Загалом ситуація 1992 р. може бути охарактеризована загальноприйнятим терміном "грюндерство". Мале підприємництво було складовим елементом цього масового процесу засновництва. Біржі, банки, страхові фірми, великі приватні і напівдержавні акціонерні підприємства виникали по всій Росії в неймовірних кількостях. Люди уперше в житті отримали свободу для самостійної підприємницької діяльності, право займатися фінансовим плануванням, що раніше було абсолютною монополією державних структур і їх чиновників. Такі мотивації в поєднанні з розвалом державних, передусім бюджетних підприємств і організацій, з надією на отримання високих прибутків від досить простих видів робіт і послуг не могли не породити крупномасштабний грюндерства. Подібне грюндерство пояснюється не стільки економічними причинами, скільки загальними законами соціальної психології в їх додатку до очевидної для Росії ситуації кардинального суспільного перелому.
Ілюстрацією до вищесказаного може служити масова поява ефемерних фермерських господарств в суворих кліматичних зонах і на низькоякісних грунтах, де з точки зору економічної доцільності таких господарств в принципі не може бути навіть в самої розвиненій ринковій країні. Багато які малі підприємства з'являлися на світ не внаслідок економічної доцільності, не маючи якої-небудь програми довготривалого розвитку, а тільки із загальної надії, мрії їх організаторів на досить абстрактне " краще життя" (в основному в стилі привабливих трафаретів суспільства вільного підприємництва і загального споживання). У певному значенні психологічні очікування швидкого процвітання домінували над тверезим економічним розрахунком і навіть здоровим глуздом.
Саме цим пояснюється феномен бурхливої появи численних приватних дрібних наукових фірм в умовах дуже швидкого згортання якого-небудь попиту на наукову продукцію через найгострішу інвестиційну кризу, спад інноваційної активності і фантастичний дефіцит бюджетів всіх рівнів. Нові умови давали колишнім науковим співробітникам надію на самостійний вихід із того тупикового становища, в якому вони знаходилися в державних академічних, галузевих і інших наукових установах в 70-і і в 80-і роки.
Грюндерство, як показує історичний досвід, завжди обмежене у часі. Вже до 1995 р. виявилися практично вичерпані ніші і можливості надприбуткової торгово-посередницької діяльності. Багато Які з раніше малих підприємств, що виникли переважно торгово-посередницької або, наприклад, науково-консультаційної орієнтації або припинили своє існування, або диверсифікувались. Така ситуація закономірно повинна була генерувати нові тенденції в розвитку російського малого підприємництва. Визначився черговий, третій етап якісних змін в динаміці і структурі малого підприємництва, що супроводився, як було відмічено вище, значним скороченням приросту числа МП.
Головними причинами припинення зростання числа малих підприємств були різке звуження кордонів сфер, що характеризувалися високою прибутковістю, що легко досягається, вичерпання психологічних очікувань безмежних фінансових можливостей самостійної підприємницької діяльності. У нормальній ринковій економіці мале підприємництво в більшості випадків і по прибутковості, і по кордонах потенційних можливостей поступається середньому і великому бізнесу. Воно йде услід за ними в ролі хоч і цілком гідного, але все ж аутсайдера.[16, c.13]
Якщо в Росії ще в 1992-1994 рр. вся економіка, включаючи малий бізнес, жила по стохастичним законах первинного накопичення капіталів, то до 1995 р. все чіткіше стали діяти закономірність цивілізованої ринкової системи. Рідше зустрічалися випадки, коли яке-небудь мале підприємство легко скуповувало будівлі, що дорого коштують і навіть середні виробничі підприємства. Нормою ставав прибуток на один зайнятого в МП на рівні, що коливається навколо середньої заробітної плати по країні.
У економіці Росії стала простежуватися тенденція на початок нової, ринкової концентрації і централізації капіталів, а також самої господарської діяльності. Отримав розвиток процес поглинання підприємств. Часто найбільш рентабельні малі підприємства виявляються першою жертвою такого поглинання. Наприклад, в Москві на місці ще недавно численних індивідуальних торговихларьків виникли добре оформлені торгові павільйони, що належать тій або іншійвеликій фірмі. Менш рентабельні МП також не витримують економічної конкуренції зі середніми і великими фірмами і вимушенізгущати свою діяльність. У цьому значенні на нинішньому етапі російських реформ процеси централізації і концентрації капіталів також протистоять збільшенню чисельності МП. Але надалі, як ми вважаємо, нові великі і середні підприємства будуть самим активним образом стимулювати створення нових МП в структурі нових господарсько-технологічних ланцюжків, що формуються.
