Сукупний попит та пропозиція (стр. 1 из 7)
Зміст
Вступ
1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її переміщення
1.1 Крива сукупного попиту
1.2 Переміщення кривої сукупного попиту
2. Сукупна пропозиція
2.1 Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді
2.2 Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді
2.2.1 Причини жорсткості цін
2.2.2 Цінові фактори сукупної пропозиції
2.2.3 Нецінові фактори сукупної пропозиції
3. Рівновага сукупного попиту і пропозиції
Висновок
Список використаних джерел
Криві попиту і пропозиції для індивідуальних благ допомагають зрозуміти, чому рівноважна ціна одного блага істотно відрізняється від рівноважної ціни іншого. Однак модель попиту і пропозиції для окремого блага не дає відповіді на цілу низку важливих економічних питань. Наприклад, які чинники визначають усю рівноважну кількість певних благ на ринку, тобто реальний обсяг національного продукту? Чому в певні періоди цей обсяг зменшується порівняно з попереднім рівнем, а в інші періоди швидко збільшується? Щоб відповісти на ці та інші запитання, необхідно поєднати, або агрегувати, всі окремі ринки в єдиний загальний ринок, тобто проаналізувати сукупні пропозицію та попит.
1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її переміщення
Сукупний попит – це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує величину реального обсягу продукції – різні кількості товарів і послуг, що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня цін (інші умови залишаються незмінними).
Основними покупцями товарів та послуг, вироблених національною економікою, є домогосподарства, фірми, уряд та зарубіжні покупці. Тому існують чотири складові сукупного попиту:
1. Споживання – сума видатків домогосподарств на різні товари і послуги (С).
2. Інвестиції – видатки фірм на купівлю устаткування, виробничих будівель та видатки домогосподарств на купівлю житла (І).
3. Державні видатки – уряд на різних його рівнях купує певні товари і послуги – танки й автомобілі, оплачує працю суддів, викладачів держаних закладів освіти тощо (G).
4. Чистий експорт дорівнює різниці між вартістю експорту та імпорту товарів та послуг (К – М). Інакше кажучи, чистий експорт – це різниця між видатками іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорт) і видатками на іноземні товари і послуги (імпорт).
Позначивши сукупний попит AD (від англ.aggregate demand), його можна записати так :
AD = C + I + G + (K – M).
Як нам уже відомо, вітчизняні покупці – домогосподарства, фірми та уряд – купують як вітчизняні товари та послуги (C + I + G)і. Звідси:
AD = (C + I + G)в + (C + I + G)i + (K – M).
Оскільки (C + I + G)i є імпортом країни (М), то сукупний попит дорівнює:
AD = (C + I + G)в + К,
де (C + I + G)в – внутрішній попит; К – зовнішній попит.
Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари та послуги. Сукупний попит має грошову форму. Зрозуміло, що чим нижчий рівень цін у вітчизняній економіці, тим більш реальний обсяг національного продукту захочуть придбати покупці (за інших незмінних умов). І чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони готові купити. Отже, між рівнем цін і обсягом національного продукту існує обернена залежність (Закон сукупного попиту).
1.1 Крива сукупного попиту
Покажемо цю залежність графічно. Відкладемо по горизонтальній осі обсяг національного продукту, а по вертикальній – рівень цін. Крива сукупного попиту, як показано на малюнку мал. 1, як і крива попиту на окремий товар, має від’ємний нахил. Спадна траєкторія кривої попиту для індивідуального блага зумовлюється ефектами доходу і заміщення.
Однак форму кривої сукупного попиту не можна пояснити ні ефектом доходу (коли зі зниженням ціни на певне благо грошовий дохід має змогу придбати більшу його кількість, не відмовляючись від інших благ), ні ефектом заміщення (коли зі зниженням ціни на певне благо в покупця є стимул купувати це дешеве благо замість тих , які тепер відносно дорожчі).
Від’ємний нахил кривої сукупного попиту пояснюється в макроекономіці впливом так званих цінових чинників. По-перше, ефектом багатства (майна). Зі зростанням цін зменшується купівельна спроможність фінансових активів. Припустімо, що ціни зросли на 10% і водночас на 10% збільшилися поточні доходи. На перший погляд може здатися, що сукупний попит залишається на попередньому рівні. Проте це не так. Зростання цін означає, що купівельна спроможність майна, яка існує у грошовій формі, зменшується; відбувається ерозія купівельної спроможності нагромаджених фінансових активів. Покупці стають немовби біднішими і змушені скорочувати свої видатки. Тому сукупний попит звужується. І навпаки , коли рівень цін знижується, то купівельна спроможність фінансових активів, зокрема грошей, збільшується. За гроші, якими володіють споживачі, вони можуть купити більше товарів і послуг. Отже, зі зниженням рівня цін споживачі відчувають себе багатшими, що відповідно стимулює їх збільшувати видатки. На ефекті майна наголосив Артур Пігу, і тому цей ефект називають ефектом Пігу.
