Статистика продукції легкої промисловості в Україні (стр. 2 из 9)

1) на скільки процентів змінилась середньомісячна заробітна плата працівників по двох галузях народного господарства;

2) що більшою мірою вплинуло на зміну середньої заробітної плати: зміна її рівня окремо на кожній галузі чи зміни в структурі чисельності працівників галузей.

Правильність відповіді доведіть за допомогою розрахунків.

Варіант відповідає номеру теми теоретичного розділу та наступного за ним.

Дані про середньорічну заробітну плату та чисельність працюючих

Галузь	Середньорічна кількість працівників, (чол)		Середньорічна заробітна плата одного працівника, (тис. грн)
	Базовий	Звітний	Базовий	Звітний
72	654	719	164	180
73	247	272	62	68

2. Статистика продукції легкої промисловості

2.1 Загальні відомості про легку промисловість

Під легкою промисловістю розуміють сукупність галузей промисловості, підприємства яких виготовляють головним чином предмети народного споживання (тканини, одяг, взуття тощо), у зв’язку з чим легка промисловість відноситься до другого підрозділу суспільного виробництва - групи “Б". У галузевій структурі легкої промисловості виразно виділяються чотири основні напрямки - текстильна, швейна, шкіряно-хутрова та взуттєва промисловість, які, в свою чергу, об’єднують різноманітні галузі та виробництва.

Текстильна промисловість являє собою провідну галузь легкої промисловості, охоплюючи 32% промислово-виробничого персоналу та випускаючи 48% товарної продукції легкої промисловості. Основним призначенням текстильного виробництва, як і всіх інших галузей легкої промисловості - випуск товарів широкого вжитку, забезпечення найважливіших потреб населення. На сьогодні рівні виготовлення текстильної продукції значно відстають від світових показників, але разом з тим виробництво тканин розвинене в усіх областях України (Херсонська, Тернопільська, Донецька, Черкаська, Львівська, Рівненська та ін).

Динаміку виробництва тканин усіх видів в Україні можна побачити на графіку 1:

За обсягами товарної продукції швейне виробництво посідає друге місце у складі легкої промисловості України, а за кількістю промислово-виробничого персоналу (48%) йому взагалі належать лідируючі позиції. Підприємства швейної промисловості функціонують майже у всіх великих містах України (Києві, Харкові, Одесі). Оскільки продукція галузі відзначається надзвичайно широким і строкатим асортиментом, обсяги її товарної продукції можуть бути оцінені лише у вартісному виразі, проте економічні і фінансові перетурбації останніх років не дають нам можливості відтворити достовірну картину динаміки галузі.

Що ж до шкіряно-хутрової промисловості, то серед найбільших виробничих об’єднань галузі згадаємо Бердичівське, Київське, Івано-Франківське та ін.

Взуттєва промисловість: найстарішими підприємствами галузі є взуттєві фабрики у Харкові, Вінниці, Миколаєві, Дніпропетровську. На відміну від текстильної промисловості, обсяг виробництва взуття в Україні невпинно зростав до останнього десятиріччя, коли галузь зі всією економікою держави опинилася у глибокій кризі, і обсяги виробництва впали до рівня перших повоєнних років. Це можна побачити на графіку 2:

2.2 Поняття продукції

Перед статистикою поставлено завдання визначити обсяг і склад продукції легкої промисловості по окремих підприємствах, рівень виконання завдань щодо випуску продукції, показати її динаміку, вивчити виконання плану по асортименту, оцінити рівень ритмічності роботи підприємств, визначити якість їх роботи та виготовленої продукції.

Продукція легкої промисловості - частина сукупного суспільного продукту, яка виготовлена в легкій промисловості.

З точки зору обліку та економічного призначення продукція легкої промисловості являє собою прямий корисний результат виробничої діяльності підприємств, виражений або у формі продукту, або у формі виробничої послуги.

З цього визначення випливає:

1) продукція є результатом діяльності підприємства, тому сировина та матеріали, що ще не вступили у виробництво, не можуть бути зараховані як продукція цього підприємства, хоч у випадку її реалізації будуть одержані відповідні суми;

2) продукція є результатом виробничої діяльності підприємства;

3) у продукцію включають тільки корисний результат діяльності підприємства. Тому брак не є продукцією. Суми від реалізації виробників, що являють собою брак, не можуть бути зараховані як продукція;

4) продукція - прямий результат діяльності підприємств. Побічний результат - відходи - не є продукцією. Так, шматки від тканин, які є на швейних фабриках не будуть продукцією.

