Рахунок виробництва відбиває операції, що стосуються процесу виробництва. Тут подається вартісна оцінка товарів і послуг для цілей проміжного та кінцевого споживання, що дає змогу дістати одну з головних балансових статей СНР – додану вартість, яка використовується при обчисленні ВВП виробничим методом. Валовий внутрішній продукт – це кінцевий результат виробничої діяльності резидентних одиниц-виробників. Його одержують як суму валового випуску продуктів та послуг у цілому по території, податків на продукцію, чистих податків на імпорт мінус проміжне споживання.
Відніманням від валового внутрішнього продукту споживання основних фондів дістаютьчистий внутрішній продукт.
Рахунок виробництва призначено для виокремлення доданої вартості як однієї з головних балансових статей СНР. У ресурсах рахунку виобництва як надходження відбувається випуск, а як використання – проміжне споживання та додана вартість. Вихідні потоки рахунку такі: проміжне споживання, що подане вхідним потоком рахунку утворення і послуг; додана вартість, подана вхідним потоком рахунку утворення доходів (додана вартість, що є балансовою статтею рахунку, подана в ньому і як валова додана вартість, і як чиста додана вартість).
Після завершення процесу виробництва починається процес первинного та вторинного розподілу доходу, а також його перерозподілу.
Рахунок утворення доходу відбиває розподільні операції, безпосередньо пов’язані з процесом виробництва. Ресурсна частина рахунку складається з валової доданаої вартості, що на макрорівні є внутрішнім продуктом у ринкових цінах, і субсидій з виробництва та імпорту. Субсидії – це поточні трансферти, які держава надає господарським одиницям-резидентам, котрі виробляють або імпортують продукти та ринкові послуги, для здійснення впливу на їхні ціни або доходи і створення умов проведення певної економічної або соціальної політики. Використання включає елементи первинного розподілу валового внутрішнього продукту на оплату праці робітників, податки на виробництво та імпорт , споживання основних фондів і прибуток економіки.
Валовий прибуток економіки є балансуючою статтею рахунку утворення доходів. Її дістають після відрахування з валового внутрішнього продукту в ринкових цінах оплати праці, а також чистих податків на виробництво та імпорт (податки на виробництво та імпорт з відрахуванням субидій на виробництво та імпорт).
Відрахуванням споживання основних фондів з валового прибутку дістають чистий прибуток економіки.
При визначенні прибутку економіки доцільно виділити окремий показник – змішаний дохід. Змішаний дохід – це різновид доходів, в яких поєднуються елементи оплати праці і прибутку. До них належать доходи від особистої підприємницької діяльност, особистого підсобного господарства, прибутку осіб вільної професії, авторські гонорари тощо.
Рахунки розподілу доходів відбиває розподіл і перерозподіл доходів країни на рівні економіки в цілому з урахуванням відносин з іншими країнами.
У ресурсах показують як доходи від виробничої діяльності, так і інші види доходів, одержані в результаті перерозподільних операцій з урахуванням надходжень з інших країн.
У рахунках розподілу доходів на рівні економіки в цілому в ресурсах відбиваються тільки поточні трансферти, одержані від «решти країн світу», а при розрахунках за секторами внутрішньої економіки – поточні трансферти, одержані від усіх секторів.
Рахунок вторинного розподілу доходів охоплює перерозподіл через поточні трансфертні операції (у грошовому та натуральному вираженні) як у середині країни, так і з рештою країн світу. Поточні трансфертні операції – це однобічні перерозподільні потоки доходів, які не викликають потоків доходів у зворотному напрямі, а тому вони не пов’язані з творенням первинних доходів. Для сторони, яка одержує поточні трансферти, на відміну від капітальних, вони не є джерелом інвестування. Сторона, що сплачує, виплачує поточні трансферти за рахунок своїх поточних надходжень. Надання бюджетом субсидій або дотацій також, як правило, не означає необхідності повернення їх отримувачем. Результатом вторинного розподілу доходів за допомогою поточних трансфертних операцій у грошовому вираженні є наявний дохід, який безпосередньо може або використовуватися на споживання, або спрямовуватися на заощадження.
У рахунку перерозподілу доходів у натурі наявний дохід надходить як ресурс. Ресурси рахунку перерозподілу доходів у натурі, крім наявного доходу, утворюють трансферти соціального характеру в натурі, що одержують домашні господарства. У використання цього рахунку відображаються ті самі трансферти, але такі, що передаються урядовим і неприбутковим установам.
Рахунки використання доходу: рахунок наявного доходу і рахунок скоригованого наявного доходу. Ці рахунки показують розподі наявного і скоригованого наявного доходу на кінцеве споживання і заощадження. Перший рахунок показує наявне кінцеве споживання і заощадження, другий – фактичне кінцеве споживання і заощадження. Рахунки нагромадження - до них належать: рахунок капіталу; фінансовий рахунок; рахунок інших змін в обсязі активів; рахунок переоцінки.
Рахунок капіталу слугує для відображення фінансового нагромадження основного капіталу і зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальних активів між секторами економіки та рештою країн світу у вигляді капітальних трансфертів. Балансова стаття для цього рахунку – чисте кредитування або чисте заощадження.