Другим ціновим чинником є ефект процентної ставки. Рівень цін істотно впливає на величину попиту на гроші. Зі зниженням цін домогосподарства потребують меншої кількості грошей для купівлі потрібної кількості товарів та послуг. Тому в них виникають надлишкові гроші, які можна покласти на заощаджу вальні рахунки в банк або купити на них активи, що приносять дохід тощо. У будь-якому разі, коли домогосподарства перетворюють свої гроші в активи, що приносять процент, вони знижують процентні ставки. За нижчих процентних ставок фірми збільшують обсяг інвестицій, а домогосподарства купують більше товарів тривалого користування. Отже: нижчий рівень цін знижує процентні ставки, стимулює до збільшення видатків на інвестиційні блага і розширює сукупний попит. І навпаки, зі зростанням цін процентна ставка підвищується . Зросла процентна ставка зменшує видатки на інвестиції та споживчі товари, а отже звужує сукупний попит. Інакше кажучи, вищий рівень цін, збільшуючи попит на гроші, підвищує процентну ставку і скорочує попит на реальний обсяг національного продукту. На ефекті процентної ставки наголосив Джон Мейнард Кейнс, тому його називають ефектом Кейнса.
По-третє, це ефект обмінного курсу. Він означає, що зі зниженням рівня цін у країні знижується процентна ставка. Це веде до знецінення національної грошової одиниці щодо інших валют, унаслідок чого іноземні товари дорожчають порівняно з вітчизняними. Покупці даної країни купуватимуть більше вітчизняних виробів і менше імпортних. Іноземці також купуватимуть більше товарів цієї країни. Тому за рівних інших умов чистий експорт збільшиться і відповідно зросте сукупний попит. Отже, падіння рівня цін у країні знижує в ній процентні ставки та реальний обмінний курс. Знецінення національної грошової одиниці стимулює експорт і стримує імпорт, що розширює чистий експорт, а отже й сукупний попит.
По-четверте, чимало економістів вважають, що найважливішим (і навіть єдиним) чинником спадної траєкторії кривої AD є ефект пропозиції грошей. Цей ефект означає, що зростання цін за сталої номінальної кількості грошей супроводжується зменшенням реального попиту на товари та послуги.
Для простоти аналізу припустімо, що центральний банк так управляє грошовим обігом країни, що кількість грошей в обігу не змінюється за різних рівнів цін. Відтак навіть коли індекс споживчих цін міг би збільшитися зі 100 до 150, пропозиція грошей у країні залишилася незмінною.
Однак за сталої пропозиції грошей і зростання рівня цін реальна пропозиція грошей має зменшитися. Реальна пропозиція грошей – це їх номінальна пропозиція, поділена на рівень цін. Якщо, наприклад, реальна пропозиція грошей становила, скажімо, 9 млрд. грн. у першому періоді і рівень цін зріс зі 100 до 150, то реальна пропозиція грошей у другому періоді впала б до 6 млрд. грн.
Зауваження реальної пропозиції грошей впливатиме на сукупний попит через монетарний механізм. Коротко суть цього явища можна пояснити так. Зменшення реальної пропозиції грошей означає, що вони стають відносно рідкіснішими й починається період «дорогих грошей». У цьому періоді процентні ставки зростають і кредити є менш доступними, курси цінних паперів знижуються, обмінний курс валюти зростає. «Дорогі гроші» ведуть до зменшення обсягів інвестицій, чистого експорту і споживання, а отже й сукупного попиту.
1.2 Переміщення кривої сукупного попиту
Для розуміння динаміки обсягу національного виробництва, потрібно розрізняти зміни у величині сукупного попиту на національний продукт, викликані коливанням цін, і зміни сукупного попиту, зумовлені дією одного або кількох нецінових чинників, які впливають на сукупний попит.
Збільшення сукупного попиту переміщує криву AD вправо в положення AD1, що показано на малюнку мал. 2. Це означає, що за певного рівня цін бажаний обсяг товарів і послуг зросте. І навпаки, зменшення сукупного попиту переміщує криву AD вліво у положення AD2. Це показує, що покупці купуватимуть менший обсяг національного продукту. Отже, коли змінюється один або декілька нецінових чинників сукупного попиту, крива AD переміщується.
Які ж основні нецінові чинники спричиняють зміни в сукупному попиті? Їх можна поділити на три групи. Перша – основні політико-економічні чинники, або змінні, що перебувають під контролем уряду: це передовсім монетарна і фіскальна політика. До другої групи належать зовнішні чинники: обсяг виробництва в зарубіжних країнах, динаміка вартості активів та цін на ресурси тощо. Третю групу становлять сподівання споживачів та підприємців.
