Статистичні показники енергетики на території України (стр. 2 из 6)

У угрупуваннях використовуються відкриті і закриті інтервали. У першому випадку указуються верхня і нижня межі інтервалу.

Закриті інтервали підрозділяються на рівних і нерівних. Величина рівного інтервалу знаходиться по формулі:

,

де n - число груп.

Нерівні інтервали можуть визначатися як рівно наповнені При цьому сукупність розділяється на групи рівного об'єму з числом одиниць в кожній j-й групі:

n: m, де n - загальне число одиниць; m - число груп. Дані ранжируються, відлічується число одиниць, складових першу групу, потім - другу і т.д. Межі інтервалів відповідатимуть фактичним значенням ознаки в кожній групі.

Якщо групова ознака некількісна, або кількісний дискретний з малим числом значень, то угрупування даних проводиться шляхом підрахунку числа одиниць з даним значенням ознаки.

Види угруповань.

Угрупування проводиться з метою встановлення статистичних зв'язків і закономірностей, побудови опису об'єкту, виявлення структури сукупності, що вивчається. Відмінності в цільовому призначенні угрупування виражаються в класифікації угрупувань, що існує у вітчизняній статистиці: типологічні, структурні, аналітичні.

Типологічне угрупування служить для виділення соціально-економічних типів.

Зміна меж інтервалів групової ознаки при виділенні одних і тих же типів в різних умовах називається спеціалізацією інтервалів групової ознаки.

Зміна круга групових ознак при виділенні одних і тих же типів в різних умовах називається спеціалізацією групових ознак.

Структурне угрупування характеризує структуру сукупності по якому-небудь одній ознаці. Якщо для типологічного угрупування частіше використовуються відкриті і нерівні інтервали, то для структурного угрупування характерніші закриті рівні інтервали. Структурне угрупування дозволяє вивчати інтенсивність варіації групової ознаки. На основі структурного угрупування можна вивчати динаміку структури сукупності.

Ділення угрупувань на типологічних і структурних достатньо умовно.

Аналітичне угрупування характеризує взаємозв'язок між двома і більш ознаками, один з яких розглядається як результат, інший (інші) - як чинник (чинники).

Показники, які показують, як змінюється одна ознака залежно від зміни іншого, називаються показниками сили зв'язку. Вони знаходяться по формулі:

,

де

, - середні значення результативної ознаки в останній і першій групах відповідно; , - середини інтервалів (або середні значення) ознаки чинника в останній і першій групах. У разі прямого зв'язку >0, зворотною - <0.

Для нелінійного зв'язку показник середньої сили зв'язку не має значення (або має обмежене значення).

По аналітичному угрупуванню можна зміряти зв'язок за допомогою ще одного показника: емпіричного кореляційного відношення. Цей показник позначається грецькою буквою

(ця). Він заснований на правилі розкладання дисперсії, згідно якому загальна дисперсія рівна сумі внутрішньо групової і між групової дисперсій.

Дисперсія результативної ознаки усередині групи при відносній постійності ознаки-чинника виникає за рахунок інших чинників (не пов'язаних з тим, що вивчається). Ця дисперсія називається залишковою (та коливається, яка залишилася при закріпленні чинника x, що вивчався). Вона визначається по формулі:

,

де

- значення ознаки у для i-й одиниці в j-й групі; - середнє значення ознаки у в j-й групі; - число одиниць в j-й групі; j =1,2,3., m.

Внутрішньогрупові дисперсії, розраховані для окремих груп, об'єднуються в середній величині внутрішньогрупової дисперсії:

.

Міжгрупова дисперсія відноситься на рахунок чинника (і чинників, пов'язаних з ним), що вивчається, тому ця дисперсія називається чинником. Вона визначається по формулі:

.

Правило складання дисперсій може бути записане:

або

.