Рахунки «решти країн світу» характеризують зв’язки економіки країни з економікою зарубіжних країн, які виявляються у формі зовнішньоекономічної діяльності. Вони показують операції нерезидентів з резидентами – інституційними (господарськими) одиницями. Операції цього рахунку складаються з позицій зарубіжних країн і, в кінцевому підсумку, мають давати значення чистого кредитування або чистого запозичення, що протилежне відповідним статтям рахунків операцій з капіталом національної економіки.
Зовнішньоекономічна діяльність – це експорт і імпорт товарів, посліг, прав інтелектуальної власності, міжнародна кооперація та інша господарська діяльність за участі зарубіжних юридичних осіб на території певної країни і витчизняних організацій за кордоном; транскорпораційний рух робочої сили, зарубіжних і витчизняних інвестицій; міжнародний туризм; зовнішньоекномічні транспорті операції, а також інші економічні відносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування, у тому числі ті, які не мають компенсаційного характеру.
Результати зовнішньоекономічної діяльності характеризуються в трьох рахунках: поточних операцій, капіталу, фінансовому.
Особливе місце в аналізі економічних зв’язківпосідають міжгалузеві баланси, які побудовані за схемою системи національних рахунків ( МГБ СНР). Це зумовлюється широкими можливостями, які вони надають для аналізу структури економіки, основних вартісних і натурально-речових пропорцій, а також для визначення напрямів і кількісних характеристик тендецій розвитку, проведення міжнародних зіставлень, оцінювання ефективності управління.
Згідно із заданнями, що стоять перед економікою, аналіз може бути розширений за рахунок більшої деталізації як по горизонталі, так і по вертикалі. Так, по горизонталі може бути розширено коло операцій за рахунок уведення додаткових балансових статей. По вертикалі це досягається введенням підсекторів, наприклад поділом урядів на центральні і місцеві, виділенням групи домашніх господарств, підприємств з різними формами власності.
Яскравий приклад використання матричної форми в СНР – це міжгалузевий баланс
У матричному варіанті кожний рахунок подається набором парних рядків і стовпців. На відміну від рахунків, у матрицях кожна операція відбивається єдиним записом, який фікчується на перетині відповідних стовпців і рядків. Перевага матричної форми полягає в тому, що вона вельми інфоромаційно містка. А недолік – у тому, що вони не дає змоги перевірити правильність складання рахунків. Робиться спроба взаємоузгодити ці дві форми подання зведених рахунків у матричній формі.
Таблиці «Витрати-випуск» є комбінацією рахунків виробництва і доходів окремих виробників, яка узгоджена зі спаіввідношенням попиту і пропозиції, де випуск та імпорт, що становлять загальний обсяг пропозиції, узгоджуються з проміжним споживанням домашніх господарств, урядових інститутів, нагромадження.
Елементи та підсумки національних рахунків належать до системи показників, на основі яки проводять оцінку пеерспектив розвитку. При цьому вирішують три проблеми: по0перше, оцінювання можливостей досягнення поставлених перед державою цілей на базі наявних ресурсів; по-друге, поєднання завданьі засобів для її вирішення в часі; по-третє, досягнення поставлених завдань найраціональнішим способом. Віришення цих проблем потребує вивчення динаміки під впливом основних факторів на основі моделей економічного зростання, забезпечення економічної рівноваги в усіх ланках економіки, оптимізації розвитку за певними критеріями. Як динамічні моделі, так і схеми оптимізації будуються на основі економічних показників, які визначаються національними рахунками, і відповідних параметрів (технологічних, функціональних та фінансових). Ці параментри відбивають закономірності, які властиві тим чи іншим зв’язкам, що визначають на основі національних рахунків або проведенням спеціальних досліджень. Прикладом технологічних параметрів можуть бути коефіцієнти прямих та повних витрат, які визначються но основі міжгалузевого балансу, коефіцієнти капітало- та трудомісткості продукції, коефіцієнту імпорту. До функціональних параметрів належать, наприклад, коефіцієнти елатичності попиту від доходів; до фінансових параметрів – ставки оподаткування, коефіцієнти самофінансування інвестицій підприємствами, ставки облікового процента.
Велике значення має складання національних рахунків – не лише річних, але й внутрішньорічних. Зокрема квартальних. Їх використовують для аналізу поточного стану економіки, а також для прогнозу на майбутнє. Наявність квартальних даних дає можливість вирізнити та вивчити коливанні найважливіших показників розвитку економіки і тим самим зробити висновок про те, чи є поточні зміни кон’юнктури сезонними, чи вони характеризують поворотні пункти динаміки народного господарства. Наявність квартальних рахунків на відміну від річних розширює можливості не тільки прогнозу, але й перевірки ефективності окремих заходів і коригування прийнятих програм. Ці дані дозволяють поліпшити систему організації поточної інформації на основі зведення прибутків та витрат. Наявність балансових зв’язків дозволяє використати національні рахунки для оцінки точності та контролю за якістю інформації, яку одержують із різних джерел і різними засобами. Квартальні дані полегшують та прискорюють обробку річних даних.