Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності (стр. 2 из 3)

- нездібність державної власності забезпечити прогресивний розвиток суспільства;

- хронічне невиконання державних планів;

- низька ефективність виробництва;

- значне розпорошення державних капіталовкладень;

- старіння виробничого апарату та послаблення матеріально – технічної бази виробництва;

- нечутливість до технічного прогресу.

По суті кризова ситуація в суспільстві виявилась кризою економічної і політичної влади, яка опиралася на існуючі відносини власності. Ось чому трансформація відносин власності постає початковою потребою реформування економіки України і її переходу на ринкові принципи господарювання. Характер перетворень відносин власності у пост – соціалістичних країнах має напрямки прямо протилежні у порівнянні з країнами ринкового типу. Вони відображені на рис..2.

Рис.2. Напрямки трансформації відносин власності

Одним з важливіших факторів реформування відносин власності є демонополізація економіки країни в цілому і її окремих сфер. Економічна суть поняття “монополія” трактується двояко: як право на володіння будь-чим, або на певну діяльність одного, обмеженої групи економічних суб’єктів, або держави, що виступають в єдиній спілці, і як домінуюче становище економічних суб’єктів, які самостійно чи разом з іншими суб’єктами обмежують конкуренцію на ринку певного товару. Монополія при цьому виступає в ролі суспільної форми процесу виробництва об’єктів, яка виражає відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання в їх єдності. Основу монополізації економіки слід вбачати в зосередженні виробничих ресурсів і випуску продукції в руках певних груп. Зміни в напрямках і формах концентрації, зумовлені технічними, економічними і соціальними факторами розвитку суспільства, призводять до модифікації форм монополій, засобів і методів придушення конкуренції, способів погодження дій.

Характерні ознаки суттєвих виявів монополії: концентрація значної частки виробництва, що забезпечує панівне становище в певному ринковому сегменті; ціновий диктат (в певних межах) на займаному ринку, одержання і привласнення монопольно високого прибутку як економічної реалізації свого тиску.

Існує двоїстий характер монополій, які, концентруючи в значних масштабах умови для розвитку матеріального виробництва, створюють і розвивають нові продуктивні сили, водночас, використання ними останніх передбачає одночасно і обмеження доступу до них інших виробників, тобто монополістом регулюється не лише власне виробництво, але і виробництво суміжних сфер.

Існує стійка залежність і чіткий взаємозв’язок між розвитком монополізму і реалізацією відносин власності, а власність постає передумовою виникнення і розвитку монополізму. Зокрема, державна монополія визначається як монопольне становище держави – власника засобів виробництва і господарюючого суб’єкта, що володіє політичною і економічною владою. На цій основі в сфері відносин власності одержавлення виявляється в пригніченні форм і видів недержавної власності, диктаті над економікою і суспільством в цілому, а власність окремих підприємств і їх об’єднань виступає основою “локального” монополізму.

Монополістичні тенденції значною мірою обумовлюються незбалансованістю економіки, наявністю хронічного дефіциту, високим рівнем концентрації виробництв, нерозвиненістю інфраструктури. Тому демонополізація економіки – важлива необхідність реформування відносин власності. Суть демонополізації відносин власності вважається як забезпечення їх багато суб’єктності. Держава, як всевладний монополіст, має перетворитись з єдиного суб’єкту власності в одного з суб’єктів відносин власності, а головну мету демонополізації в Україні слід вбачати не лише в розширенні кола власників, а створенні умов розвитку індивідуальної і колективної підприємницької діяльності на базі різних форм власності для забезпечення результативності господарювання.

Важливим ланцюжком трансформації відносин власності постає роздержавлення власності і приватизація. Подолання монополії державної власності шляхом її роздержавлення і приватизації стало не лише умовою, але й серцевиною економічних реформ в Україні. Цей процес принципово новий, оскільки у світі ще не постерігалося подібного не тільки за масштабами, але й за змістом соціально-економічного явища – трансформації неринкової за своєю сутністю економічної системи в ринкову економічну систему.

