Система кон'юнктурних показників. Особливості розрахунку ринкової кон'юнктури (стр. 3 из 4)
– обсяг продажу (реалізації) товару Б.Як бачимо, показник частки відображає місце і-го товару у всій сукупності товарів або в окремо взятій групі товарів і може бути інтерпретований як частка коштів, витрачених на придбання (купівлю) даного і-го товару. Розмір частки залежить не тільки від пропорцій обсягів, а й від співвідношення цін товарних одиниць, що входять у досліджувану сукупність.
Другий показник дає змогу з'ясувати співвідношення розмірів продажу (реалізації) різноманітних товарів. Отже, зазначені показники структури товарообігу дозволяють дати оцінку і провести тією або іншою мірою аналіз пропорційності розвитку товарообігу конкретного товару або товарної групи на досліджуваному ринку.
Варто зауважити, що аналіз пропорцій ринку може і має здійснюватися як у статиці, так і в динаміці. Так, при порівнянні (динамічному, територіальному, галузевому тощо) частки обчислюється відносний показник – індекс частки.
У кінцевому підсумку індекс (темп зростання) частки залежить від співвідношення вектора і швидкості зміни цієї частини явища і явища в цілому.
При цьому пропорції попиту і пропозиції визначаються як у цілому на ринку товарів і послуг (у його оптовому і споживчому підрозділах), так і в регіональному розрізі, за всією товарною масою і за окремими товарами. Окремим завданням є оцінка співвідношень попиту різноманітних соціально-економічних груп споживачів, тобто характеристика місця кожної такої групи на споживчому ринку.
Інші показники пропорційності ринку розширюють характеристики ринкової ситуації, дають можливість визначити тип ринку і виявити деякі структурні закономірності його розвитку. Пропорційність ринку характеризується за допомогою балансового методу, відносних розмірів структури і координації (коефіцієнти співвідношень, питомої ваги, частки), компаративних темпів зростання (індексів), індексів структурних зсувів, середніх квадратичних або лінійних відхилень. Певною мірою пропорції відбивають коефіцієнти еластичності, що показують зміну результативного показника (одного з параметрів ринку) при збільшенні факторної ознаки.
Особливим показником пропорційності є компаративний індекс. Він дає можливість порівнювати динамічні пропорції.
Компаративний індекс – це відношення індексів (темпів зростання) двох явищ або частин сукупності. Наприклад, відношення індексу продажу (збуту) товарів (продукції або послуг) до індексу грошових прибутків споживачів. За своєю сутністю компаративний індекс – один із варіантів розрахунку коефіцієнта випередження.
Важливою компонентою системи показників ринкової кон’юнктури є також оцінка рівня монополізації і конкуренції. До них відносяться: кількість і розмір підприємств та фірм, частка, яку вони займають на ринку, їх розподіл за цими ознаками. Така система показників дає змогу визначити тип ринку, побудувати відповідну матрицю його типології, охарактеризувати процес поділу (сегментації) ринку, його масштаб і тип.
Розмір ринку визначається за обсягом продажу товарів (продуктів і послуг), а також кількістю і розміром фірм та підприємств, що виступають на ринку як продавці – первинні (виробники) або торгові посередники. При цьому характеризується функціональна спеціалізація фірм, їх групування за формами власності та за часткою, яку вони займають на ринку. За допомогою спеціальних обстежень встановлюються орієнтовні (непрямі) оцінки масштабів неорганізованого і «чорного» ринків. За кількістю і розміром фірм, що займаються торгівлею однойменними і взаємозамінними товарами, за розподілом їхніх часток у загальному обсязі товарообігу визначаються масштаби і ступінь конкуренції.
Невід'ємною властивістю дії ринкового механізму є його прагнення до рівноваги попиту і пропозиції. Це досягається шляхом подолання постійних диспропорцій різноманітної інтенсивності. Така властивість ринку, обумовлена стихійністю його розвитку, виявляється через коливання різноманітних параметрів ринку. Останні визначаються у статиці, за географічним або економічним простором (у регіонах, конкурентних фірмах, власних підприємствах тощо) за допомогою коефіцієнта варіації
(4)де
– середньоквадратичне відхилення: 
(5)де уi – показник ринку (товарообіг, ціна, запаси тощо) в і-мe регіоні, фірмі, підприємстві і т. ін.;
– середнє значення показника за всією сукупністю;
fi– ваги, розмір, що характеризує розмірність одиниці сукупності (обсяг товарообігу, чисельність споживачів).
У тих випадках, коли зважування здійснити неможливо або коли структура більш-менш однорідна, припустимо вдаватися до непрямих характеристик або використовувати незважені середні.
