Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в ринкових умовах (стр. 3 из 6)

• закупівельні ціни, що являють собою різновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзамовлення, а також підприємствам і підприємницьким структурам для подальшої переробки і продажу;

• ціни на будівельну продукцію, що встановлюються переважно за згодою між замовником і підрядчиком. Можуть бути представлені у вигляді: прейскурантних цін або кошторисної вартості будівельного об'єкта;

• тарифи, що являють собою відповідну плату за надання певних послуг при перевезенні пасажирів і вантажів, у системі побутового та сервісного обслуговування, інших видах обслуговуючої діяльності;

• роздрібні ціни - це ціни, за якими товари продаються в роздрібній торговій мережі індивідуальним або дрібнооптовим споживачам, переважно населенню. Товари з роздрібної торгової мережі вибувають із сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві або виробництві. Роздрібна ціна включає оптову ціну, затрати і прибуток торгових організацій.

Значну питому вагу в структурі оптових та роздрібних цін займаютьнепрямі податки: акцизний збір та податок на додану вартість. Особливо значна їх частка в таких товарах, як тютюнові вироби та алкогольні напої. Тому визначення їх величини в ціні товарів набуває важливого значення.

Акцизний збір являє собою непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, який включається до ціни цих товарів. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, а також ставки цього збору затверджуються Верховною Радою України.

Акцизний збір обчислюється у твердих ставках євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів, а для імпортних товарів - до оборотів, які визначаються виходячи з митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, ввізного (імпортного) мита та акцизного збору. Акцизний збір з продажу товарів вітчизняного виробництва обчислюється виходячи з їх вартості за реалізаційними цінами, включаючи акцизний збір, але без сум податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) являє собою частину заново створеної вартості, яка підлягає сплаті до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів. Об'єктом обкладання податком на додану вартість є операції з продажу товарів, робіт та послуг на території України, ввозу та вивозу їх за кордон. Сума цього податку визначається як різниця між загальним обсягом нарахованого податку (податковими зобов'язаннями) та сумою податкового кредиту. Ставка податку на додану вартість встановлюється у відсотках до бази оподаткування, яка визначається, виходячи з вартості товарів, робіт та послуг, за вільними чи регульованими цінами. Основною ставкою податку на додану вартість є 20 відсотків до бази оподаткування (обсяг продажу без ПДВ). Але якщо ціна товару включає податок на додану вартість, то суму цього податку можна визначити за ставкою 16,67 відсотка.

Кожна ціна включає певні елементи. Такими складовими роздрібної ціни є собівартість, акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість, торгові націнки збутових організацій. Елементи ціни становлять основні частини, що впливають на її рівень. Тому для практики ціноутворення виключно важливе значення має точність визначення її складових елементів. Залежно від виду ціни її складові елементи можуть змінюватися. Питома вага окремих елементів у складі ціни в грошовому виразі становить структуру ціни.

Структура ціни на різні види продукції не залишається стабільною. Її динамічність вимагає постійного спостереження за змінами з метою вжиття відповідних заходів до того, як такі зміни почнуть негативно впливати на господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання. Для належного керівництва підприємницькою структурою необхідні детальні відомості не тільки про рівень і співвідношення цін, але і про формування їх структури. З цією метою необхідно виконувати відповідні розрахунки для отримання інформації про калькуляції собівартості окремих виробів. Без них підприємницька структура працює наосліп і тому не може застосовувати всю повноту методів і важелів економічного управління. [3, с.74,77,79; 4, с. 20-21]

2. Залежно від особливостей процесу просування продукції до споживача всі ціни можна поділити на три групи:

• оптова ціна підприємства, по якій одне підприємство реалізує свою продукцію іншому самостійно;

• оптова ціна промисловості, по якій реалізація продукції підприємства відбувається через збутові організації або посередників;

• роздрібна ціна, по якій підприємство реалізує промислову продукцію безпосередньо населенню.

3. За часом дії ціни класифікують так:

• довгострокові та короткострокові ціни;

• поточні ціни, що змінюються в рамках одного контракту відповідно до коливань кон'юнктури ринку;

• ковзні, або спадаючі ціни, що встановлюються залежно від рівня попиту, поступово знижуючись в міру насичення ринку продукцією;

• гнучкі ціни, що швидко реагують на зміну попиту і пропозиції на ринку;

• сезонні ціни, що діють у певний період року.

4. За територією дії ціни поділяються наміжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні та зональні. Особливістю регіональних та зональних цін є те, що рівень їх визначається регіональними (зональними) органами влади та управління економікою. При цьому враховуються величини витрат на виробництво продукції, особливості її реалізації в регіоні та за його межами, а також інші регіональні чинники ціноутворення.

5. За порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежно від:

• місця, до якого всі витрати на транспортування бере на себе виробник, а подальше перевезення оплачує покупець (ціни ФОБ, ФОР, СІФ та франко-ціни);

• зон, для яких встановлюється єдиний тариф по перевезенню пасажирів і вантажів;

• наявності базисних пунктів, для яких на перевезення однакової продукції встановлюються різні тарифи. Між цими пунктами тарифи відповідним чином диференційовані.

6. За ступенем новизни продукції розрізняють ціни на нові товари та на ті, що реалізуються на ринку вже тривалий час. Від цього чинника та попиту на продукцію залежить методика визначення рівня ціни.

7. Урахування меж держави в процесі реалізації продукції поділяє ціни назовнішні та внутрішні. На рівень цін зовнішньоторговельного обороту значний вплив мають ціни світових ринків, що характеризують умови виробництва та реалізації продукції у світовому господарстві. Такі ціни використовуються при експорті та імпорті товарів, певною мірою формуючи економічні зв'язки з іншими країнами. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків. Внутрішні ціни визначаються особливостями вітчизняних ринку виробників і ринку споживачів, а також рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції відносно імпортних аналогів.

У процесі переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин запроваджена система цін, яка враховує характер впливу держави на процес ціноутворення в умовах підприємства (рис.3.2). Дані ціни залежно від ступеня свободи при їх формуванні та використанні поділяють на фіксовані, регульовані та вільні. [1; 2; 4, с.21-22].

Система цін в умовах перехідної економіки

Фіксовані ціни

Регульовані ціни

Вільні ціни

Рис.3.2 Система цін вітчизняної економіки в перехідних умовах до ринку

Фіксовані ціни на продукцію розробляються відповідними державними органами та затверджуються Управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. У сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини (уранову руду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військового призначення тощо.

Регульовані ціни встановлюються федеральними або регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких неприпустиме. Регулювання їх здійснюють регіональні (федеральні) органи ціноутворення в межах установлених верхньої та нижньої границь ціни на основі коефіцієнтів зміни цін, граничних рівнів рентабельності або іншими аналогічними методами.

Вільні ціни формуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Вони встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. За своєю економічною сутністю вільні ціни є ринковими. Держава у даному разі може прямо впливати на зміну їх рівня через систему фінансового державного механізму або побічно, певною мірою впливаючи на динаміку кон'юнктури ринку. У сучасних умовах фіксовані, регульовані та вільні ціни з урахуванням особливостей їх формування та використання контролюються Державною інспекцією з контролю за цінами при Міністерстві економіки України та відповідними її структурними підрозділами на регіональних рівнях. Це забезпечує підтримку необхідного рівня цінової дисципліни при реалізації продукції в умовах вітчизняного ринку. [1; 3, с.73-74; 4, с.23-24]