Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності (стр. 3 из 3)

Поняття «роздержавлення» і «приватизації» зустрічаються практично завжди поруч, при цьому вони досить часто не диференціюються з точки зору особливостей сутності і змісту. У тих же випадках, коли ці поняття розмежовуються, зустрічаються різні тлумачення як сутності, так і змісту роздержавлення і приватизації.

Економісти-практики, як правило, пов’язують роздержавлення зі зміною місця і призначення підприємств у системі чинного державного управління, з посиленням економічної самостійності суб’єктів господарювання і реалізації їх комерційних інтересів. Під роздержавленням при такому підході мається на увазі обмеження і навіть повне безпосереднє невтручання держави та її керівних органів у господарську діяльність підприємств та організацій. Це визначення тим часом лише фіксує наслідок процесу роздержавлення, не розкриваючи його сутності. Обидві позиції не дають можливості сформулювати характерні особливості процесів роздержавлення та приватизації і тим самим чітко визначити відмінності між ними.

Формування багатоукладної економіки, яка базується на різних видах і формах власності, – одна з цілей роздержавлення і приватизації. Загальним для цих процесів є те, що вони спрямовані на зміну форми, виду та типу власності, у результаті чого суб’єкти господарювання повинні вийти із системи державного управління ними, зворотною стороною чого є звільнення держави від функції управління господарською діяльністю підприємств. Відмінність же між роздержавленням і приватизацією полягає в тому, що у процесі роздержавлення суб’єкт державної власності не змінюється (ним залишається суспільство), тоді як у результаті приватизації відбувається заміна самого суб’єкта власності – ним стає вже не суспільство, а приватні (фізичні та юридичні) особи. Роздержавлення, таким чином, процес більш широкий і багатогранний, ніж приватизація.

Своє розуміння змісту відносин роздержавлення відображено наступним чином (рис. 3).

Рис. 3. Зміст відносин роздержавлення

Необхідно зазначити, що роздержавлення – це комплексне поняття, яке можна розглядати в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні – це розширення самостійності підприємств і організацій, відхід держави від оперативного керівництва господарюючими ланками, зміна форм і методів господарювання. Об’єктивна основа цього процесу – різноманітність форм власності і господарювання.

Роздержавлення в Україні носить дуже специфічний характер. Процеси роздержавлення і приватизації ще недостатньо глибокі і поки що привели до трансформації державно – номенклатурної власності в корпоративно – індивідуальну власність номенклатури. Якщо до приватизації номенклатура (апарат) володіли владою і власністю тільки сумісно, то після – і те, і друге було централізовано і як би розподілено в особисте володіння окремо взятій особі. В Україні використовувались такі форми роздержавлення, ефективність яких була дуже низькою. Ярким прикладом є ваучерна приватизація. В той же час недостатньо використовувались такі форми, як розпродаж по конкурсу, створення відкритих акціонерних товариств. Специфічний характер роздержавлення в Україні обумовлений насамперед специфічним характером функціонування державної власності.

В основі економічного зростання лежать два процеси: зміна технологічних укладів, яка сприяє створенню виробництва нових товарів або підвищенню ефективності виробництва (значить і конкурентоспроможності) раніш освоєних товарів, зріст масштабів виробництва на основі потенціалів уже побудованих в країні технологічних укладів – сукупності технічних засобів виробництва товарів і послуг і найбільш адекватних їм організаційно – економічних форм господарської діяльності. Тому вибір напрямку економічних реформ логічно починати з розгляду того, які уклади стали сьогодні основою вітчизняного виробництва, і що це означає для трансформації відносин власності.