Емпіричне кореляційне відношення вимірює, яку частину тієї, що загальної коливається результативної ознаки викликає чинник, що вивчається. Відповідно воно розраховується як відношення дисперсії чинника до загальної дисперсії результативної ознаки:

- коефіцієнт детермінації

- емпіричне кореляційне відношення.

Цей показник приймає значення в інтервалі [0,1]: чим ближче до 1, тим тісніше зв'язок, і навпаки.

Для вивчення впливу декількох чинників на результат проводиться аналітичне угрупування багато чинника. Вона будується як комбінаційне угрупування по ознаках-чинниках, і для кожної підгрупи розраховується середнє значення результативної ознаки.

1.4 Абсолютні і відносні величини

1.4.1 Поняття про абсолютні величини. Види абсолютних величин

В процесі статистичного спостереження отримують дані про значення тих або інших ознак, які характеризують кожну одиницю досліджуваної сукупності. Для характеристики сукупності в цілому або окремих її частин дані про окремі одиниці сукупності систематизують з метою отримання узагальнювальних показників, в яких відображаються результати досліджень суспільних явищ.

Узагальнювальні статистичні показники є базою для аналізу і прогнозу соціально-економічного розвитку держави, її окремих регіонів і галузей.

Узагальнювальні показники можуть бути абсолютними, відносними і середніми величинами. Кожен вид показника має певне значення і займає певне місце в процесі пізнання реальної дійсності.

Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов'язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчаються. Абсолютні статистичні величини - це кількісні показники, які характеризують розміри (рівні, об'єми) суспільних явищ в певних умовах місця і часу. Отримують їх методами статистичного спостереження і зведення початкової інформації. Розміри суспільних явищ можуть бути виражені у вигляді кількості одиниць, або у вигляді величини ознаки.

Абсолютні величини є основою всіх статистичних розрахунків. Вони необхідні для обліку і контролю діяльності підприємств і організацій, аналізу різних чинників, які впливають на об'єми виробництва продукції в різних галузях матеріального виробництва, торгової і заготовчої діяльності, побутового обслуговування населення і ін.

Практично статистична інформація починає формуватися з абсолютних величин, ними вимірюються всі сторони суспільного життя.

Абсолютні величини завжди є іменованими числами. Іменовані числа являють собою вимірників ознак. Розрізняють три види вимірників - натуральні, вартісні і трудові.

Натуральними називаються такі одиниці вимірювання, які відповідають природним (фізичним) властивостям даного предмету і виражаються в мірах довжини, площі, об'єму, ваги ін. або кількістю одиниць (штук), кількістю фактів або подій.

В деяких випадках вимірювання в одних одиницях не дає повної характеристики об'єму продукції і тоді доводиться користуватися двома одиницями вимірювання.

У випадок необхідності зведення воєдино декількох різновидів однієї споживної вартості використовують умовно-натуральні одиниці вимірювання. При цьому використовують спеціальні перелічувальні коефіцієнти, які виражають співвідношення між натуральними одиницями вимірювання різних продуктів за якою-небудь ознакою. За допомогою коефіцієнта всі продукти перераховуються як один продукт, прийнятий за умовний. Наприклад, в паливно-енергетичному комплексі використовують такий показник, як умовне паливо (у. т).

Але умовно-натуральні одиниці мають обмежене використання, оскільки дають можливість підсумовувати лише однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний об'єм виробництва (реалізації) визначають у вартісному (грошовому) виразі. Вартісні (грошові) вимірники використовуються не тільки на рівні окремого суб'єкта господарювання, але і на рівні галузей або економіки в цілому. Одиницею вимірювання може бути національна валюта, валюта інших держав. Облік у вартісних (грошових) одиницях використовують для визначення сукупного суспільного продукту, валового внутрішнього продукту, валового національного продукту і ін.

Для визначення об'єму трудових ресурсів або витрат праці на виробництво продукції, а також для оцінки трудомісткості продукції використовуються трудові вимірники (людино-година, людино-день).