Наслідком роздержавлення і приватизації стали істотні структури власності і в цьому розумінні – структури національної економіки. У дореформений період, як відомо, частка державної власності в економіці країни перевищувала 90%. У ході роздержавлення і приватизації змінили тип, вид і форму власності понад 80 тисяч об’єктів. За роки реформ питома вага державної власності у промисловості скоротилася до 25,9%. Частка державних підприємств в обсязі виробництва галузі становила 36,4%.

Кількість об’єктів ЄДРПОУ за формами власності та видами економічної діяльності суттєво змінилася за період з 2000р., що видно з табл. 1.

Таблиця 1

Кількість об'єктів за формами власності та видами економічної діяльності (на 1 січня 2005р)

Всього	За формами власності
	Держав на	Комунал ьна	приватна	Колек-тивна	Міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав
Всього	935578	42484	70231	277679	536620	8564
Сільське гос-во, мисливство та лісове господарство	78951	2030	753	51382	24720	66
Рибне господарство	1204	87	14	416	685	2
Промисловість	103267	28075	68137	2726	3605	724
Добувна промисловість	2128	460	16	271	1357	24
Обробна промисловість	96958	2040	1728	27639	64863	688
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	4181	226	1861	165	1917	12
Будівництво	56320	1849	805	18657	34727	282
Оптова та роздрібна торгівля; Торгівля транс. засобами; Послуги з ремонту	246375	1540	2972	94342	145377	2144
Готелі та ресторани	18352	584	681	5389	11583	176
Транспорт і зв’язок	26422	2279	450	7647	15648	398
Фінансова земля	12419	409	115	1316	10447	132
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	88703	6411	4686	19585	55731	2290
Державне управління	34141	15058	18488	78	515	2
Освіта	31891	4190	22428	1389	3840	44
Охорона здоров’я та соціальна допомога	20973	2067	5986	2401	10424	95
Колективні, громадські та особисті послуги	106832	1461	6530	4920	93725	196
Послуги домашньої прислуги	27	0	0	18	9	0

Динаміку зміни кількості об'єктів за організаційно-правовими формами господарювання за період з 1997р., видно з табл. 2

Таблиця 2

Кількість об'єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання

1997	2002	2003	2004	2005
Всього	615686	775763	834886	889330	935578
У тому числі:
Індивідуальне підприємство	155	104	99	94	87
Сімейне підприємство	348	302	291	287	281
Приватне підприємство	111644	175910	192168	206144	217780
Колективне підприємство	37666	48059	40028	37869	36134
Підприємство, засноване на власності і об’єднання громадян	0	1423	2355	3098	3676
Державне підприємство	14158	9824	9965	9307	8469
Казенне підприємство	0	44	49	49	49
Комунальне підприємство	12373	13541	13713	14558	15129
Спільне підприємство	9901	7193	6798	6403	6024
Орендне підприємство	3614	1879	1741	1625	1520
Фермерське господарство	26980	35132	38561	42976	45781
Акціонерне товариство	30922	35218	34942	35134	35016
З них: відкрите	8883	12045	12089	12171	12137
закрите	18981	22228	22100	22255	22194
Товариство з обмеженою відповідальністю	147738	198068	221905	241799	261212
Дочірнє підприємство	5315	16796	19140	21097	22469
Організація орендарів	4223	3441	3404	3344	3311
Організація покупців	315	396	385	393	387
Політична партія	360	4041	5477	8319	9596
Громадська організація	11360	25524	29083	33087	36802
Релігійна організація	3521	10751	12167	13660	15099
Профспілкова організація	1059	6176	10965	12415	13157
Благодійна організація	0	3275	4525	5776	6968
Філія	8173	18914	21482	23471	25237
Підрозділ	5236	21264	22626	23094	22360
Представництво	2222	2818	2971	3092	3271
Організація	3562	5840	5840	5993	6305

Незважаючи на досягнення певних кількісних показників процесами роздержавлення і приватизації, що відбуваються в Україні, у всій їх сукупності очікуваного процвітання поки що не досягнуто, тобто процес реформування власності через роздержавлення і приватизацію економічно не реалізував себе у досягненні ефективності. Це свідчить не лише про недосконалість практичної методології здійснення роздержавлення і приватизації, але й про недостатню розробку теоретичного аспекту цих складних проблем.