визначення детермінованої (сподіваної, найбільш імовірної) оцінки відповідної випадкової змінної. Під час застосування детерміністичного економічного аналізу та обчислення ефективності (чистої приведеної вартості тощо) доводиться враховувати ймовірні значення, які можуть приймати випадкові змінні (ціни, змінні та постійні витрати, витрати на купівлю обладнання, затрати на будівельно-монтажні роботи тощо), що входять в модель об'єкта (проекту), перш ніж обрати конкретне (сподіване) їхнє значення для подальших обчислень згідно з обраними критеріями та аналізом за базовим сценарієм. Отже, якщо здійснювалася оцінка, відповідних показників за якогось єдиного значення (величини) відповідних чинників (аргументів), то можна вважати, що частка підготовчої. роботи щодо оцінки меж можливих значень та розподілу ймовірностей була вже виконана. На практиці проблема, з якою нерідко стикаються у зв'язку з визначенням множини значень і розподілів ймовірностей відповідних величин для аналізу ризиків після завершення розгляду базового сценарію, полягає в тому, що лише в ході цього процесу приходить розуміння того, що недостатньо уваги було приділено оцінці цього єдиного значення чинника при здійсненні детерміністичного аналізу.
Четвертий крок полягає у визначенні розподілу ймовірності випадкових (імовірних) значень аргументів (чинників ризику). Він здійснюється паралельно з кроком 3. Під час аналізу ризиків використовується інформація, яка відображає множинність значень випадкових змінних (чинників), що входять у математичну модель і відображають значення відповідних величин у майбутньому (стан економічного середовища) і їхній розподіл. Тобто використання під час аналізу ризику випадкових значень чинників замість детермінованих, власне, і дає можливість врахувати ризик, яким обтяжене відповідне рішення (інвестиційний проект) при моделюванні і оцінюванні показників його ефективності.