Продуктомє такий результат виробничої діяльності підприємства, який має речовий, предметний характер.

2.3 Ступені готовності продукції

У момент обліку на підприємстві продукція може мати різний ступінь готовності.

Готовий виріб - це продукт, що на певному підприємстві пройшов всі стадії обробітку, дістав документальне підтвердження про свою готовність і може бути відвантажений за межі підприємства. На практиці готовність виробу визначається моментом передачі його на склад готової продукції та оформленням відповідних документів. Підтвердженням готовності виробу є передача його замовнику. У всіх випадках готовність продукту визначають на основі даних документального обліку

Напівфабрикат - продукт, який закінчили обробляти в межах будь-якого основного цеху підприємства, крім того, що випускає готову продукцію. Разом з тим готові вироби одного підприємства можуть бути використані як напівфабрикати на другому, якщо вони будуть оброблятись.

Незавершене виробництво - сировина та матеріали, що почали оброблятись, але виробництво готової продукції чи напівфабрикатів з них ще не закінчилось, або вже закінчилось, але вироби ще не прийняті ВТК.

Такий розподіл результатів діяльності підприємства на три стадії по мірі готовності продукту потрібний для визначення показників, що характеризують обсяг продукції легкої промисловості.

2.4 Вартісні і натуральні показники продукції легкої промисловості

Основним методом обліку продукції є її облік у натуральному вираженні. При цьому обсяг продукції характеризують у фізичних одиницях міри (штуках, метрах квадратних), вона виступає як певна кількість конкретної споживної вартості. На основі даних такого обліку складають баланси основних видів продукції. Результати обліку продукції в натуральному вираженні використовують для розрахунку всіх показників обсягу продукції та виробництва.

Виходячи з контрольних цифр, державних замовлень, а також замовлень споживачів та органів матеріально-технічного забезпечення на продукцію, підприємства самостійно розробляють та затверджують плани обсягу виробництва і випуску продукції в натуральному і вартісному вираженні. Первинний облік підприємства враховує випуск усіх без винятку виробів, причому кожен з них враховується за всіма параметрами - розміром, артикулом тощо. Обліку підлягають всі готові вироби та напівфабрикати. Такий облік необхідний для контролю за використанням матеріальних та трудових ресурсів при виробництві продукції.

При вивченні динаміки обсягу продукції в натуральному вираженні за тривалий період виникає проблема порівнянності, тому що за цей період могли відбутися й якісні зміни самих виробів, і тому одна і та сама кількість їх може являти собою різний обсяг споживної вартості (сумки із шкіри та шкіри-замінників).

Доповненням обліку продукції в натуральному вираженні є її облік в умовних одиницях, якими можуть бути показники обсягу, маси, затрати часу на випуск одиниці продукції та ін.

Однорідну за своїми споживчими якостями різнойменну, а тим більше однойменну продукцію можна перерахувати в один з її видів, виходячи з головної споживчої якості продукту, тобто здійснити облік продукції в умовно-натуральному вираженні. Коефіцієнт для перерахунків в продукт, що прийнято за еталон, визначають співвідношенням споживчої вартості цього продукту й прийнятого за умовну одиницю. Підсумок таких розрахунків дасть загальну кількість одиниць продукції, прийнятої за умовну. Сумарним вираженням загальної кількості різнорідної продукції може служити її грошова оцінка. Вартісне вираження обсягу продукції підприємства дістають як добуток випуску в натуральному вираженні на її ціну. В розрахунках виходять з кількості випущених готових товарів, напівфабрикатів, послуг та рівня цін. Залежно від призначення показника, що характеризує обсяг випущеної продукції, використовують планові, фактичні або фіксовані оптові ціни підприємства. При підготовці оптових цін підприємства на окремі вироби виходять з середнього по галузі рівня їх собівартості та планового прибутку. Планові ціни використовують для оцінки продукції при визначенні рівня виконання плану по її випуску. Обсяг випущеної продукції в фактичних оптових цінах підприємства дає змогу визначити показники, що характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Для вивчення динаміки обсягу продукції легкої промисловості використовують фіксовані оптові ціни підприємства. Фіксовані ціни повинні бути єдині на однакові за своїм якостями продукти і не повинні значно відрізнятись від діючих у звітному періоді цін. Перша умова не завжди може бути виконана, тому що деякі продукти в різних регіонах мають різні ціни, але їх можна використати при визначенні динаміки обсягу продукції в цьому регіоні. Для виконання другої умови фіксовані ціни в легкій промисловості періодично змінюють і прирівнюють до рівня діючих.