8. Міжнародна угода про торгівлю молочною продукцією;
9. Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою.
У деякі з вищезгаданих кодексів у ході Уругвайського раунду були внесені виправлення і зміни, що розширюють сферу їхньої діяльності. Так, кодекси, які присвячені питанням субсидій і компенсаційних заходів, технічним бар'єрам у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митній оцінці й антидемпінговим заходам, сьогодні перетворилися в міжнародні зобов'язання в рамках Угоди про заснування СОТ. Іншими словами, їх беруть на себе всі члени СОТ. Інші ж кодекси, присвячені державним закупівлям, яловичині, молочній продукції і цивільній авіатехніці, залишаються угодами, участь у яких носить добровільний характер.
Однак погіршення обстановки в сфері світової торгівлі на початку 80-х років призвело до того, що Генеральна угода перестала відповідати реальності світової торгівлі, як це було в 40-их роках. По-перше, світова торгівля перетворилася в більш складний механізм, ніж сорок років тому, і стала відігравати набагато важливішу роль: світова економіка розвивалася шляхом глобалізації, міжнародні інвестиції переживали бум, а торгівля послугами, яка не були охоплена правилами ГАТТ, виявилася в центрі підвищеної уваги й інтересу ще більшого числа країн. Більш того, торгівля послугами все тісніше перепліталася з торгівлею промисловими товарами. В інших областях ГАТТ не могла похвастатися своїми успіхами, наприклад, у сільському господарстві, де лазівки, які існували в системі світової торгівлі, використовувалися країнами повною мірою, а тому всі зусилля з лібералізації торгівлі не давали бажаних результатів. Навіть організаційна структура ГАТТ і система врегулювання спорів під егідою організації викликали сумніви.
Члени ГАТТ переконалися в тому, що необхідно докласти нових зусиль для зміцнення і подальшого розвитку системи міжнародної торгівлі. Так почався Уругвайський раунд (1986-1994).
В Уругвайському раунді брало участь 125 країн. Це сама велика торговельна угода у світі, яка стосується практично всіх груп товарів.
Вперше про Уругвайський раунд заговорили в листопаді 1982 р. на нараді міністрів держав-членів ГАТТ у Женеві. Хоча міністри ставили перед собою завдання почати нові великі переговори, нарада зайшла в кут з питання про торгівлю сільськогосподарською продукцією. На ділі ж, робоча програма, погоджена міністрами, заклала ті основи, на яких надалі був сформований порядок денних переговорів у рамках Уругвайського раунду.
Проте, треба було ще чотири роки для вивчення й уточнення питань у важких переговорах, у ході яких створювався консенсус, перш, ніж міністри змогли зустрітися знову у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Есте (Уругвай), де домовилися про початок Уругвайського раунду. На цій зустрічі міністри змогли прийняти порядок денних переговорів, у яких охоплювалися практично всі питання торгової політики, включаючи розширення системи торгівлі. Насамперед, мова йшла про торгівлю послугами й інтелектуальною власністю. По суті справи, це був самий великий мандат з числа тих, який узгоджувався на переговорах з питань торгівлі.
Переговори, які відбулися на нараді міністрів у Монреалі (Канада) досягли стадії "підведення проміжних підсумків". На цій нараді мандат переговорів був дороблений, що дозволило перейти до другого етапу раунду. Міністри затвердили пакет перших результатів, включаючи поступки, які стосуються доступу до ринків тропічних продуктів, прийняття яких було націлено на надання допомоги країнам, що розвиваються, а також більш чітку систему врегулювання спорів і механізм огляду торгової політики, що передбачав проведення на регулярній основі всеосяжних, систематичних оглядів національної торгової політики і заходів, що реалізують держави-члени ГАТТ.
Розбіжності щодо характеру майбутніх зобов'язань по відношенню до реформи торгівлі сільськогосподарською продукцією, що проявилися на нараді міністрів, яка проходила в Брюсселеві в грудні 1990 р., привели до того, що було прийнято рішення про продовження раунду.