Усталеність (або її антипод – нестійкість) динамічного розвитку ринку виявляється у характері відхилень фактичних рівнів розвитку від основної тенденції, тобто від тренду.
Це дає змогу вимірювати усталеність розвитку ринку відомим в аналізі динаміки показником – коефіцієнтом апроксимації, вираженим у відсотках до середнього рівня, за формулою
(6)де уi. – фактичний (емпіричний) рівень динамічного рядупоказника, що характеризує розвиток ринку;
уt – вирівняне значення рівнів динамічного ряду: уt = f(t).
п – число рівнів (періодів) динамічного ряду.
Відношення середньоквадратичного відхилення до середнього рівня виражає ступінь усталеності динамічних процесіву стандартизованому масштабі (від 0 до 100%):
(7)Цей показник (Ka) називається коефіцієнтом апроксимації. Його також використовують для вибору форми кривої,що якнайкраще апроксимує емпіричні дані. Рівняння тренду вибирається за мінімальним коефіцієнтом апроксимації.
Усталеність ринку можна також оцінювати за допомогоюугруповань фірм (підприємств, регіонів), за основними показниками стану і розвитку ринку. Наприклад, за конкуруючими фірмами з обсягу або темпів продажу, за рівнем цін(природно, із поправкою на розходження щодо якості й асортименту).
У розвитку ринку як єдиного економічного простору, так само як і в розвитку локальних ринків, можливі повторюваність або циклічність, обумовлені як внутрішніми властивостями ринку, так і зовнішніми причинами. При цьому річна циклічність, звичайно, має сезонний характер. Вона описується за допомогою індексів сезонності, методів механічного згладжування, аналітичних рівнянь (зазвичай параболою 3-го або вищого порядку), частіше – гармонікою Фур'є:
(8)де розмір t визначає номер гармоніки ряду Фур'є;
параметри а0 і аk, bk визначаються методом найменших квадратів;
k– число гармонік, рівне 1, 2 і т.д.
Показники ділової активності, що достатньо наочно відображають ринкову ситуацію на мікро- і макрорівнях, дають можливість за набором індексів ділової активності оцінювати і градуювати стан ринку. Наприклад, зростання кількості угод без збільшення обсягу продажів не можна сприймати як пожвавлення ринку, воно свідчить лише про залучення у ринковий процес фірм, що займаються малими операціями.
Зростання запасів в умовах інфляції може свідчити про кризу збуту, що насувається, внаслідок скорочення попиту під впливом підвищення цін. Градуйовані, якісні оцінки стану ринку звичайно даються такі: пожвавлений ринок, такий, що розвивається, стабільний, стійкий, млявий, такий, що стагнує, регресує, скорочується і т. ін. Чіткої межі між цими визначеннями немає. Нерідко зустрічаються проміжні стани ринку, які характеризуються комбінацією визначальних рис.
Прикладом може слугувати складна ситуація, що склалася на ринку України у першій половині 90-х років: чітко виражений дисбаланс попиту і пропозиції, спад виробництва за наростаючої інфляції, дефіцит ряду товарів. Подібну кон'юнктуру називають стагфляцією, що являє собою комбінацію стагнації (кризи збуту, падіння виробництва і продажу товарів) та інфляції.
Надійним показником, що дає змогу оцінити завантаження виробничих потужностей на перспективу, є зведення про замовлення – наявний портфель і нові надходження.
Портфель замовлень – це вартість усіх замовлень у межах окремої фірми або всієї галузі на визначену дату, незалежно від часу їхніх надходжень. Він дає можливість оцінювати ймовірне завантаження підприємства у майбутньому, а дані про розмір портфеля замовлень усіх галузевих підприємств – перспективи завантаження галузі.
Надзвичайно важливим показником кон'юнктури є також курс акцій, що визначається прибутковістю капіталовкладень і розміром банківського відсотка. Зниження курсу акцій зазвичай відбувається під час кризи, а його підвищення – у період піднесення, що пов'язано значною мірою з коливаннями динаміки прибутку й облікового (позичкового) відсотка відповідно до розвитку циклу. Проте найважливішим чинником, від якого залежить курс акцій, є не розмір виплачуваних дивідендів чи розмір банківського відсотка, а перспективи одержання дивідендів у майбутньому. Останнє у свою чергу залежить від стану компанії, усієї галузі промисловості і загальної економічної ситуації у країні. Залежність курсу акцій від оцінки майбутніх дивідендів і дає змогу використовувати цей показник у сукупності показників прогнозу. Зміни у спрямуванні курсів акцій звичайно передують зміні кон'юнктури.