На кардинальне сповільнення приросту числа МП в 1994-1995 рр. вплинуло і завершення перереєстрації малих підприємств, створених ще по законах колишнього СРСР. ДіючіМП в ході перереєстрації приймали нові організаційні форми, а що припинили свою роботу - просто ліквідувалися. Оскільки величина що рахувалися зареєстрованими, але реально МП, що не функціонували була досить велика, їх офіційна ліквідація внесла істотний внесок в загальне сповільнення темпів зростання числа малих підприємств Росії. Чинник перереєстрації і ліквідації не працюючих підприємств в повній мірі виявив себе в 1995 р. в зв'язку з введенням в практику господарської діяльності нового Цивільного кодексу (ГК). Відповідно до положень його першої частини малі підприємства, що мають форму товариств (а це дуже поширена господарська форма малих підприємств), повинні переоформити свої засновницькі документи, прийнявши інші, передбачені ГК господарські форми. Якщо врахувати, що навіть за офіційними оцінками Держкомстат РФ, більше за третину зареєстрованих малих підприємств або не приступали до господарської діяльності, або припинили її, не ліквідувавшись, то очевидно, що перереєстрація, що почалася в 1995 р. і відповідно офіційна ліквідація реально не функціонуючих малих підприємств повинніпривести до подальшого істотного зниження числа малих підприємств в Росії. А з урахуванням того, що в ряді російських регіонів реально діє трохи більше за половину зареєстрованих МП(за даними Держкомстат РФ), перереєстрація внесе певну коректива і в регіональну структуру малого підприємництва країни.
Сповільнення зростання числа нових малих підприємств пояснюється ще і тим, що не виявив свою силу - і в економічному, і в соціальному плані - такий могутній чинник збільшення малих підприємства, як зростання безробіття. Незважаючи на всі прогнози її бурхливого збільшення, аж до 1996 р. офіційне безробіття залишалося на рівні 2-3% економічно активного населення. Реальне безробіття може бути на порядок вище, на що вказують альтернативні розрахунки експертів профспілкових об'єднань, міжнародних організацій і пр. Але проте офіційний статус працюючих (нехай навіть на "напівживих" підприємствах), поки він діє, створює соціально-психологічний ефект, при якому люди відмовляються займатися іншою самостійною діяльністю, в тому числі пробувати свої сили в сфері малого бізнесу. Більш поширеним виявляється випадковий, часто допоміжний заробіток, що ніде не реєструється від дрібних перепродажів або виконання підсобних робіт. Але як тільки уряд Росії на ділі, а не на словах піде на банкрутства численних нерентабельних підприємств, зростанняофіційного безробіття, безсумнівно, викличе нову хвилю збільшення числа МП.[16, c.27]
Найбільш істотним негативним моментом була і залишається кримінализація малого підприємництва. У зв'язку з цим дуже показова найбільш типова відповідь на питання вибіркових обстежень керівників малих підприємств про вплив на їх діяльність кримінальних структур. Значна частина респондентів відповідають, що вони взагалі нічого не знають про кримінальні структури. У нинішній ситуації така відповідь вказує не на подолання залежність МП від кримінальних структур, а якраз навпаки - на особливо сильну їх залежність від цих структур і навіть на пряму вовлеченность в ці структури і страх перед ними. Кримінальність продовжує залишатися істотним чинником, перешкоджаючим нормальному розвитку російського малого підприємництва.
Різкий спад темпів приросту числа МП по-різному знайшов відображення в окремих галузях. Хоч і декілька сповільнившись, але уперше за декілька минулих років випереджальними темпами збільшилася кількість МП в будівництві і на транспорті (на 18 і 19% в 1995 р.). У торгівлі і сфері громадського харчування число МПпоменшало приблизно на 10%. У загальній комерційній діяльності по забезпеченню функціонування ринку, в науці і науковому обслуговуванні сталося абсолютне скорочення числа малих підприємств (- 18,7 і -5,6°про).
Динаміка числа МП в регіональному розрізі показує деяке випередження зростання числа малих підприємств в регіонах Північного Кавказу і Півночі Європейської частини Росії. Хоч істотних змін в регіональній структурі МП не сталося, все ж можна помітити позитивний процес поступового більш рівномірного розподілу малих підприємств по різних економічних районах Росії.
У 1995 р. серед необлікова чисельність зайнятих в МП в порівнянні з 1994 р. збільшилася на 0,8% Звичайно, величина приросту невелика, але вона підтверджує дані соціологічних опитів, в ході яких керівники МП висловлювали думку про необхідність збільшення чисельності персоналу підприємств. І, що дуже важливо, вони вказують на те, що настав час переходу від напівлегальний зайнятості до нормальної, адекватної чинним законам.