До грудня 1991 р. був підготовлений всеосяжний проект ("Заключний акт"), який був обговорений на переговорах у Женеві і прийняття якого означало виконання кожного розділу з мандата переговорів, за винятком рішень, що стосуються питання про доступ до ринків. Наступні два роки обстановка на переговорах безупинно коливалася то в одну, то в іншу сторону: сьогодні їм пророкували неминучий провал, а завтра - неминучий успіх. Делегати періодично встановлювали крайній термін закінчення раунду, але ці терміни постійно порушувалися. Перелік розбіжностей зростав і зростав: слідом за торгівлею сільськогосподарською продукцією до нього додалися питання торгівлі послугами, доступ до ринків, антидемпінгові правила і, нарешті, пропозиція про створення нової організації. Від вирішення ключових розбіжностей між Сполученими Штатами Америки і Європейським Співтовариством залежали всі надії на успішне завершення переговорів. До 15 грудня 1993 р. усі питання були остаточно вирішені. Тоді ж завершилися і переговори про доступ на ринки товарів і послуг. Міністри з 125 країн, що приймали участь у переговорах, підписали заключний документ 15 квітня 1994 р. на нараді в Марракеші (Марокко).
2.1. ІСТОРІЯ СОТ.
Світова організація торгівлі (СОТ) являє собою організаційно-правову основу системи міжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірні зобов'язання, якими повинні керуватися уряди держав при створенні і практичному застосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі. Крім того вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень і переговорів.
СОТ була створена 1 січня 1995 року. Уряди завершили “Уругвайський раунд” переговорів 15 грудня 1993 р., а в квітні 1994 р. Міністри надали політичну підтримку досягнутим у ході цих переговорів результатам, підписавши “Заключний Акт” на конференції, що відбулася в Марракеші (Марокко). "Марракеська Декларація" від 15 квітня 1994 р. підтвердила, що результати Уругвайського раунду будуть сприяти "зміцненню світової економіки і зростанню торгівлі, інвестицій, зайнятості і доходів в усьому світі". СОТ являє собою втілення результатів Уругвайського раунду і є спадкоємцем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Для проведення багатобічних переговорів у рамках “Уругвайського раунду” була створена досить складна організаційна структура в складі: спеціального органу – Комітету з нагляду – який мав спостерігати за виконанням взятих учасниками на себе зобов'язань не вводити нові торгові обмеження, що суперечать ГАТТ; 15 переговорних робочих груп – з митних тарифів; з нетарифних заходів, з тропічних товарів; з продукції, виробленої на базі природних ресурсів; з текстилю й одягу; з сільськогосподарських товарів; з субсидій і компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність, включаючи торгівлю підробленими товарами; з функціонування системи ГАТТ; з угод і домовленостей ММТП; з врегулювання спорів; з торгівлі послугами.
У ході роботи офіційних переговорних груп і численних неофіційних робочих груп були розроблені нові підходи до вирішення актуальних проблем.
Потенційно членами СОТ можуть бути 152 країни і території, з яких 76 є членами СОТ з першого дня її існування. Ще приблизно 50 країн знаходяться на різних етапах ратифікації документів, що стосуються їхньої участі у СОТ, а інші держави ведуть переговори щодо умов їхнього приєднання до цієї організації.
СОТ відрізняється від ГАТТ не тільки тим, що в ній представлено більше держав-членів, ніж у ГАТТ (140), але і більш широкими масштабами тієї комерційної і торгово-політичної діяльності, у якій вона задіяна, а також своїм юридичним статусом (СОТ є юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку право спроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій. СОТ через Генеральну раду може укладати необхідні угоди про співробітництво з міжурядовими та неурядовими організаціями). ГАТТ діяла винятково в сфері торгівлі товарами, а сфера діяльності СОТ:
1. СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійснення торговельних відносин між її Членами з питань, які регулюються угодами та пов’язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди:
Додаток 1A - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:
Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року
Угода про сільське господарство
Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів
Угода про текстиль та одяг
Угода про технічні бар'єри у торгівлі
Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи
Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року
Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про передвідвантажувальну інспекцію
Угода про правила визначення походження
Угода про процедури ліцензування імпорту
Угода про субсидії та компенсаційні заходи
Угода про захисні заходи
Додаток 1B - Генеральна угода про торгівлю послугами
Додаток 1C - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
Додаток 2 - Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок
Додаток 3 - Механізм огляду торговельної політики
Додаток 4 - Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:
Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою
Угода про державні закупівлі
Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами
Міжнародна угода про торгівлю яловичиною
2. Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додатки 1, 2 і 3 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди”), є невід’ємними частинами цієї Угоди, обов’язковими для всіх Членів СОТ.